X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Ольґа Токарчук - лауреатка Нобелівської премії з літератури

11.10.2019 19:19
«Це унікальне поєднання вимогливості до себе, інтелектуальності, але водночас доброго стилю, доброго смаку і прозорості», - так про особливість прози Ольґи Токарчук говорить перекладач Остап Сливинський
Аудіо
Olga Tokarczuk w studiu im. Agnieszki Osieckiej w Trójce
Olga Tokarczuk w studiu im. Agnieszki Osieckiej w Trójce Foto: Andrzej Bołdaniuk/PR

У четвер Шведська королівська академія оголосила імена лауреатів Нобелівської премії з літератури. Цього року, вперше за 124-літню історію нагороди, прозвучали два імені. Літературним «Нобелем» за 2018 рік удостоєно польську письменницю Ольґу Токарчук, а за 2019 рік – австрійського письменника Петера Гандке. Минулого року Нобелівської премії з літератури не вручено нікому. Ольґа Токарчук – п’ята польська лауреатка Нобелівської премії з літератури. Перед нею цю престижну нагороду отримали: Генрик Сенкевич, Владислав Реймонт, Чеслав Мілош та Віслава Шимборська.

Шимборську нагороджено 1996 року. Ольґа Токарчук отримає Нобелівську премію з літератури за рік 2018, - звертає увагу габілітований доктор з Інституту Марії Кюрі-Склодовської Рафал Щербакєвич:

«Дуже важливо наголосити на тому, що це Нобель за 2018-ий, відсутній, рік. Цей рік був виключений через, власне, проблеми з ідентичністю нобелівської комісії. Промовисто, що цього «Нобеля» отримала письменниця спротиву та спору про форму нашої сучасності».

Шведська королівська академія нагородила Ольґу Токарчук «за нарративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю показує долання меж, як форм життя». Літературні критики наголошують, що Нобелівський комітет звернув увагу на романи «Bieguni» з 2007 року (в українському перекладі Остапа Сливинського роман «Бігуни» вийшов 2011 року). Марцін Баняк з Літературного видавництва підкреслює, що члени комісії теж вказали на універсалізм проблем, порушених в монументальній книзі Токарчук «Книги Якова».

Ольґа Токарчук дебютувала у 1979 році на сторінках часопису «Na przelaj», де під псевдонімом Наташа Бородін опублікувала свої перші оповідання.

Свій перший роман Токарчук, вже під справжнім іменем, написала і видала у 1993 році. Це була «Podróż ludzi Księgi» (українською «Мандрівка людей книги» вийшла у 2004 році в перекладі Ніни Бічуї). Фабулу роману Токарчук перенесла до Парижа 1685 року. У розмові з читачами письменниця зізналася, що працюючи над своєю першою книжкою, вона не знала, як пишеться роман:

«Тоді я не знала, як треба писати романи. Я просто намагалася щось робити і це вийшло само собою. Я не знаю, чому я вибрала саме таку епоху, мене, до речі, кілька разів про це питали. Певно, йдеться про творчий процес, потік мислення - не знаю, як це назвати – коли починаєш чути оповідання, внутрішні голоси, котрі розповідають, і це треба списати. І все мистецтво полягає в тому, щоби сісти і це зробити».

«Мандрівка людей книги» принесла Ользі Токарчук популярність, і вона вирішила повністю присвятити себе літературі. Сьогодні Ольґа Токарчук належить до найпопулярніших польських письменників. Авторка пов’язана з Літературним видавництвом (Wydawnictwo Literackie). Директорка цього видавництва Анна Заремба-Міхальська каже, що від самого початку вірила в талант Ольґи Токарчук:

«Досі ми видали 16 книг Ольґи Токарчук. Від самого початку ми вірили в її талант. Це дуже гарні книжки, які дуже багато говорять про людину, про таємницю існування, але мовою легкою, зрозумілою. Описуючи людські ситуації, авторка порушує трансцендентні питання».

