«Польща звільняється від монополії на постачання російського газу до Польщі», - заявив на хвилях Польського радіо уповноважений уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Пьотр Наїмський і нагадав, що довгостроковий (газовий – ред.) контракт (з Росією – ред.), так званий Ямальський, завершується у 2022 році, і Варшава не буде його продовжувати. Однак, щоб одержати повну свободу, необхідним є продовженння попередньої стратегії, - додав Наїмський:
«Щоб отримати цю свободу, ми мусимо інвестувати у власну стратегію. Ми будуємо газогін з Норвегії через Данію, дном Балтійського моря до Польщі. Ця інвестиція є на півдорозі. Її дуже добре реалізують данський оператор Energinet на терені Данії та польський оператор Gaz-System під Балтійським морем і у нас на терені Польщі. Терміни дотримані, графік повністю виконаний. Ми закінчимо все протягом наступних трьох років», - наголосив Наїмський.
Уповноважений польського уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури нагадав теж, що у Польщі є розбудований термінал скрапленого газу, газопорт у Свіноусті, пропускна можливість якого буде розширена до 2021 року. Нині Польща приймає через цей термінал уже приблизно 3 млрд кубометрів неросійського блакитного палива, - зауважив Пьотр Наїмський:
«Усе це разом приведе до того, що від 2022 року у Польщу газ імпортуватимуть з Катару, США, Норвегії та від інших виробників. Ми отримаємо ситуацію, що вже тривалий час є в інших європейських країнах. Ми доводимо до ладу цю сферу і нам потрібно на це ще три роки», - підкреслив він.
Йдеться, у першу чергу, про завершення будівництва і запуск газогону Baltic Pipe:
«Це транспортна магістраль для газу, що починається у Норвегії, завершується неподалік Перемишля у Польщі, також із продовженням до Словаччини та Угорщини. Ми будуємо теж з'єднання із словацькою газотранспортною системою, що буде також завершено протягом того самого терміну. Ми реалізуємо стратегію, що важлива не тільки для Польщі, але також для інших наших сусідів з Центральній Європі», - зазначив він.
Водночас, як зауважив Пьотр Наїмський, постійною є загроза, що у питаннях із постачанням газу росіяни можуть щось «перекривати». Однак, як запевнив він, Польща готова до зими і подібних сценаріїв, позаяк польські газосховища наповнені блакитним паливом.
«Натомість з росіянами завжди є проблема, зокрема в українському контексті. Тривають перемовини між Україною, Росією та Європейською комісією на тему транзиту газу Україною. Ці розмови можуть призвести до кризи в постачанні газу до Європи. Україна побоюється, що договір щодо транзиту не буде продовжений, а якщо так станеться, то Україна втратить кошти, які за це одержує. Тут варто додати, що територією Польщі транспортується теж дуже багато російського газу на Захід, але ми не отримуємо за це жодні гроші», - наголосив Наїмський.
Представник польського уряду зауважив, що Ямальський контракт між Москвою та Варшавою – це угода на постачання газу саме до Польщі. Контракт буде дійсним до кінця 2022 року і польська влада, як нагадує Наїмський, відмовиться від його продовження.
«Цей контракт передбачає, що ми мусимо платити за російський газ незалежно від того, чи приймаємо ми його, чи ні. І це, звісно, дуже невигідно. Набагато вигідніше приймати газ, коли за нього платиш. А платимо ми за газ з Росії дуже багато. Ціна, продиктована росіянами, є найвищою можливою монополістичною ціною. Нині левову частку газу ми імпортуємо саме з Росії. Але ми диверсифікуємо джерела енергії. А отже, і газогін Baltic Pipe, і розширений термінал скрапленого газу у Свіноусті – це наше стратегічне вирішення ситуації підпорядкування росіянам. Після 2022 року ця проблема буде розв’язаною, увесь імпорт газу до Польщі буде здійснюватися не з російського напрямку».
Додамо, що у 2025 році поляки планують теж завершити побудову пливучого газового терміналу у Ґданську. Завдяки ньому країна зможе додатково імпортувати приблизно 4 млрд кубометрів газу щороку.
Уповноважений польського уряду з питань стратегічної енергетичної інфраструктури Пьотр Наїмський прокоментував також питання загрози побудови російсько-німецького газогону Nord Stream 2.
«Це проєкт, що має посилити російське домінування у постачанні газу в Центральній Європі. Це суперечить інтересам Польщі та країн регіону. Німеччина прийняла рішення про реалізацію цього проєкту без консультацій із сусідами, підриваючи принципи політичної та енергетичної солідарності в Європейського Союзі. Це погано, позаяк крім того, що Німеччина періодично реалізує російські інтереси в регіоні, цей проєкт поширює сумніви серед союзників в ЄС і НАТО. Ця інвестиція має ширше, геополітичне значення, бо вона в інтересі тих, хто хоче послабити Північноатлантичний альянс та Євроспільноту».
Але, як зауважує польський експерт Шимон Кардась з Центру східноєвропейських досліджень, стратегічна ціль енергетичної політики Росії, тобто повна відмова від українського транзитного шляху, не буде можливою від 2020 року.
Угода щодо постачання російського газу Україною закінчується наприкінці цього року. У Києві побоюються, що якщо до того часу не вдасться домовитися із Росією, Москва зупинить або зменшить постачання в Україну. Однак у Києві запевнили, що готові до цього, оскільки накопичили достатньо газу у сховищах.
Газовим перемовинам між Києвом, Москвою та Брюсселем перешкоджає, серед іншого, найновіше рішення Європейського суду у справі зменшення обсягів транзиту російського за трубопроводом Opal, що є німецьким сухопутним відгалуженням газогону Nord Stream. Крім того, російським планам перешкоджають теж затримки у будівництві альтернативних маршрутів, зокрема Nord Stream 2. Як пояснює Шимон Кардась, росіяни нині зацікавлені у підписанні з Україною не довгострокового, а 2- чи 3-річного газового контракту, аби після реалізації своїх проєктів повністю відмовитися від нього, а відтак від українського транзитного шляху.
PR1, PR3/Т.А.