У стінах Ягеллонського університету в Кракові відбулась ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Українська мова як іноземна в Польщі» — одна з найважливіших подій останніх років для тих, хто працює над викладанням, розвитком і збереженням української мови за межами України.
Цьогоріч конференція зібрала понад сто учасників — науковців, викладачів, дослідників, студентів, освітніх практиків і медійників із Польщі, України, Австрії, Франції, Італії та Канади. Захід проходив під почесним патронатом Посольства України в Польщі та, зокрема, за інформаційної підтримки Польського радіо для України. У великій аудиторії університету говорили не лише про освіту чи методики викладання. Насправді — про значно більше. Про мову як спосіб залишатися собою. Особливого символізму події додав збіг обставин: саме цього дня стало відомо, що Президент України підписав закон, яким російську мову виключено з переліку мов, до яких Україна застосовує положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. А в Кракові тим часом говорили про інше рішення — як зробити так, щоб українська мова була видимою, сильною і життєздатною за кордоном.
«Українська мова як іноземна» — назва конференції, адже саме в такому статусі українська функціонує поза межами Української держави: її вивчають у школах, складають іспити. За словами голови оргкомітету конференції, мовознавця, доцента Інституту славістики Польської академії наук Павла Левчука, цього року окрему увагу приділили підсумкам першої в історії Польщі матури з української мови як іноземної.
До дискусії долучилися екзаменаторки, які працювали над тестами та перевіркою робіт. Також серед учасників були представники шкіл, де українська вже викладається або незабаром стане другою іноземною мовою. Нині таких шкіл у Польщі десять, але з нового навчального року їх стане більше. Однією з найемоційніших тем стала мовна ситуація серед дітей українських воєнних мігрантів. Минуло вже понад чотири роки від початку великої хвилі вимушеного виїзду українців до Польщі. Для багатьох родин перші роки були боротьбою за базові речі: легалізацію, житло, роботу, безпеку для дітей. І лише тепер з’являється простір поставити інше питання: що відбувається з мовою? У багатьох сім’ях діти вже вільніше говорять польською, ніж українською. Українські слова записують латинкою. Те, що починалося як інтеграція, поступово ризикує перерости в асиміляцію. Та відповідь учасників конференції була одностайною: проблема не у багатомовності. Навпаки — знання кількох мов є перевагою. Питання в іншому: як вивчаючи нову мову, не втратити свою. Саме цій темі була присвячена презентація нового безкоштовного посібника для батьків «Українська мова щодня». Електронну брошуру створили на основі сучасних досліджень дитячої багатомовності та сімейної мовної політики У ній — мовна мапа родини, самодіагностика мовних звичок і 30-денний практичний виклик для підтримки української мови вдома.
Розповідаючи про ініціативу і створення підручника голова Оргкомітету ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Українська мова як іноземна в Польщі», доцент Інституту славістики Польської академії наук Павел Левчук зазначив:
«Ми хочемо пояснити лінгвістичні термінології і проблеми з якими стикаються діти у мовному питанні саме батькам, щоб батьки зрозуміли цю необхідність у вивченні української у її збереженні і промуванні. І навчити батьків говорити з польською школою про необхідність викладання української мови. Це теж річ, яка сьогодні порушувалась, адже були ситуації, де вчителі забороняли дітям реєструватись на матуру з української мови як іноземної. Ми маємо навчити батьків, як розвивати багатомовність своїх родин, як покроково до цього йти. І це буде в цьому підручнику представлено»,— наголосив Павел Левчук.
Окремий блок конференції був присвячений ролі медіа у підтримці української мови за кордоном. Адже школа — не єдиний простір, де формується мовна ідентичність. Коли дитина щодня чує українську в новинах, піснях, радіоефірах чи сімейних розмовах — мова перестає бути лише предметом і залишається частиною життя. У Кракові цього дня багато говорили про стандарти, сертифікацію, освітню політику та міжнародний досвід. Але між усіма академічними термінами звучала одна проста думка: інтеграція не означає відмову від рідної мови. «І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь» — ця фраза сьогодні звучить не як цитата зі шкільної програми, а як практична інструкція для мільйонів українців за кордоном. Бо нова мова допомагає будувати життя в іншій країні. А українська — допомагає не втратити себе.
Запрошуємо послухати інтерв'ю у доданому файлі
Світлана Мялик