У березні 1927 року Сілезький сейм вирішив надати позику у 600 тисяч злотих акціонерному товариству Польське радіо у Варшаві. Вже наприкінці місяця угоду між Сілезьким казначейством і дирекцією Польського радіо підписали воєвода Міхал Ґражинський та директори Польського радіо Зиґмунт Хамєц та інженер Владислав Галлер. Контракт передбачав будівництво радіостанції в Катовицях — четвертої після Варшави, Кракова та Познані. 27 листопада 1927 року катовицька радіостанція провела перший ефір за допомогою передавача англійської фірми Wester Electric потужністю у 12 кВт. Антенні вежі заввишки 70 метрів кожна виготовила Huta Królewska в Хожуві. Станція була оснащена автономним генератором. Лампи підсилювача мали водяне охолодження. Коли температура води перевищувала 65 градусів, вмикався спеціальний звуковий сигнал. Щоб уникнути прямого контакту працівників з високою напругою вхідних дверей, дверцята апаратних шаф були закріплені автоматичними блокираторами, що запобігали їх відкриванню без попереднього відключення від високої напруги. Завдяки своєму вигідному розташуванню, станція в Катовицях мала хороші умови для поширення сигналу, а це означало, що її чули майже в усій Європі та іноді в Північній Африці і навіть у Сполучених Штатах. Спочатку Польське радіо у Катовицях займало Будинок Банку Асоціації комерційних товариств (Budynek Banku Związku Spółek Zarobkowych) на Мєльонського, що був перепланований в 1923 році шляхом приєднання до нього вілли, зведеної в 1876 році. 4 грудня 1927 року до Катовицької радіостанції на її офіційне відкриття прибувають почесні гості: представники Сілезького воєводства, зокрема, вже згадані Міхал Ґражинський, Зиґмунт Хамєц, а також командувач Сілезької дивізії генерал Юзеф Зайонц і єпископ Аркадіуш Лісєцький. Спочатку радіо на Мєльонського мало дві студії.
Інтер'єр камерної студії в новій будівлі радіостанції. Видно фортепіано та мікрофони
«Будівля існує донині у тому ж вигляді, що і в 1923 року, хоча її історія сягає 1876 року, коли на цій земельній ділянці стояла вілла, яка пізніше була приєднана до більшої будівлі, зведеної на цьому місці. І так з'явилися окремі входи до приміщення з боку вулиць Мєльонського і Варшавської. І через один з них потрапляли до великої музичної студії, через інший — до другої студії і до таких собі редакційних кімнат. Я кажу "редакційні", але насправді в той час до цих приміщень належав, наприклад, і кабінет директора Катовицького радіо. І тут теж першим оздобленням студій було безліч темних тканин на кожній стіні під саму стелю. У мене є пізніші спогади дітей, які брали участь у програмі, що транслювалася з цієї студії. То все було таким темним, сірим, дивним, і на дітей це справляло дуже незвичне враження», — зазначив Кшиштоф Саґан.
Відомо, що станом на грудень 1927 року у Сілезії було зареєстровано понад дев'ять тисяч радіоприймачів. А, оскільки знаходяться Катовиці у гірничо-металургійному регіоні, то сигналом радіостанції було обрано звук молоточків. Нині він відтворюється із цифрового аудіозапису. В оригіналі кілька десятків років тому в ефірі він відтворювався на живо. Спочатку з допомогою справжніх ковадла і молотка. Згодом звук створювали завдяки механізованому пристрою.
Пристрій для автоматичної відтворювання сигналу радіостанції — звуку постукування молоточків.
«Це були маленькі кімнатки, студія була аж такою малою, що коли грав якийсь більший оркестр, то робити це міг лише на подвір'ї, яке було ніби студією на пленері, — чотири стіни без стелі. Ми просто підвішували мікрофон і мали дуже гарні концерти з пленеру. Перший сигнал відтворювався за допомогою великого справжнього металургійного ковадла. Тут був такий чоловік Симерський, який завжди бив по ньому молотком і отримував за це символічні кілька злотих. І так це ковадло, як символ початку радіо і як гірничий символ, збереглося тут донині. Зрештою, радіостанція була відкрита у День святої Барбари, — покровительки гірників. Але випала і мені колись така честь відбивати сигнал, причому — з годину. Радіо транслювало тоді із Битома оперу "Галка" і під час антракту відбувся протест проти артистів, їх побили. І весь цей час, що тривав протест, я мусив бити молотком, аби не було перерви в ефірі. Пам’ятаю, що бив я тоді по ковадлу, можливо, з годину, аж коліна після цього боліли. Ще пам'ятаю момент, коли вперше по радіо виступав Кєпура. Колонок тоді ще не було, а слухали радіо за допомогою навушників через детекторні приймачі. І коли він виступав, ми повідкривали вікна на Мєльонського і повиставляли у них гучномовці. І повно людей стояли на вулиці, аби послухати Кєпуру», — архівний спогад техніка Алойзи Палька, який працював на Польському радіо у Катовицях майже з перших днів його діяльності.
