Останні сигнали з Вашингтона та Москви свідчать про нову активізацію контактів навколо потенційного мирного врегулювання війни в Україні. Після закритих переговорів Трампа з Путіним у ЗМІ з’явилася інформація про можливий прорив з ключовою роллю Китаю, а також анонсом Трампа щодо прямих переговорів між Україною та Росією. Як одне з можливих місць для таких переговорів називають Ватикан: Папа Лев XIV вже висловив готовність виступити посередником. Водночас варто згадати й попередній раунд українсько-російських перемовин у Стамбулі, де були озвучені максималістські вимоги з боку Кремля, далекі від будь-яких реальних компромісів.
Трамп, попри весь свій бундючний стиль, гучні, грандіозні заяви та анонси, щоразу, коли мова заходить про війну в Україні — війну Росії проти України — стикається зі стіною, на якій написано: «Путін». Зрозуміло, що російський диктатор з очевидних причин не говорить прямо американському президентові про свою відмову вести реальні переговори щодо припинення війни, бо переслідує імперіалістичні цілі. Однак, попри це, він фактично водить американського президента за ніс уже четвертий місяць. Тим часом Україна та її партнери лише здогадуються, до чого можуть призвести ці ініціативи.
Що ми можемо очікувати найближчим часом у цьому питанні? Чи не втомиться Трамп у якийсь момент і не зробить те, про що постійно каже: «Я виходжу з переговорів»?
Своєю думкою щодо поточної ситуації довкола мирної ініціативи Трампа та його адміністрації в програмі «Міжнародний (без)лад» поділився американський політолог українського походження, професор Олександр Мотиль (Ратґерський університет).
Професор, серед іншого, автор книжки «Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження», каже:
«З Трампом нічого не відомо. Це, як усім відомо, непередбачувана людина. І коли він заявляє, що йому це вже набридло, що він готовий усе покинути — в принципі, це можливо. У будь-якому разі, навіть його прихильники сприймуть це як поразку.
Не забуваймо, що ще в жовтні минулого року він заявляв, що здатен закінчити війну за 24 години. А тепер минуло вже чотири місяці його президентства, і фактично не зроблено жодного, навіть найменшого кроку до завершення війни.
Навпаки — Путін крутить Трампом, використовує його, можливо, навіть висміює.
Обидва роблять гучні заяви, але, врешті-решт, який результат? Жодних конкретних дій досі не вжито, попри заяви про те, що Путін нібито готовий до переговорів з Україною. Звичайно, він "готовий" — так само, як і Україна.
Але питання — на яких умовах? Він постійно наголошує, що йдеться про якісь "первинні", "корінні" причини війни. Інакше кажучи, для Путіна пріоритетом залишається знищення України як держави, українців як народу».
Політолог відзначає, що дуже важко передбачити подальші кроки Трампа. З огляду на його непередбачуваність відкриті шляхи для дуже різних сценаріїв. Водночас експерт не виключає залежності американського президента від російського диктатора:
«Є ймовірність, що він нарешті усвідомить: Путін з нього сміється і використовує його. Цього не можна виключати. Водночас можливо, що він таки підтримує Путіна. Не один науковець і аналітик підкреслює: Трамп не є нейтральною особою. Він — не та людина, яка шукає справедливого розв'язання цієї катастрофічної війни. Навпаки — він підтримує Путіна, якого щиро поважає і, можливо, навіть наслідує. Якщо це справді так, то жодного прозріння, звісно, ніколи не буде».
Професор Мотиль підкреслює, що у разі відмови Трампа від врегулювання питання миру в Україні це буде сприйняте і світом, і його власними прихильниками як поразка американського очільника:
«Він же сам себе завів у такий глухий кут. Якби він не робив таких гучних заяв, що все це швидко закінчиться. Але, зробивши такі заяви, він фактично перетворив цю війну на війну Трампа. Він постійно заявляв, і часом ще заявляє, що це війна Байдена. Так, це правда. Але вже з жовтня минулого року це стала війна Трампа.
І навіть якщо переговори завершаться так званим успіхом — це не питання днів, тижнів чи навіть місяців. Можливо, це триватиме роками».
Олександр Мотиль зізнається, що йому цікаво спостерігати за новим президентом США, але, на його переконання, враховуючи імпульсивність і бундючність Дональда Трампа не варто за чисту монету брати все те, що він говорить. Судити треба по діях:
«Я вже особисто не звертаю стільки уваги, як колись, на те, що він заявляє. Він здатен змінити свою думку протягом одного речення — не кажучи вже про дні чи тижні. І важливішим є не те, що він говорить, а те, що він реально робить. А до цього часу він, фактично, зробив дуже мало».
Звісно, передбачити дії Трампа складно, бо він — людина непередбачувана.
Але все ж, чи можливий такий сценарій, за якого Сполучені Штати почнуть тиснути не на слабшу сторону — не на Україну, а на Росію? І чи не станеться так, що ті санкції, які Трамп поки не вводить, заявляючи про своє прагнення залишатися відкритим до переговорів, у підсумку все ж будуть запроваджені? Чи можуть вони виявитися справді потужними та болісними для російської економіки, яка вже три роки тримається під санкційним тиском Заходу?
Експерт прокоментував інформацію про те, що в Конгресі США нібито готується новий пакет санкцій, який може бути введений в разі його прийняття обома палатами парламенту:
«Провідні республіканці та демократи підготували законопроєкт, який підтримують 80 сенаторів. Це означає, що його підтримали, ймовірно, всі демократи й щонайменше 30 із 50 республіканців. Йдеться про дуже серйозний пакет санкцій, який міг би, фактично, зруйнувати російську економіку. А оскільки підтримка становить 80 голосів, Трамп не матиме можливості накласти вето на цей законопроєкт. Чи підтримає його Палата представників — це вже інше питання. Але в будь-якому разі тривають серйозні розмови про подальші санкції».
Політолог звертає увагу, що в разі прийняття санкційного пакету американський президент змушений буде поступитися парламенту:
«Якщо Сенат США таки проголосує за це, то Трамп опиниться у складному становищі: ігнорувати — складно, прийняти — теж складно, бо, можливо, він цього не хоче. У будь-якому випадку, я певен, що принаймні всередині американського політикуму є певний поступ. Тож є надія, що такі дії Сенату можуть притиснути, умовно кажучи, Трампа, можуть переконати його ставитися до Росії серйозніше».
Експерт вважає, що таке цілком можливе:
«З одного боку, йому цілком слушно закидають, що він, можливо, є агентом Росії. Я, на жаль, не можу повністю виключити й цього варіанту. Але водночас цілком можливо, що це людина, яка просто не вміє мислити стратегічно —імпульсивна, непередбачувана, дещо примітивна, мало обізнана зі світом, зокрема з Росією й Україною. Тому не виключено, що він навчається — після кожної невдачі, після кожного удару з боку Путіна — і рано чи пізно, можливо, почне приймати більш-менш раціональні рішення».
Путін, на відміну від Трампа — людина стримана, принаймні зовні, не імпульсивна, діє з холодним розрахунком.
Зрозуміло, що однією з головних цілей Кремля є нейтралізувати вплив США, які підтримують Україну. Деякі експерти вважають, що Кремль може запропонувати Білому дому перезавантаження відносин заради вищих стратегічних цілей, домовленість, яка б оминала тему війни в Україні.
Тобто війна в Україні триває, а тим часом Росія і США відновлюють відносини — економічні, сировинні, бізнесові.
