12 липня у Золотій залі Королівського замку у Варшаві розпочалася 48-ма урочиста церемонія нагородження Премією ім. Оскара Кольберґа за заслуги для народної культури. Це – найважливіша відзнака у галузі народної культури у Польщі і вона існує найдовше, з 1974 року. Нагорода надається за діяльність найвидатнішим митцям, дослідникам і популяризаторам традиційної культури, митців, які працюють у різних етнографічних регіонах і галузях творчості. Цьогоріч лауреатами Премії ім. Оскара Кольберґа стали 15 виконавців, майстрів народної творчості, популяризаторів традиції, гуртів…
Для кожного з них – це без перебільшення одна із найважливіших нагород, у народі називають її «народним Оскарем».
Серед лауреатів – Станіслав Вижиковський, творець музичних інструментів, скрипаль. Цього року йому виповнилося 96 років. Ще донедавна він творив колісні лірі. Його інструменти є по всьому світу. У 60-х роках саме він реконструював колісну ліру у Польщі, започаткувавши творення цього інструменту. А все почалося з дитячої цікавості багато років тому:
- Я з дитинства про це думав. Коли мені було 6 років, був святвечір у нас вдома, а після святвечора співали колядку «прибігали до Вифлеєму пастирі». І так співалося, що вони жваво грали дитятку на лірі. І цю колядку ми співали, з неї все починалося. Я питався: що це таке ліра, що це за інструмент? Мені батько розповідав про цю ситуацію. І я це дуже добре запам’ятав. І я тоді вирішив, що колись у житті я зроблю цей інструмент. Минали роки. А ця мелодія була на різдвяній месі, нею вона починалася. Спів був, але про інструмент ніхто нікому не розповідав. В музеях ці інструменти були, але що з того, коли ніхто цього не бачив і не знав, і не міг пояснити, що це. Мене це дуже захоплювало, що чому такий інструмент не може бути показаний. При народженні Ісусика у вифлеємській стаєнці цей та інші інструменти вітали народження спасителя, всі раділи, що дитятко Ісус прийшло на світ і голоситиме правду. А її нам сьогодні дуже бракує і вже давно. І це багато років було в мені закодоване, що я колись маю зробити цей інструмент.
У 1967 році Станіслав Вижиковський таки зробив колісну ліру. Він є найвідомішим творцем цього інструменту у Польщі, а сьогодні його справу продовжує його учень – Станіслав Ноґай, який почав від нього вчитися понад 20 років тому. Різні інструменти пана Вижиковського сьогодні можна побачити у музеях і навіть у фільмах. Саме його інструменти бралися для зйомок фільму «Пан Тадеуш».
Ще одним із лауреатів Премії ім. Оскара Кольберґа став Ансамбль пісні і танцю «Лістівочка» з Пшемкова у Нижній Сілезії. Це – лемківський колектив, нащадки лемків, яких виселили з Бескидів в рамках операції «Вісла» у 1947 році. Впродовж років вони берегли і далі бережуть свою рідну культуру.
Ще один лауреат цьогорічної Премії ім. Кольберґа – підкарпатський музикант Казімєж Марцінек разом зі своєю капелою. Це – майстри своєї справи, які багато років популяризують традиційну музику свого регіону. Казімєж Марцінек також має своїх учнів. Серед них – Лідія Бяли, музикантка, вчителька, а також журналістка музичних передач Польського радіо Ряшів. Їй було надано спеціальну відзнаку – учня майстра традиції.
- Для мене це величезна відзнака і не приховую цього, що я дуже здивована, що саме мені дали цю відзнаку. Адже я – молода особа. Але народна музика це для мене все моє життя – від наймолодших років я граю на скрипці традиційну музику, завжди саме цей напрямок був мені найближчий. Я ніколи особливо не цікавилася класичною музикою, а саме музикою нашого коріння. Я дуже щаслива, що навчалася і далі можу навчатися у пана Казімєжа Марцінка. Я також дбаю про те, аби передавати цю культуру молодшому поколінню, зараз у мене понад 20 учнів. Треба бути гордим з того, що молоді люди цікавляться цією культурою, хоче грати, ми маємо чудові приклади – майстрів, яких ми можемо наслідувати.
І попри те, що здається, що сьогодні мало хто цікавиться традиційною музикою, то вчора практично при всіх нагороджених музикантах були їхні учні – молоді люди, часто з великих міст, які вчаться, грають і несуть це до людей.
Послухаймо на завершення виступ родинної Капели братів Адамчиків з Шидловця на Мазовші. Це також лауреати премії Кольберґа. Сьогодні капелу творять лише двоє братів – Ян і Чеслав, а допомагає їм грати на бубні – Катажина Зедель, яка не лише грає, а й розповідає про музику цього мікрорегіону по всій Польщі, вчить грати також інших.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар'яна Кріль