Ви вільні обоирати коло підтримки або коло скорботи, – каже одна з моїх сьогоднішніх співрозмовниць, і я розумію, що це стосується не лише теми сьогоднішньої програми. Принаймні, цю волю ми маємо.
З 16 до 20 червня на Закарпатті проходить рекреаційно-психологічна програма для матерів загиблих захисників «Зціли серце матері». Програма надає професійну психологічну допомогу жінкам, які втратили близьких через загибель чи полон та важко проживають горе після втрати. Програма дає можливість пройти шлях через горювання до зцілення.
Це вже третя програма для таких жінок в Україні, яку реалізує Maple Hope Foundation, - розповіла Ольга Федюк, директорка з адвокації канадійської фундації Maple Hope Foundation. В Україні понад 45 тисяч загиблих за офіційними даними, тож потреба в такій програмі просто неможливо перебільшити. Гинуть не лише військові, гинуть цивільні, батьки втрачають дітей, а діти батьків також і в цивільному житті, але від війни. Є величезна нестача психологів, які би професійно працювали з горюванням, – зазначає співрозмовниця.
Психологині, які працюють із групою 12 жінок із усієї України, Ганна Кісілішина та Юлія Панченко – це також мами загиблих бійців.
Юлія Панченко, психологиня-травматологиня, мама загиблого бійця 12-ї Бригади спецального призначення НГУ «Азов» Артема Артеменка, Ганна Кісілішина, — мама загиблого бійця Азову Олексія Кісілішина.
Співрозмовниці підкреслювали важливість того, що провідниками цієї програми, психологами для таких груп підтримки стають мами, які також втратили своїх синів-захисників під час цієї війни. Це допомагає вибудувати коло довіри та взаєморозуміння.
«Я не знаю, як діяти правильно: як можна підтримати маму, яка переживає горе. Краще так і сказати», – пояснює Юлія Панченко. «Бути мовчки поряд і підтримувати в щоденних потребах», – долучається Ганна Кисілішина. – Можна просто запитати: «що я можу для тебе зробити».
Я запитала, чи існує якась універсальна порада для тих, хто втратив рідну людину на війні.
«Шукайте свою спільноту. Ви вільні обоирати коло підтримки або коло скорботи», – кажуть мої співрозмовниці.
Повну версію розмови запрошую послухати в доданому звуковому файлі, а також у подкастах.
Сніжана Чернюк