Професор Мотиль вважає такий сценарій абсолютно нереальним
«Це свого роду ілюзія. Є такий американський економіст Джеффрі Сонненрфельд з Єльського університету. І він каже, що жодна американська фірма, яка раніше працювала в Росії, не виявила зацікавлення повертатися туди. Тому уявляти собі, що раптом з’являться якісь тісні економічні зв’язки лише тому, що відбудеться певна нормалізація на політичному рівні — це нонсенс. Росія ніколи не була важливим економічним партнером для Америки. А тепер, після того, як зникла навіть колишня залежність Заходу від російських енергоресурсів, вона взагалі втратила будь-яке економічне значення».
А ось, що каже професор Мотиль стосовно реальності перспективи повного перекриття Америкою допомоги Україні задля того, щоб зламати її непоступливість:
«Звичайно, така можливість існує. Але що цікаво — за останній тиждень Пентагон все ж таки ухвалив рішення доставити зброю, серед якої — 300 мільйонів доларів допомоги. Це, звісно, дуже мало. Україні потрібно значно більше, але це рішення стало своєрідною "червоною лінією". Була така можливість, про яку говорили різні люди і в Україні, і в Америці, що Трамп повністю виключить Україну з отримання допомоги. Але цього досі не сталося. Навпаки — Україна далі отримує розвіддані, нову інформацію, військову допомогу. Було би дуже важко просто так покинути Україну. Знову ж таки, ми не знаємо, як саме Трамп думає, які в нього пріоритети. Але в кінцевому підсумку велика частина американського суспільства, а ще більше — американський політикум, сприйме таке рішення як поразку. І Трампу погодитися на щось подібне важко».
І на сам кінець варто задуматися, у якому зараз стані перебуває питання переговорів між Україною і Росією? Чи маємо підстави сподіватися на якісь результати від прямих переговорів між Росією та Україною, які анонсував Трамп?
Інтригує також можливе місце цих перемовин. Звучала пропозиція щодо Ватикану — новий Папа Лев XIV вже висловив готовність і зацікавленість бути посередником у цьому процесі.
Проте, знову ж таки, якщо згадати Стамбул, то саме там пролунали радикальні вимоги з боку Росії. Зокрема йдеться про те, що Україна має відмовитися від територій, уже захоплених Росією — Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської областей. Це не кажучи про Крим і всі інші вимоги Путіна та його кліки.
То чи можна в такій ситуації взагалі очікувати якихось зрушень? Чи знову все зведеться до формальних розмов, а жодних принципових змін або компромісів не буде, і процес повернеться на круги своя? Професор Мотиль каже:
«Я особисто не очікую жодних м’яких рішень чи поступок — і з простої причини, про яку Ви згадали. Коли Росія повністю анексувала ці області у 2022 році, вона, по суті, сама загнала себе в пастку. Особливо це стосується самого Путіна. Він більше не може відмовитися від цих територій. З точки зору російського політикуму, ці області є «російською землею», а Україна — окупантом, а не навпаки. Тож погодитися навіть на припинення вогню чи створення демілітаризованої зони вздовж нинішньої лінії фронту для Путіна означатиме визнати поразку. Це означатиме, що він втратив "святу землю", "російську землю". А такого він собі дозволити не може. Тому я не очікую жодних змін у позиції Росії, хоча б тому, що вона сама створила цю пастку — насамперед для самого Путіна».
Тим не менше, експерт звертає увагу на позитиви для України вести безпосередні переговори з агресором:
«Україна ж, зі свого боку, може заявити про готовність до певного компромісу. Власне, президент Зеленський кілька місяців тому вже казав і, здається, повторював, що Україна готова погодитися на тимчасову окупацію частини територій. Тобто фактично визнати статус-кво на певний час.
Але Путін на таке ніколи не погодиться. Тому сам факт переговорів — це непогано. Це можливість для України показати, що вона відкрита до миру, що вона готова до компромісів, що вона — серйозна сторона, яка шукає рішення. І цим самим продемонструвати, що саме Росія є головною перепоною для завершення війни».
Повна версія програми в прикріпленому звуковому файлі.
Матеріал підготував Назар Олійник