Перші цивільні радіотрансляції у Польщі рушили наприкінці 1924 року. І з огляду на майже сторіччя, що відділяє той час від сьогодення, варто визначитися із термінологією, якою тоді користувалися. У польськомовній літературі, присвяченій цьому періоду польської радіофонії, поширеним є слово «rozgłośnia», що позначає будинок і приміщення, де знаходилися студії, готувалися передачі і звідки велися ефіри. Натомість під звичним для нашого слуху словом «radiostacja» розумівся цілком технічний комплекс пристроїв, що слугував для передачі радіосигналу до слухачів, зокрема, це радіопередавач, антена, підсилювачі потужності. Розташовувалися «rozgłośnia» і «radiostacja» спочатку окремо, і цьому було технічне пояснення, а значення згадуваних слів з часом дещо розмилися.
«Як ми вже не раз говорили, радіо на початку ХХ століття було достатньо новим винаходом. В зв'язку з цим всі, включно з інженерами, повинні були навчитися визначати, які приміщення будуть найкращими для радіо. А також тому, як їх облаштовувати, аби звук в ефірі був якомога кращим. Те, як виглядали перші радіостанції зсередини можна розділити на кілька періодів. Перший припадає на середину 1920-х рр., коли розпочиналися перші експериментальні радіоефіри, а згодом з'являється пробна радіостанція Польського радіотехнічного товариства. В цей час з метою звукоізоляції поверхні студії — стіни і стелю — тотально завішували шторами, а підлогу встеляли грубими килимами. Спочатку до потреб студії намагалися пристосувати вже існуючі, раніше збудовані приміщення. В пізніший період, у середині 30-х років на зміну тканинам і килимам прийшли інші типи матеріалів з акустичними можливостями. Залежно від потреб, вони або відбивали звук, або навпаки його поглинали. Тож, наприклад, при записі радіоп'єси можна було відтворювати різні плани, тобто, домагатися звукового ефекту, що щось відбувалося ближче до слухача, або ж діялося на дальньому плані. Кінець 30-х років вже був тим періодом, коли починали зводити будинки, спроєктовані спеціально для потреб радіо. В них, як правило, великі студії, особливо ті, звідки транслювалися концерти, будувалися на окремих від решти будівлі фундаментах, аби максимально акустично ізолювати будь-які вібрації, які могли виникати. Тоді, наприклад, вже враховувалося планування кімнат таким чином, аби було відділене від студії технічне приміщення, яке сьогодні ми б назвали звукорежисерською. Поміж цими просторами був зоровий контакт через вікна. Наприклад, часто було так, що це скло було десь майже під стелею студії висотою у кілька метрів», — пояснив Кшиштоф Саґан.
Інтер'єр майстерні Польського радіотехнічного товариства у Варшаві, робітники збирають радіоприймачі
Наприкінці 1930-х років для малих радіостанцій, таких як, наприклад, у Барановичах, приміщення зводилися спеціально для потреб радіо. Переважно і радіопередавач і студії, а, якщо йдеться про кінець 20-х років, то це все ж була одна студія, містилися в одній будівлі. Так розпочиналася діяльність пробної радіостанції Польського радіотехнічного товариства у Варшаві наприкінці 1924-го — початку 1925 років. Здійснювало своє мовлення воно із облаштованого приміщення бюро власної фабрики на вулиці Нарбутта, 29. Будівля була зведена у першій половині 1920 років міжнародним консорціумом, сформованим Польським радіотехнічним товариством, Французьким радіоелектричним товариством та англійською компанією Marconi Wireless Telegraph Co Ltd. У фасадній будівлі в стилі особняка розміщувалися офіси ПТР і радіостанція.
«Там прибрали одну стіну, що з'єднувала дві кімнати. Це створило приміщення площею з десяток квадратних метрів. У літературі згадується, що це була кімната з трьома вікнами. Тож ми можемо більш-менш уявити її розмір. Вся студія була оббита гофрованою зеленою тканиною. Підлога була вистелена товстими кокосовими матами, під стелею також було полотно, яке спускалося від центру до кутів кімнати. Інколи це порівнювали з перевернутим куполом парашуту. Це забезпечувало суцільне поглинання звуку. У приміщенні було дуже глухо, що навіть лиди не чули власного голосу, коли говорили. Ті, хто вперше опинявся в цій студії, говорили, що це було дивне відчуття, що звичної луни, що відбивається від стіни, і яку ми чуємо щодня чуємо в кімнаті, просто не було», — зауважив Кшиштоф Саґан.
Над вхідними дверима перед студією, як і сьогодні, розміщувалася червона лампочка, що сигналізувала про те, чи мікрофон увімкнений. Фортепіано стояло в лівому кутку кімнати, мікрофон знаходився на відстані близько чотирьох метрів від нього.
«Насправді, якщо хтось хотів би пошукати будівлю Польського радіотехнічного товариства у Варшаві, то її можна знайти, але зараз вона виглядає не так характерно, як на фотографіях 1920 років. Тоді це був палац з невеличкою кімнатою на самому верху. Будівля була зруйнована під час Другої світової війни, але після війни її відбудували і вона стоїть до сьогодні. Хоч зараз виглядає як звичайний багатоквартирний будинок, оскільки над першим поверхом були надбудовані інші, які виглядають так само, як і перший поверх. Однак збереглася до наших днів характерна хвіртка, яка була розташована тут під балконом. І розташування вікон з одного і з другого боків брами також збереглося», — додав Кшиштоф Саґан.
Пробна станція Польського радіотехнічного товариства. Святкування з нагоди 100-ї трансляції: артисти під час екскурсії радіостанцією
Слугувала радіостанції Польського радіотехнічного товариства студія на Нарбутта, 29 з лютого 1925 року до березня 1926-го. Адже далі, як ми вже знаємо, акціонерне товариство Польське радіо перестало надавати субліцензію на ефіри для радіотехнічного товариства і розпочало самостійні регулярні передачі у Варшаві Першого і єдиного на той час радіоканалу. Звичайно ж, про перші будівлі Польського радіо у Варшаві ми ще говоритимемо у подальших випусках цього міні-циклу. А поки що повернемося до діяльності пробних радіостанцій у Польщі. У 1925–1927 році ефіри здійснювало також Вільнюське радіотехнічне бюро, що знаходилося на вул. А. Міцкевича, 19. На жаль, в публічних джерелах не збереглося ні фото, ні описів того, як виглядали зсередини їхня радіостудія та інші приміщення. Можна припустити, що саме через технічні умови того часу студія мала бути розташована поблизу радіопередавальної станції та антени, оскільки на той час сигнал цього мікрофона ще не передавався на далекі відстані. Те ж саме було в 25–26 роках в Познані. У нашому циклі ми вже говорили про Експериментальну станцію кафедри фізики медичного факультету Познанського університету ZFWL, що було скороченою абревіатурою від Zakład Fizyki Wydziału Lekarskiego. Вона діяла у співпраці з Познанським відділенням Асоціації польських радіоінженерів та розташовувалася в тодішній будівлі Collegium Medicum (тепер Collegium Maius — ред.), вул. Фредра, 10. Побудована садиба була між 1900 і 1910 роками. Антена була підвішена над куполом цієї будівлі.
Будівля Collegium Medicum ззовні, Познань
«Ще одне місце на карті — Краків (Краківська освітня радіостанція). Там студія і радіопередавальна станція розміщувалися також в одній будівлі, яка стоїть і донині. Тоді це була математично-природнича гімназія на Студентській, 12. Сьогодні це 5-й загальноосвітній ліцей ім Авґуста Вітковського. Ця будівля також була відносно молодою, зведено її у 1893–1896 роках. Однак, як я вже казав, спільною рисою всіх цих будівель було те, що радіопередавач і студія розташовувалися в одному приміщенні. Спроби відійти від цього принципу вже робилися в Познані на радіостанції ZFWL. Оскільки Dziennik Poznański підготував студію, розташовану за іншою адресою, на той час неможливо було налагодити зв'язок між студією і радіопередавальною станцією. Потрібно було тягнути кабель, аби отримати якийсь телефонний зв'язок. Натомість підрозділ, який тоді цим займався, не дав згоди на прокладання такого кабеля, тому всі ці ефіри на той час мали дуже просту форму і велися із досить маленької студії. Вони були такого розміру, аби туди могло поміститися фортепіано, звичайно, там мав бути мікрофон — за кілька метрів від інструменту, і також, аби могли поміститися співак або невеликий гурт, скажімо, окрім фортепіано, ще віолончель і скрипки», — розповів Кшиштоф Саґан.
Отож, це був період ефірної діяльності радіо аматорських колективів у Польщі з середини 1920-х до початку 1930 років. В наступному випуску нашого міні-циклу вже поговоримо про перші будівлі Польського радіо у Варшаві, а згодом і про його регіональні радіостанції.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл.
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan