Є в художній літературі твори, які не були написані чи вигадані письменником, а просто вербалізувалися як концентрат надпотужних почуттів тисяч людей. Такий собі великий вибух, де просто онлайн відбувається перетворення крапки на всесвіт, духу на словесне тіло.
«Любіть Україну», «Я єсть народ, якого правди сила», вірші Шевченка на історичну тематику, соціально-історичні пісні — це маскулінні приклади, а пісні про кохання, дітей, родинні стосунки — традиційно фемінні за цілком зрозумілим розподілом ролей.
Але так само традиційні для українців приклади, коли жінка виходить далеко за рамки кіндер, кірхен, кухен і впливає на світовий порядок, на перероздподіл світу, використавши для цього не традиційну зброю і навіть не «цілунок гострий, як ніж».
Що об’єднує Анну Ярославну французьку, Єфросинію Ярославну зі «Слова Ігорів похід» і Марусю Чурай? Вони змінювали світ за допомогою слова. За середньовічними масовими уявленнями вони були — відьми. У сьогоднішній війні ми неодноразово переконалися, що рівень мислення наших ворогів — власне середньовічний. Тож що могло бути ефективнішим і природнішим за використання українським військом відьом?
Сьогодні з нами в ефірі «трішки відьма», а також поетка, перекладачка, бізнес-тренерка, мама та дружина, авторка слів відомої пісні «Враже» Людмила Горова. Про те, як вірш перетворився на пісню, розповідає Енджі Крейда.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Сніжана Чернюк та Яна Стемпнєвич