Редактор Токарчук, Вальдемар Попек з Літературного видавництва, наголошує, що силою її книжок є поєднання уяви, соціальної проникливості та вміння співпереживати:

«З одного боку, вона вміє уявити і намалювати історичні постаті, сучасні постаті, увійти в їхню психіку і показати це дуже переконливо. А одночасно вона розповідає про світ, про те, що нас тривожить, хвилює... Розповідає без тези, а в такий спосіб, щоб ми самі увійти в цей світ і його зрозуміти. Вона допомагає нам відчувати і бачити більше».

Письменниця є лауреаткою багатьох престижних нагород. Минулого року після вручення їй Букерівської премії за книжку «Бігуни», Ольґа Токарчук наголошувала в розмові з Польським радіо, що література, в її розумінні, служить поглибленню сприйняття і розширенню свідомості, література є протиотрутою на відчуження та відсторонення. Література, а особливо, роман, дозволяє людям краще зрозуміти одне одного, - говорила письменниця:

«Це незвичайний літературний жанр, дивний і прекрасний винахід людини. Він опирається на механізмі емпатії, на психологічному механізмі співпереживання, який дозволяє нам увійти в ситуацію іншої людини. А вхід в ситуацію іншої людини розширює свідомість. Людина, після того, як прочитає добру книжку, стає "більшою". Вона має чудове відчуття, що не сама, не єдина, що не є єдиною істотою, яка відчуває і мислить, таким чином відкриває світ, який населяють інші, подібні до неї істоти».

Ольґа Токарчук часто наголошує, що писання – це комунікативний акт, тому їй дуже важливо бути зрозумілою:

«Для мене важливо, щоби пробігла якась іскра між читачем і мною, і тим, що хочу сказати. Гадаю, дуже прикро - а я мала такий досвід - коли щось робиш, пишеш, вкладаючи у це велике зусилля, а тебе не розуміють. Це прагнення бути зрозумілою якоюсь мірою проєктує те, що я пишу. Мені здається, що це обман, коли люди пишуть не для читача».

Книжки Ольґи Токарчук читаються, і не тільки в Польщі. Її творчість перекладено на кількадесят мов. Українською вийшли, зокрема, вже згадана «Мандрівка людей книги» у перекладі Ніни Бічуї, «Правік та інші часи» у перекладі Віктора Дмитрука, котрий переклад теж збірку оповідань Токарчук «Гра на багатьох барабанчиках». Українські теж можуть прочитати романи «Веди свій плуг понад кістками мертвих» у перекладі Божени Антоняк та «Бігуни», який переклав Остап Сливинський. А вже незабаром, вийдуть «Книги Якова» у його перекладі.

Ольґа Токарчук, її творчість, багато в чому пов’язані з Україною, - говорить у розмові з Українською службою Польського радіо Остап Сливинський:

«Ольґа надзвичайно зацікавлена Україною. Це авторка, яка часто говорить про Україну, часто сюди приїжджає з багатьох нагод. Для своєї книжки "Книги Якова" ("Księgi Jakubowe") вона здійснила фундаментальне авторське дослідження, подорожувала Галичиною, Поділлям. Якось жартома вона сказала, що в кожного порядного польського письменника повинна бути українська бабуся. І вона, якщо вірити Ользі, справді в Ольґи Токарчук є. А крім того, її батько походить з Поділля, відповідно нічого дивного, що Ольґа час від часу звертається до українських тем. В її найбільшому на сьогодні романі "Книги Якова" (понад 900 сторінок - ред.), про який, до речі, було згадано під час церемонії оголошення лауреатів Нобелівської премії з літератури, дії великою мірою відбуваються на території України. Звичайно, українські читачі мають його прочитати. Я сподіваюся, що це станеться невдовзі – на початку 2020 року має вийти український переклад "Книг Якова" Ольґи Токарчук».