Влодзімєж Стрицький, працівник технічного відділу Катовіцької радіостанції, під час роботи в студії
Першим директором Польського радіо у Катовицях став музикант професор Стефан Тимєнєцький. Ми вже знаємо його як Папу Стефана, автора «Французької поштової скриньки», яку, за приблизними підрахунками, слухало близько двох мільйонів радіоабонентів по всьому світу. Знаємо ми і про рух катовицардів. Пригадати про них можна з 14-го та 28-го випусків нашого радіоциклу. Ще одним найвідомішим ведучим Польського радіо у Катовицях був артист Станіслав Ліґонь, популярний під псевдонімом Карлик із Коциндра. Йому ми обов’язково присвятимо один із подальших випусків. До свого десятиліття, у 1937-му, Польське радіо у Катовицях отримало нову будівлю на вул. Королеви Ядвіґи i Юліуша Ліґоня, 29, спроєктовану архітектором Тадеушем Лобосем. Будівля, серед іншого, передбачала адміністративно-технічні приміщення, і мала аж чотири студії. У найбільшій проходили концерти оркестрів та хорів за участю глядачів. Катовицька радіостанція була першою, що отримала у своє розпорядження будівлю, спроєктовану спеціально для її потреб, а не переоблаштовану із існуючих раніше.
«І чим же було виражено те, що приміщення було спеціально збудовано для потреб радіо? Отже, у внутрішній частини будинку були зведені окремі фундаменти для кількох радіостудій. Не для всіх, а для основних музичних. І це була ніби незалежна будівля всередині великої. Отож намагалися зробити так, аби будь-які вібрації, які могли виникати десь біля цієї зовнішньої споруди, не проникали всередину. Тут була велика концертна студія, розміри якої дійсно вражають, — 240 квадратних метрів. В неї без проблем вміщалися хор зі ста осіб, а також глядачі. Студія була двоповерхова, з балконом навколо, який також мав свої акустичні особливості. Стіни цієї студії вже не були оббиті тканинами для звукопоглинання, а викладено плитами зі спеціального сучасного матеріалу. Будівля збереглася до наших днів з невеликими змінами — незначною надбудовою. Про це дуже шкодував архітектор Тадеуш Лобос, бо, на його думку, через цю надбудову будинок втратив свій первісний вигляд. Довоєнні плани з розширення будинку передбачали добудови на сусідній ділянці. Але після війни її було вирішено використовувати для житлових цілей, тож, коли радіо потребувало більше приміщень, було вирішено надбудувати ще один поверх», — зауважив Кшиштофа Саґан.
Паралельно з діяльністю Польського радіо Катовиці в будинку Ядвіґи i Ліґоня, 29, де радіостанція розміщується і донині, велася підготовка до будівництва нової радіопередавальної станції (Katowice II) у Бжезінці. Її випробування розпочалися 1 червня 1939 року, а офіційне введення в експлуатацію відбулося 25 серпня. Подальшу долю нової станції в Бжезінці вирішив початок Другої світової війни. Будинок за проєктом Тадеуша Лобоса та антенні вежі були знищені 2 вересня 1939 року за наказом військового коменданта радіостанції. Обладнання станції в Бринові було демонтовано та відправлено до Варшави.
Антенні вежі Польське радіо Катовиці
«2-го вересня опівдні майор і комендант радіостанції, увійшов до дикторської і сказав: "Прошу, будь ласка, попрощатися зі своїми слухачами. Ми залишаємо радіостанцію, ми залишаємо місто". О 13-й я попрощалася з радіослухачами: "Це Польське радіо Катовиці. Звертаюся востаннє за багато важких воєнних років. За хвилю наша радіостанція тимчасово припинить свою діяльність. Ми обов'язково повернемося до вас. А поки що ми прощаємося. Почуємося із Вроцлава! Так, з Вроцлава, будьте певні!". Червоне світло згасло, радіостанція перестала діяти. У всіх були сльози на очах. Я плакала, як не солдат Польського радіо», — архівний спогад дикторки Ганни Зємбової.
Довоєнна історія Польського радіо Катовиці обійняла 12 років. Не виходило в ефір воно лише під час Другої світової війни і повернулося 6 березня 1945 року. Відтоді воно працює безперервно.
Пропонуємо прослухати звуковий аудіофайл
Христина Срібняк, Krzysztof Sagan