Польсько-український розмовник присвячений Дню усіх святих та Дню поминання померлих.
Zaduszki, тобто задушний день, тобто поминальний день, тобто день усіх померлих, коли люди відвідують могили своїх рідних, вважається польською притаманністю. Але, як переконувала в ефірі Першої програми Польського радіо етнографиня Амудена Рутковська з Етнографічного музею у Варшаві, це не зовсім так.
«Першого листопада — День усіх святих (польська назва Wszystkich Świętych), і це свято присвячене вшануванню усіх святих — як сама назва підказує. Це день мучеників, котрих Церква визнала святими. Натомість коли ми говоримо про згадування рідних, котрих вже немає серед нас, про відвідування їхніх могил, то для цього є власне День усіх померлих (польська назва Zaduszki, Dzień Zaduszny). Насправді другого листопада був важливішим днем — на це вказують етнографічні дослідження. Кумуляція обрядовості, пов’язаної із померлими, із смертю, припадала саме на другого листопада. Обряди починалися в ніч з першого на другого листопада, і вони були частково спільними для цього спільного простору слов’янської культури. По-перше, вважалося що в ніч з першого на друге листопада душі померлих повертаються знову на землю і відвідують живих. Загалом, у річному циклі було кілька моментів, коли ці душі померлих поверталися до життя живих. Але концентрація обрядів припадала саме на цю ніч листопада».
фото: Leszek Szymański, PAP
«В англіканській церкві дата 1 листопада поєдналася із датою кельтського свята Самайн. Звичай ходити від дому до дому і збирати якісь подарунки, поєднується із тим, про що ми говорили в контексті трапезування на могилах померлих, тобто частування померлих. В Англії, наприклад, в ніч на 1 листопада, розпалювали біля домів вогнища — щоби душі померлих могли зігрітися. Там, на відміну від Польщі та інших країн слов’янського світу, померлих не запрошували до дому. Також у цей день люди запалювали гарбузові ліхтарі (раніше це були ліхтарі, зроблені з ріпи). Ці ліхтарі мали допомогти у подорожі душам, які перебувають в чистилищі — ліхтарі мали їм освітити шлях до раю або шлях до пекла. Натомість ці душі вже не мусили перебувати у тривожній невизначеності».
Запрошуємо послухати опрацювання розмови з етнографинею Амуденою Рутковською, а також ознайомитися з тематичним словничком
Яна Стемпнєвич і Марцін Ґачковський