Мєчислав Фоґґ – польський ліричний баритон, легендарний співак. Його кар’єра тривала понад 60 років. Він виступав перед багатотисячними залами та солдатами Варшавського повстання. Він об’їздив увесь світ, але завжди наголошував, що найважливішим містом у його житті є Варшава.
У сьогоднішній передачі я би хотіла, щоби ми послухали пісні у виконанні Мєчислава Фоґґа, дізналися про його улюблені пісні, і також – про нього самого, «співочого білого орла», як Фоґґа назвало індіанське плем’я тускарора. Зовсім недавно, 30 травня, минуло 120 років від його народження.
Коли Фоґґ почався співати?
«Мій батько був машиністом локомотиву. Його часто не було вдома, але кожного разу, коли він приїжджав, то говорив мені “покажи зошити, давай перевіримо”. Він все переглядав, контролював, як я вчуся. Я завжди над собою відчував цього вимогливого інспектора. Мій батько мріяв, щоби я вивчився на інженера. І колись, коли я йому ще дитиною сказав “татуню, я буду артистом”, то він витягнув перед моїм обличчям руку, показав на долоню і сказав, що “тут мені виросте Болонський ліс, як ти своїм співанням заробиш 10 ґрошів”. Йому в голові не містилося, що артист може заробляти якісь гроші», – згадував Мєчислав Фоґґ в одному з інтерв’ю.
Тож Мєчислав шикувався до ролі не співака, а інженера… Хоча співати він любив від дитинства.
«На всіх сімейних зустрічах ми з сестрою співали “Góralu, czу ci nie żal”, і це була моя перша зустріч із піснею. Але мене завжди тягнуло до музики, до того, щоби співати. Після першої світової війни, коли я готувався до вступу до Політехнічного інституту, я тоді почав працювати на станції міської колії. Ця станція була розташована на розі вулиць Мьодова і Козя. І колись, проходячи Краківським передмістям, я зайшов до костелу святої Анни. Там якраз співав хор. Отже, я підійшов нагору, мене зауважив органіст і запитав “що ви шукаєте?”. І я тоді відповів, що хотів би співати. Він сказав прийти за кілька днів, я прийшов, він мене послухав, і так, можна сказати, почалася моя кар’єра співака. А колись, перед Різдвом, до нас на репетицію завітали два солісти Варшавської оперетки Людвік Семполінський та Станіслав Стасяк. Під час репетиції Семполінський запитав органіста, хто із цих молодих хористів має такий дзвінкий голос. Органіст вказав на мене. Потім Семполінський мені сказав заспівати щось а капела, послухав і каже так “у вас гарний голос, вчіться співати”», – говорив Мєчислав Фоґґ в ефірі Польського радіо.
Так почалися довгі роки навчання співочому мистецтву. Мєчислав Фоґґ, котрий тоді був Мєчиславом Фоґєлем, вчився у професора Яна Лисаковського на відділі вокального мистецтва Музичної школи імені Фридерика Шопена, згодом свою музичну освіту продовжував у інших професорів. У 1926 році, як можна прочитати у біографії співака, він прийняв псевдонім Фоґґ, «халтурячи на весіллях та похоронах».
Фоґґ вчився на оперного співака, але в певний момент його доля повернулася в інший бік:
«У мене вже була пропозиція у Познанській опері, але щоби трішки підготуватися до цього оперного дебюту, а також заробити грошей, я цілком випадково опинився у хорі, який акомпаніював якомусь солісту в театрі “Qui pro Quo”. І з цього хору народився хор “Dana”, а в хорі “Dana” народився я, як соліст. І так я зрадив класичний спів для пісні. Перша пісня, яку виконав з хором “Dana”, було танґо “Plegaria”. Цю пісню ми співали іспанською мовою. І щоби більше зацікавити варшавську публіку нашим виступом, нас представили як іспанців. Більшість директорів театрів, у яких ми виступали, була переконана – хор такого типу, як наш, не мав жодних шансів зацікавити публіку. Це був чоловічий хор, який співав популярну музику. Отже, директори думали, що тільки екзотика може людей притягнути, тому ми стали іспанцями. Перший виступ був дуже вдалий, а далі вже пішло як по маслу. Хор “Dana” ми створили 1929 року, а у 1930 році я почав співати соло… Я співав теж у Польському радіо, записував платівки. А коли говорити про платівки, то я їх записав з багатьма міжнародними компаніями».
