Учасники дискусії торкнулися теми штучного інтелекту, який сьогодні став справжнім «buzzword’ом» — гарячою темою, про яку говорять усі. Прозвучала думка, що Польщі не варто намагатися конкурувати там, де вже домінують гіганти — США чи Китай, адже ці країни мають не лише технологічну перевагу, а й колосальні фінансові та енергетичні ресурси. Натомість, як зазначив Мацей Кавецький, можливо варто робити ставку на прикладні рішення у сфері AI.
«Для нас можливість є, я маю на увазі штучний інтелект на прикладному, застосунковому рівні. Якщо ж запитати, чи вже запізно заходити у сферу LLM, тобто великих мовних моделей, таких як GPT-4, я б сказав, що так, запізно. Але це “запізно” стосується, по суті, всіх», — сказав Мацей Кавецький.
Він додав, що зараз ми лише починаємо входити в епоху, коли можемо повною мірою користуватися перевагами великих мовних моделей, і саме тут поляки мають величезний потенціал.
Кавецький нагадав, що саме поляк, Лукаш Кайзер, став співавтором знаменитої статті «Attention Is All You Need» 2016 року, яка поклала початок епосі великих мовних моделей. «Це найважливіша наукова робота в галузі штучного інтелекту щонайменше за останні 40 років», — підкреслив він. Саме завдяки цій технології — Transformer — з’явилися такі системи, як GPT-4, які змінили глобальний підхід до AI.
Попри значну присутність польських спеціалістів у провідних компаніях світу, таких як OpenAI чи Google, у розмові прозвучала думка про певний парадокс: країна має видатних фахівців, але їхній потенціал часто реалізується за межами Польщі. Це, на думку учасників, пов’язано не лише з економічними бар’єрами, а й з браком державної стратегії щодо розвитку власної технологічної екосистеми.
«Польща залишається відносно молодою економікою, — пояснив Мацей Кавецький. — Попри те, що її часто називають двадцятою економікою світу, це радше умовне визначення. Молодість економіки означає, що країна ще не накопичила достатні фінансові ресурси, аби конкурувати на рівних».
Він зазначив, що у Польщі бракує капіталу, готового працювати з ризиком, а саме ризик є основою інновацій. «У Кремнієвій долині домінує висока толерантність до помилок. Там здатні вкладати мільярди доларів у проєкти, які взагалі не генерують доходу. У нас такого капіталу поки немає», — сказав він.
Александр Понєверський, своєю чергою, звернув увагу на роль ресурсів і партнерств у розвитку держав. «Одна з базових засад бізнесу говорить про те, що, аби сидіти за столом переговорів, потрібно щось на цей стіл принести. Потрібно мати свій внесок», — зазначив він.
Він навів приклади Саудівської Аравії та Норвегії, які стали багатими завдяки правильному використанню природних ресурсів і технологічних партнерств. «Ми маємо свій ресурс — таланти. Це наш капітал», — підкреслив Александр Понєверський.
На його думку, «для того, щоб країна стала заможною, потрібні дві речі: свій ресурс і партнер, який володіє технологією». Але навіть наявність обох чинників не гарантує успіху, якщо немає стратегічного бачення. «Самих лише інновацій або технологічних ресурсів недостатньо, щоб країна побудувала довготривалий добробут. Ключовим є послідовна стратегія розвитку», — сказав він.
Александр Понєверський також наголосив на ролі людського капіталу: «Ми вміємо конвертувати наш інтелектуальний потенціал, наші таланти. І річ не лише в IT-інженерах. У нас є люди в різних сферах, які мають інтелектуальну готовність і бажання працювати. Це справді нас вирізняє».
Він додав: «Коли я керував глобальними командами, для найбільш критичних завдань я завжди обирав поляків. Не через патріотизм, а тому, що вони давали результат».
Такою була розмова у подкасті «Kwestia Sporna w Jedynce» на Першому каналі Польського радіо — про те, чому інновації в Польщі розвиваються повільніше, ніж могли б, і що стоїть на їхньому шляху.
А завершуючи, хочу звернути увагу й на український контекст. Варто вже сьогодні задумуватися над тим, яке місце Україна може посісти у сфері інновацій — не лише у військових технологіях, як-от виробництво дронів, а й у цивільному секторі після досягнення миру. Адже саме інновації, людський капітал і стратегічне бачення визначатимуть роль України на європейському технологічному ринку майбутнього.
Мирослав Трофимук