На Сувальщині, на півночі Польщі поблизу кордону з Білоруссю і Литвою розпочався 16-ий Фестиваль «Ой весна, ти весна» (Oj wiosna ty wiosna). Подія, що відбувається двічі на рік, — навесні і восени, представляє традиційну культуру і музику польсько-литовсько-білоруського прикордоння.
Музика, яка не схожа на музику з інших частин Польщі, яка звучить як щось, що давно минуло і не повернеться. Але на Сувальщині досі є чимало фольклорних гуртів, гуртів традиційної музики, які досліджують музику свого регіону, вивчають її і грають, як от капела Chłopcy z Nowoszyszek, яка і є організаторами фестивалю.
Про свою музику розповідають і її грають музиканти Пьотр Фєдоровіч і Павел Люто, а також запрошують на фестиваль.
— Ми б хотіли розповісти вам трохи про нашу музику, а саме звідки вона, чим вона відрізняється і чи схожа до музики з інших частин Польщі і не тільки, — каже Павел Люто.
— Звідки вона, то ми самі до кінця не знаємо, але вона точно інша, аніж танцювальна, інструментальна музика з інших регіонів. Передусім на перший погляд вона менш архаїчна, ніж, наприклад, відомі мазурки з Центральної Польщі. У нас немає таких мазурок, але зате у нас є велике багатство польок — різноманітних і дуже цікавих, — розповідає Пьотр Фєдоровіч.
Walc Bykasa, Chłopcy z Nowoszyszek
— Також впродовж кількох років ми вивчаємо музику нашого регіону і ми можемо сказати, що у всій Польщі немає музики, подібної до нашої — у Центральній, Південній чи Західній Польщі. Вона затрималася тут, на лінії іншого поселення. Кордоном тут була річка Чорна Ганча з північно-східного боку. І ця музика, яку ми тепер граємо, колись мала свій час, — ділиться Павел Люто.
— Її не можна почути в інших регіонах Польщі, але її можна почути у Литві, Латвії і Білорусі. Там дуже схожа до нашої інструментальна музика, дуже схожі мелодії і сама техніка гри — як скрипкова, так і на бубні. І те, що ми сьогодні граємо, то граємо у найпростішій формі, тобто скрипка і бубон, — розповідає Пьотр Фєдоровіч.
Музику, яку грають «Chłopcy z Nowoszyszek», у більшості вони почерпнули від Францішка Раціса — відомого скрипаля з Сувальщини, це як репертуар, так і стиль музики. Але впродовж років вони бралися за все, що тільки можна було і за кожного, аби цю музику хоча би трохи пізнати. Тож таких вчителів було дуже багато.
— Це, наприклад, пан Станіслав Ольшевський, 100-літній музикант, який ще живе серед нас. Від нього ми маємо дві мелодії, які також іноді граємо. Також ми маємо музику від Мєчислава Похудко з-під Сейн. На жаль, він вже помер. Від нього ми навчилися «Козака» і «Польки». Але це не був аж настільки широкий репертуар, як від пана Францішка Раціса, тому справді близько 90% музики ми записали і навчилися від нього, — говорить Павел Люто.
Kochaneczka, Chłopcy z Nowoszyszek
— І найцікавіше те, що стиль у якому грав Францішек (нам здавалося, що це було щось унікальне і на початку знайомства з цією музикою ми не кінця розуміли ширший контекст), але коли ми почали заглиблюватися у це і пізнавати подібних скрипалів чи тих, що жили раніше у Литві чи Білорусі (бо ми мали такі записи, іноді — дуже старі), то виявилось, що цей стиль гри — невипадковий. Це дуже однорідний спосіб гри і спосіб ведення мелодії, а самі ці мелодії є такі дуже однорідні. Тут кордони не мають значення, і ми навіть натрапили на такі записи, дуже старі, які були зроблені у Литві, ще до війни, здається, у 1937 році. Там грав скрипаль, народжений ще у ХІХ столітті. Я був шокований, коли почув, що цей стиль його гри і самі ці мелодії — дуже однорідні з тим, що грав Францішек Раціс 50, 60 чи 70 років тому, — каже Пьотр Фєдоровіч.
— Це було таке перше відкриття після стількох років — що хтось десь грав дуже подібно, бо до того часу нам не вдалося знайти чогось подібного, — ділиться Павел Люто.
— Коли йдеться про танці, яких можна буде навчитися на фестивалі, то це будуть різні танці. Думаю, що не лише у нас танцювали як у парах (а це полька, фокстрот, вальс), але також будуть танці, які танцюються у хороводах (це полонез, його народна форма). Також танці, що танцюються по три особи. Тобто є, наприклад, вальс, який танцюється в парах, що стоять по колу чи в ряді, тож це не є такий типовий вальс. По три особи танцюється козак. Думаю, дехто знає, що це за танець, бо цей танець також популярний в Польщі, а саме козак, де танцює три особи. Колись це був чоловічий танець, але зараз його танцюють всі, хто може і вміє, — каже Павел Люто.
— Домінуватимуть танці на два. Переважно вони більш енергійні, живі, а вальси – для відпочинку, звісно, різні варіанти вальсу, бо, наприклад, вальс «Александер» чи такий танець від Францішка Раціса, який він називав багатофункційний (така робоча назва), але також інша його назва «Ясьоновський», і, як розповідав Францішек, це був танець, який виник у їхньому селі, і він складався з багатьох різних елементів. Здається, за цим танцем десь підглянули при якомусь дворі і потім вже його танцювали в селі. Хто пізнає цей танець «Ясьоновський», той точно пізнає Сувальщину, — додає Пьотр Фєдоровіч.
Polki, Chłopcy z Nowoszyszek
Також варто згадати про танець «Коханочка», який танцюється у парах, що стоять по колу. Він має три або дві частини, залежно від версії. Також це «Краков’як», про який ми вже згадували. У нас було дуже багато версій цього танцю. І, думаю, що дві-три версії ми покажемо. «Васадуля» — танець, що танцюється у парах, але він не має багато «колін» (елементів у танці). Тож, думаю, що буде справді багато, коли йдеться про танцювальні варіанти, — додає Павел Люто.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль