«Я сама виросла в селі. Моя бабуся трохи cпівала, але від неї я нічому не навчилася, бо її рано не стало. Потім ми емігрували до Німеччини. Я виросла з класичною музикою, тому що моя мама — класична піаністка. Я вирішила також зв'язати своє життя з музикою. Коли я навчалась на факультеті джазового вокалу у Веймарі, я вивчала традицію та історію джазу. У певному моменті я зрозуміла, що це свого роду фольклорна музика афроамериканського населення. Це має сенс, що вони розвивають своє коріння і роблять якісь нові речі зі своїх старих мелодій. У мене ж також є власне коріння. Мені дуже хотілося більше дізнатись про традиційну музику України», — розповідає Ганна Гриніва.
«Мій тато дав мені збірник українських народних пісень, який він отримав від знайомої до незалежності України в серпні 1991 року. Там були пісні, без ритмів і гармоній. Я почала робити до них аранжування. У перших концертах ми грали обробки моїх пісень і джазові стандарти. Мої обробки автентичних пісень найщиріші. Щоб по-справжньому зрозуміти цю музику, перенести дух українського фольклору, я вирішила поїхати в різні регіони та села, познайомитись з носіями традиційних пісень, з бабусями та дідусями, що їх співають. У 2018 році я поїхала на Полтавщину, познайомилась з бабусями з гурту "Древо", була в Карпатах в Криворівні, була в селі Фесова, яке дуже близько до того села, де досі живуть мої родичі, і де я виросла. Я не знала, що є така потужна традиція, що бабусі ще досі пам’ятають старі пісні. Ця подорож дуже змінила для мене багато речей. Я зрозуміла неймовірну силу цієї музики, її магію», — додає Ганна Гриніва.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Данута Наугольник