Перший сольний альбом Фоґґ записав рік після дебюту хору «Dana». Його називали «співочою мурахою», оскільки Фоґґ, починаючи від 1930 року, підписував контракти на запис 100 пісень на рік, і як правило, перевищував ці ліміти на якісь 40-50 пісень.
Фоґґ не переставав співати навіть під час Варшавського повстання. Більше того, коли вибухнуло Варшавське повстання, він повернувся до Варшави, хоча міг перечекати цей зрив на безпечній відстані. Говорить правнук Мєчислава Фоґґа Міхал Фоґґ:
«Так, прадідусь на початку 40-их купив землю, а точніше ліс неподалік містечка Тарчин, там він побудував маленьку дачу і любив там відпочивати. Прадідусь вивіз туди свою сім’ю, щоби вона була у безпеці. Він знав, що дата повстання постійно відсувається, тож коли вивіз сім’ю, повернувся до Варшави, і 1 серпня 1944 пішов до командування свого батальйону “Odwet” Армії Крайової на вулиці Кошикова. Прадідусь отримав псевдонім “Ptaszek”, його завдання полягало в тому, щоби додавати відваги повстанцям, вселяти бадьорість і радість у варшав’ян. Упродовж Варшавського повстання прадідусь дав 104 концерти, останній був вже після офіційного підписання капітуляції Варшавського повстання».
У Музеї Варшавського поставання зберігається пов’язка Мєчислава Фоґґа – повстанця. А так Фоґґ згадував, як він почав співати одну із найвідоміших пісень Варшавського повстання – «Марш дільниці Мокотув»:
«Я досконало пам’ятаю, як цими каналами до мене прийшов один із повстанців і приніс ноти та слова до пісні “Marsz Mokotowa”. Його послав Янек Марковський. У листі Янек написав “Мєцю, цю пісню я написав для тебе. Співай її”. Я дуже швидко вивчив цю пісню і через кілька днів відбулася, скажу так гучно, “прем’єра”. Повстанці прийняли цю пісню дуже добре і одразу, і дуже швидко вона розійшлася по всьому Середмісті».
Під час окупації Мєчислав Фоґґ допомагав своїм єврейським друзям. У 1943 році він у себе переховував Іґнаци Сінґера (котрий згодом став відомими американським композитором Іво Весбі). Сінґер був керівником кабаре «Qui pro Quo» і втік разом з дружиною та восьмирічною донькою із варшавського ґетто. Фоґґ переховував їх спочатку у своїй квартирі, а згодом допоміг виробити фальшиві документи і виїхати з Варшави. Притулок у квартирі Фоґґа знайшло чимало його єврейських друзів. У 1989 році Мєчислав Фоґґ отримав від Інституту Яд Вашем звання «Праведника народів світу».
Мєчислав Фоґґ був першим польським артистом, який виступив на телебаченні. Упродовж своєї кар’єри, що тривала понад 60 років, він дав близько 16 тисяч концертів у всьому світі.
Про те, наскільки важливою і відомою постаттю для поляків був Фоґґ, свідчить незліченна кількість анекдотів про співака. Один з них говорить про те, що коли в Єгипті археологи викопали стародавню мумію, та запитала: «Чи Мєчислав Фоґґ ще співає?». А інший анекдот розповідає про те, як Мєчислав Фоґґ, вже після своєї смерті, станув перед Страшним судом і переляканий прошепотів «О, мій Бог!», на що Бог відповів «О, мій Фоґґ!»
На запитання про улюблені пісні Фоґґ відповідав:
«Це сезонні закоханості. Це означає, що коли приходить якийсь сезон на пісню, наприклад, на пісню “Oczarowanie”, то люблю слухати цю пісню. Колись був сезон на пісню “Miła”. А тепер мені подобаються пісні з репертуару Доменіко Модуньйо, а також пісню із фільму “Хрещений батько”. Це мої нові сезонні закоханості. А що буде за якийсь час – побачимо, яка пісня мені сподобається».
У 2020 році, в 30-ту річницю смерті Мєчислава Фоґґа, Польське радіо створило спеціальну сторінку, присвячену творчості співака. Тут зайдемо біографічні відомості, архівні записи розмов з Фоґґом, а також – пісні у фого виконанні.
Мєчислав Фоґґ, хоч почав свою кар'єру ще перед війною, надихає сучасних музикантів. У 2008 році, з ініціативи правнука співака, Міхала Фоґґа, вийшов альбом з відомими хітами Мєчислава Фоґґа в сучасному аранжуванні.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич