Мирний план з 28 пунктів спричинив хвилю бурхливих дискусій та обговорень як в Україні, так і на Заході. Більшість українських експертів висловлює скепсис щодо виконання Україною вимог врегулювання збройного нападу Росії, запропонованих в США.
Офіційно Київ погодився на обговорення цього плану, але не на виконання російських забаганок. Серед запропонованих вимог — обмеження чисельності української армії, відмова від вступу до НАТО, визнання частини окупованих територій російськими, а також економічні гарантії та відбудова країни після війни. Завершення бойових дій пропонується лише після попереднього прийняття всіх пунктів.
Президент Володимир Зеленський після переговорів у Стамбулі із представниками американської сторони наголосив, що окреслив головні принципи, які Україна не може порушити, і команди обох сторін лише розпочали роботу над пропозиціями. Проте західні медіа зазначили, що Дональд Трамп буцімто дав Україні короткий термін для погодження мирної угоди з Росією.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко визнає, що план може мати підтримку певних офіційних осіб у Вашингтоні, але не буде остаточним варіантом для України. На його думку, Київ має прагматично включатися в роботу над документом, щоб відстояти власні національні інтереси. Він наголосив, що гарантії суверенітету й оборонні спроможності — ключові пріоритети, тоді як навіть членство в НАТО може стати предметом переговорів.
Експерт зазначив, що зараз Україна не здатна провести масштабну контрнаступальну операцію, тож потрібно шукати інші механізми впливу, зокрема дипломатичні. За його словами, варто максимально прагматично працювати над планом, щоб він не став інструментом тиску на Київ. На думку Олександра Мусієнка, навіть якщо США скоротять допомогу, Україна повинна знайти аргументи для продовження партнерства, але це вимагатиме політичної гнучкості та активної співпраці із західними союзниками.
Український політолог Тарас Загородній звертає увагу на те, що оприлюднений мирний план не підтверджений офіційним Вашингтоном і може бути результатом діяльності радників, пов’язаних із Кремлем. Він зазначив, що інформаційні вкиди використовуються для тиску на українське суспільство та створення ілюзії міжнародної підтримки російських позицій.
Експерт пояснив, що у Кремлі зростає стурбованість через втрати внаслідок ударів по російській інфраструктурі, тому Москва може прагнути замороження конфлікту за вигідними для себе умовами. Тарас Загородній застеріг: навіть теоретичне схвалення окремих пунктів не означає остаточного рішення, а суб’єктність України визначатиметься її оборонними та технологічними спроможностями.
Окремі пункти мирного плану торкаються гуманітарної сфери, зокрема, діяльності Російської православної церкви в Україні та надання російській мові статусу другої державної. Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська назвала ці пропозиції неприйнятними та такими, що суперечать фундаментальним принципам українського суверенітету. Вона зазначила, що російська мова була використана як інструмент виправдання агресії та лінгвоциду, а тому спроби змінити мовну політику через зовнішній тиск є небезпечними для державності. На її переконання, Україна не може допустити перегляду мовного статусу під впливом кремлівських вимог.
Колишній міністр закордонних справ України та керівник Центру вивчення Росії Володимир Огризко вважає, що Україна має можливість відкласти реалізацію мирного плану, як неприйнятного для українського суспільства. За його словами, нинішній документ — це лише елементи для дискусії, а не остаточні формулювання.
Експерт переконаний, що головний пункт, на якому наполягає Трамп — негайне припинення бойових дій — може бути використаний для того, щоб продемонструвати небажання Москви зупинити війну. У своїх тезах він підкреслив, що саме відмова Кремля стане доказом його агресивної політики та допоможе Україні мобілізувати підтримку Заходу.
Володимир Огризко застеріг про те, що від 2026 року Україна може зіткнутися з критичними економічними проблемами через нестачу фінансування. Він пояснив, що корупційні скандали і поширення мирного плану вже впливають на рішення Європи, яка може заблокувати доступ до ресурсів. У такій ситуації Київ змушений буде шукати шляхи пом’якшення наслідків та дипломатичних рішень, щоб уникнути бюджетної кризи обсягом у десятки мільярдів доларів.
На тлі цих дискусій верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас заявила, що Брюссель не довіряє Кремлю і не бачить реальної готовності Москви до миру. Вона окреслила чітку позицію ЄС — послабити Росію та підтримати Україну. Це свідчить про те, що навіть за умов дипломатичного тиску Київ має міжнародних союзників, які не готові приймати вимоги Кремля як основу мирного врегулювання.
Мирний план із 28 пунктів демонструє не лише бажання США пришвидшити завершення війни, але й складність світової дипломатії у протистоянні з Росією. Українські експерти вказують на ризики капітуляційних умов і водночас визнають необхідність переговорів, щоб не втратити суб’єктність. Питання полягає не лише у змісті пунктів, а у здатності Києва змінювати їх на свою користь та залучати союзників.
Олександр Савицький