«Моя лекція була присвячена антропології психоделіків у Польщі, я розповідаю про те, як історично та в сучасності склалася така психоделічна культура, тобто культура, яка виросла в різних колах, як художніх, так і альтернативних, а також серед людей, які просто вживають різні психоделічні речовини. І як ця культура змінювалася з часом, як вона виглядала історично, сягаючи часів Польської Народної Республіки, часів комунізму та періоду трансформації, також популяризації певних напрямків психоделії, але також і таких психоделічних переживань, аж до наших днів і до того, як починають змінюватися знання про психоделічні речовини, також у зв'язку з дослідженнями, проведеними з цього питання в західних університетах, а також дослідженнями, проведеними в Польщі щодо потенційного використання психоделічних речовин, таких як гриби псилоцибін, у медицині та терапії.
Протягом кількох десятиліть ми спостерігаємо поворот на Заході, так званий психоделічний ренесанс, де ці речовини, які сприймаються як саме небезпечні для багатьох, але також радше пов’язані з певними контркультурами, субкультурами та вживанням невеликою групою інсайдерів. І якщо ці субстанції вивчати в цих клінічних умовах з використанням наукових методологій, чи то в психіатрії, чи в неврології, то вони мають потенціал бути чимось більшим, ніж ми раніше вважали. Вони мають потенціал, наприклад, допомагати пацієнтам із депресією, залежністю чи травмою. Не як чарівний препарат, який можна прийняти один раз і замінити терапію, а радше як щось, що може підтримувати терапію саме завдяки цим властивостям цих речовин, цьому відкриттю розуму, яке дозволяє, наприклад, опрацювати певні проблеми за підтримки терапевта чи психіатра.
Отже, зараз відбувається цей зсув у сприйнятті цих психоделіків, і це, очевидно, відкрита тема, і дослідження проводяться.
Звісно, психоделіки, поза кількома місцями в світі, усе ще нелегальні, а володіння ними є незаконним, однак з одного боку, своєрідна демістифікація, а з іншого боку, погляд на ці речовини як на щось варте дослідження, оскільки це потенційно може допомогти людям. І в наші дні, як ми знаємо, багато людей, або значна частина суспільства, бореться з різними проблемами психічного здоров'я.
Ці проблеми зростають, нашаровуються. А водночас деякі з цих речовин існують віддавна й вони також використовувалися різними корінними культурами, тож я вважаю, що важливо про це подумати. Ці традиційні знання якимось чином зникли з нашої раціонального горизонту.
І я спостерігаю, що це означає, що ми починаємо по-іншому думати про ці речовини, і як це виглядає з погляду антрополога в такій повсякденній практиці. Тож я спостерігаю, проводжу інтерв'ю з людьми про те, як вони вживають такі речовини, що вони змінюють в їхньому житті, ну й намагаюся простежити, як така зміна в розумінні цих речовин, така їхня нестабільність, відображається в практиці поляків і польок», - пояснює доктор Єнджей Буршта з Варшавського університету після лекції, яка була призначена переважно для фахівців із антропології культури, але стосується й щодення частини нашого суспільства.
Кафедра етнології й антропології культури Варшавського університету що якись час проводить відкриті лекції, які можуть відвідати всі охочі. Однією з останнії таких лекція була "Антропологія психоделіків у Польщі".
Про те, чи можемо соцмережі, каву чи мистецтво вважати психоделіками, чи з'являлися українські теми в дослідженні доктора Буршти та яку літературу почитати тим, хто цікавиться атропологією психоделіків запрошую послухати в доданому звуковому файлі або в подкастах.
Сніжана Чернюк