Остап Сливинський переклав два найбільші романи Ольґи Токарчук, як за обсягом, так – як додає – і за важливістю тем, в них порушених:

«Ці два романи показують два різні виміри її творчості, два обличчя її як письменниці. "Бігуни" - це роман про сучасність, сучасне суспільство, яке весь час тікає від себе, намагаючись долати чергові кілометри. Воно не віддаляється від своїх проблем - усе загалом і кожне з нас зокрема. Вона розглядає мешканців сучасного світу як таких трішки абсурдних паломників, які весь час перебувають в гонитві за примарною можливістю втечі або віднайдення відповіді на якісь нагальні питання. Але врешті-решт ми просто кудись пересуваємося, фактично нікуди не віддаляючи ані не наближаючись. А "Книги Якова" - це роман про минуле, це історичне розслідування, це оповідь про такі сторінки нашої спільної східноєвропейської, але зокрема і української історії, про яку більшість читачів в Україні, 99,9%, я майже впевнений, нічого не чули. Історія юдаїзму в Україні досі маловідома, обмежується дуже вузькими колами спеціалістів, а якщо йдеться про юдаїстичні єресі в Україні, то це взагалі тема, яку в Україні майже не знає ніхто. І прекрасно, що ця тема прийде у формі роману, тобто в популярній, відкритій і доступній формі.

Яків із заголовка книжки «Книги Якова» - це історична постать, - пояснює Остап Сливинський:

«Це Яків Франк, справжнє його прізвище було Лейбовіч. Він походив з Королівки на Поділлі. Яків народився в єврейській родині так званих саббатіанців, тобто прибічників месіанського руху XVII – XVIII століть, які вірили в те, що в Туреччині вже прийшов Месія. Вони вірили, що світ уже почав змінюватися на краще, а отже усі закони, які до того були обов’язковими, від моменту приходу Месії вже стають недійсними. Яків Франк, котрий виховався у саббатіанському русі, пішов далі. Він заснував спочатку невеличку громаду, яка згодом, в середині XVIII століття, розрослася у доволі великий рух єврейських пошукувачів істини, які вірили, що до божественної істини можна дійти, тільки пройшовши через всі найважливіші релігії. Однак, «франкісти» - це трагічна історія, тому що вони перестали бути своїми для євреїв, а ніколи не стали своїми для християн. Я супроводжував Ольґу Токарчук у процесі роботи над роман і знаю, що її завжди цікавили єресі. Вона про це пише, зокрема, в "Бігунах". Адже "бігуни" з роману Токарчук – це по суті, відсилання до єретичної групи російських бігунів, які теж кудись втікали весь час».

В одному зі своїх інтерв’ю в ефірі Польського радіо Ольґа Токарчук свого говорила - Лакмусовим папірцем, який дозволяє визначити рівень твору, є те, як після зустрічі з ним люди себе почувають:

«Для мене це дуже важливий показник того, чи твір є добрим, чи ні. Навіть не йдеться про те, чи цей твір добре написаний, намальований чи знятий. Йдеться про те, що він залишає після себе. Часто, коли я виходжу з кінозалу, маю таке відчуття, що я змінилася, що я стала якоюсь "більшою", що я "виросла" завдяки цьому досвіду спілкування з твором мистецтва, що я спілкувалася з чимось, що є добрим, що стоїть на боці добра, світла».

«Творчість Ольґи Токарчук – це унікальне поєднання вимогливості до себе, інтелектуальності, але водночас доброго стилю, доброго смаку і прозорості. Те, що для Ольґи характерне – це прозорий, легкий стиль, завдяки якому про що би вона не писала, кожен текст "проковтується", дуже швидко і легко читається, при тому залишаючи після себе дуже виразний слід у пам’яті», - так про особливість прози Ольґи Токарчук говорить перекладач Остап Сливинський.   

Запрошую послухати звукову версію передачі у доданому файлі 

Яна Стемпнєвич