В атмосфері пам’яті про померлих — часу, який зараз є у західній традиції — у черговому радіожурналі «Витоки» йтиметься про похоронні марші, які ще не так давно були важливою частиною похоронної процесії у польських селах. А репертуар похоронних оркестрів був той самий для всієї Польщі.
На Розточчі днями презентували музичний альбом «Ostatnia przysługa» із похоронними маршами у виконанні чотирьох духових оркестрів із цього регіону. Ми вже раніше у попередніх передачах говорили про особливості цих оркестрів, про відродження їхньої музики, а сьогодні — про той все ж особливий репертуар — похоронний і участь оркестрів у останній дорозі померлої особи.
Розповідає музикант і видавець альбому Філіп Маєровський:
— Я граю понад 20 років у духових оркестрах, я вже раніше знав похоронний репертуар незначною мірою. Його теж грали в оркестрі у Вольштині, де я грав час від часу, декілька разів на рік. І ми там грали похоронні марші. Коли я почав цікавитися музикою духових оркестрів на Розточчі — спочатку цією традиційною, танцювальною частиною, — то швидко зрозумів, що ці оркестри також часто грають на похоронах — значно частіше, ніж ті, у яких я грав раніше. Вони грають за кожної нагоди, коли помре, наприклад, пожежник або хтось близький для них із локальної спільноти. Ми почали глибше вивчати цей репертуар. Один з оркестрів спочатку нас попросив занотувати цей репертуар, а потім я зорієнтувався, що цього є дуже багато, і ми почали більше у це заглиблюватись і пізнавати цей репертуар, не лише у контексті Розточчя, але й всієї Польщі, адже ці твори відомі по всій країні. І так з’явилася ідея, аби видати альбом з цією музикою. До цього часу не було ще такого видання. Ми вирішили, що потрібно це надолужити.
Музика, що увійшла до альбому «Ostatnia przysługa», була записана у наш час у студії. В архівних матеріалах цієї музики або нема, або доступ до архівів ускладнений.
— Щодо архівних матеріалів, то це проблема, тому що немає багато цієї музики у відкритих архівах, так, як ми зорієнтувалися. Можливо, ці записи є у приватних архівах, але до них немає доступу. Єдиним архівним фрагментом на цьому диску є частина з похорону, з якої і розпочинається цей альбом, з початку 90-х років. Це був похорон капельмейстра одного із тутешніх оркестрів, із Хшанова. Це запис із плівки VHS, якість — не дуже хороша, але цей запис є дуже символічним, на фоні чути дзвони, є також інші звуки фону… Тому це унікальний запис, який раніше не був виданий. Інші твори ми вже записували у студії у Ґмінному осередку культури у Ґораї. У записі брали участь чотири оркестри. Це тривало декілька днів. Спочатку ми повинні були зорієнтуватися, які твори їм вдаються краще, які вони частіше грали, а вже згодом ми записували їх відповідно для альбому.
Коли йдеться про специфіку цієї музики, то переважно це твори польських композиторів, тож вони мають достатньо спільний знаменник, коли йдеться про ритм. Це повільний темп, мінорні тональності, з одного боку, це сумні мелодії і сумні аранжування, а з іншого боку іноді — оптимістичні фрагменти. Ці марші мають саме таку конструкцію. Вони дуже різноманітні, вони мають спільний композиторський контекст. Відчутно також те, як композитори черпали один від одного, особливо, коли йдеться про більш старі і молоді марші. Часто вони посилаються на ту музику, що була створена раніше.
Раніше похоронна музика супроводжувала увесь похоронний обряд. Як це відбувалося? Продовжує Філіп Маєровський.
— Це залежить від місця, специфіки парафії, регіону. Те, що нам вдалося дізнатися, те, у чому я сам переконався, граючи з оркестром на похороні, то у день похорону оркестр з’являється під домом померлого, аби зіграти декілька маршів. Колись, коли з померлим ще могли прощатися вдома, а пізніше його привозили до костелу, то музика була більш популярна. А зараз це трапляється рідше, але все ж надалі оркестр з’являється символічно під домом померлого. Далі він йде під костел, куди привозять тіло. На привітання оркестр грає 1-2 похоронні марші, тоді розпочинається молитва на вервиці, а після цього — похоронна меса. Під час меси оркестр бере участь, але радше не грає, бо це ж все таки світський репертуар, який не є частиною меси. І вже після богослужіння дорогою з костелу на цвинтар оркестр грає ці марші, проводячи померлого на місце його спочинку. Там відбувається похоронна церемонія, після чого оркестр також грає декілька похоронних маршів. І на цьому його участь у похороні завершується. Залежно від конкретного місця, конкретного звичаю, це або дуже довгий ритуал, або ж є так, що оркестр з’являється лише на цвинтарі, аби зіграти на самому похороні в останній його частині. Тому це буває по-різному в залежності від місця і місцевого звичаю.
Що цікаво, духовий оркестр, коли помирав хтось із музикантів чи колега з оркестру, на похороні грав улюблені мелодії цієї людини. Це не так часто було, та все ж траплялося. Розповідає музикант Якуб Цєсьля:
— Це дуже гарний спосіб прощання, хоча він вже рідко зустрічається. З частиною Варшавсько-люблінського духового оркестру у Варшаві ми також маємо похоронний склад. І цим складом ми колись грали на похороні на Брудновському цвинтарі у Варшаві. І я пригадую реакцію старшого чоловіка. Коли ми вже поверталися з інструментами з могили, він сказав «як це гарно, давно не було оркестру». Колись це було більш популярно. Заводи, фабрики мали свої оркестри. Декілька десятків років тому це досить часто траплялося, що на похороні грав духовий оркестр. Я вважаю, що це дуже гарний спосіб прощання із кимось. А те, що мене цікавить у цьому, то це дуже гарні музичні твори, вони дуже красиві. Ці твори не є якимись оригінальними, адже вони мають авторів і в принципі по всій Польщі гралися ті самі твори. Кожен оркестр грав це по-своєму. Але вони справді дуже гарні. І це також дуже гарний спосіб для прощання з людиною.
У цих маршах була лише музика, наскільки мені відомо. Адже це був класичний репертуар для оркестру, який не був надто великим. Іноді було трохи більше музикантів, іноді — менше. Цей репертуар був розписаний для духового оркестру. До цієї музики не співали. Завжди був супровід труни, увесь цей марш на цвинтар… Пізніше також гралося на могилі. Важливо зазначити, що ці всі твори мають конкретну послідовність. Частина творів грається під час ходи, потім біля труни, після покладання труни до гробу. Уся ця драматургія детально розписана. Співи — це інша історія. Я мав нагоду брати участь у прощанні з музикантом, це дуже особлива подія. Адже той оркестр, де він грав, підсилений його друзями з інших оркестрів. Тоді є дуже багато музикантів і це справляє неймовірне враження.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль