Заява Трампа про російські атаки на союзників України може бути не стільки сигналом про різкий поворот американської політики, скільки продовженням його давньої вимоги до Європи самостійно посилювати власну обороноздатність. Ще під час першої президентської каденції він критикував європейські країни за залежність від російських енергоносіїв і недостатні оборонні витрати.
Нинішня риторика вкладається в ту саму логіку: рівень загрози з боку Росії зростає, тому європейські держави мають більше інвестувати у власну оборону та військово-промисловий комплекс. При цьому США не зацікавлені ані в захопленні України Росією, ані в надмірному посиленні Москви, але бачення Вашингтона та Європи щодо довгострокової безпеки помітно відрізняється.
Санкційний механізм може стати значно практичнішим інструментом тиску, однак його реальний ефект залежатиме від рішень Білого дому. Закон передбачає широкі можливості для застосування мит та інших обмежень, але залишає американській виконавчій владі значний простір у визначенні їхнього масштабу.
Потенційно це дозволяє посилити тиск не лише безпосередньо на Росію, а й на держави, які продовжують купувати російські енергоносії. Водночас така конструкція створює ризики і для європейських партнерів США, частина яких досі імпортує російські вуглеводні.
Тому значення нових санкцій визначатиме не стільки сам факт ухвалення закону, скільки те, проти кого, в якому обсязі та з якою політичною метою адміністрація Трампа застосовуватиме передбачені ним механізми.
Послухати повну версію розмови можна в аудіозаписі або на сторінці з подкастами.
Олексій Бурлаков