31 березня відбулася прем’єра нового альбому інструментального смичкового квінтету VOLOSI. Музиканти вже бували гостями нашого ефіру, але тим нашим слухачам, хто про них і їх ще не чув, поясню— це смичковий квінтет, який складається з одного боку, з музикантів академічних, а це брати Кшиштоф і Станіслав Лясонь, а з другого — музикантів народних, горян з Бесдкіду Живєцького — а це Ян Качмажик, Роберт Важут, Збіґнєв Міхалек.
На зв'язку зі студією Польського радіо для України — Станіслав Лясонь, котрий у квінтеті VOLOSI грає на віолончелі.
Обкладинка альбому "200 weeks ago"
Я хочу почати від назви — «200 тижнів тому». Перше, що мені спало на думку, це те, що альбом виходить десь ці 200 тижнів після вашого попереднього альбому з 2019 року «Lajko Felix&Volosi».
Станіслав Лясонь: Ти дуже добре все підрахувала, Яно. Так, це теж назва одного з творів, котрий для нас є кульмінаційним на цьому альбомі. І він справді стільки часу чекав на свою прем’єру. Він має справді досить просту назву, але після глибших роздумів над тим, як назвати увесь альбом, ця пропозиція нам дуже сподобалася. Тому що він нас занурює в час і простір, в якому створювався цей альбом, його зміст.
Розкажеш про твір «200 weeks ago»?
Станіслав Лясонь: Цей твір народився одразу після запису нашого попереднього альбому з Феліксом Лайко, угорським скрипалем. І це був перший твір, який ми написали після цього альбому. І тому він визначає такий пункт, початок нового розділу. А ідея на назву з’явилася після того, як ми перевірили у соцмережах, скільки часу минуло від моменту його прем’єри. Майже чотири роки, 200 тижнів. А ці 200 тижнів містять у собі набагато більше хвилин... Але тепер вже це все трішки розмилося в час, і для нас це теж така нагода до роздумів.
Якщо дозволиш, хочу поділитися своїми емоціями, які у мене виникли, коли я слухала цей альбом. Це прекрасна подорож в минуле, сповнена ніжності, інтимності, звабливості, але теж тривоги…
Станіслав Лясонь: Це цікаво. Ми завжди любимо слухати про емоції наших слухачів, дізнаватися про їхні емоції. Насправді, наша музика сповнена емоцій. Це інструментальна музика, і інтерпретація тут відкрита. Але знаєш, думаю, що маєш рацію, це одне із глибших почуттів, яке нас супроводжувало у час, коли ми писали цей альбом. А це були складні часи, важкі, але з другого боку — гарні... Передусім, це час пандемії та невизначеності, з нею пов’язаної. Тоді ми почали роботу над альбомом, і — завдяки цій зупинці в житті, яка була вимушена пандемічною ситуацією, — ми могли присвятити праці над альбомом більше часу. Зазвичай наш колектив багато виступає, має насичений графік концертів, ми багато подорожуємо. А тоді все якби зупинилося, затрималося. Тож ми вирішили записати альбом не у звичайній студії, але у винятковому місці... Але ще цей час був для нас важким тому, що почалася повномасштабна війна в Україні, з якою ми були і є дуже сильно пов’язані, емоційно, ментально... І це також відчувається в цьому матеріалі.
Розкажеш про нього?
Станіслав Лясонь: Так, може через цю пандемію у нас було трішки забагато часу, і нам дуже хотілося посмакувати цей процес запису альбому довше. Тому дуже швидко було прийнято рішення, що цього разу ми не хочемо працювати у звичайній студії, де будемо рахувати години, а що хочемо мати своє місце, приватне, особисте, де зможемо працювати, скільки захочемо і де зможемо творити насправді цей альбом, цей матеріал, який у концертній версії вже якийсь час функціонував. Ми шукали таке місце в наших Карпатах, в Бескидах, і натрапили на прекрасний, але дуже занедбаний будинок, обійстя у Бескиді Живєцькому. Там ми створили мобільну студію, в якій цей спокій та приватність, інтимність вдалося знайти.
Я дивлюся на обкладинку вашого четвертого альбому. Це кульбаба, сфотографована вночі, фото зроблене, як мені здається, рано-вранці, коли сонце тільки піднімається з-за горизонту... Але повітря ще сіре, темне... Я звернула увагу, що ви написали під цією обкладинкою, що надихнула на неї вас фраза, почута від одного із фанів VOLOSI-ів — «Ta muzyka zimą rozgrzewa, a latem chłodzi» — «Ця музика взимку розігріває, а влітку охолоджує». Це підтверджує твої слова, що колектив прислухається до того, що говорять його слухачі... Але скажи два слова про цю обкладинку, про це фото.
Станіслав Лясонь: Справді, ми завжди мали таке відчуття, що ця музика є універсальною і не стільки розповідає про нас, про наш стиль, який закорінений у Карпатах, скільки про емоції, які відчуваємо і ми, і наші слухачі. І коли один із наших слухачів сказав цю фразу, характеризуючи нашу музику — здається, це було в Нідерландах — що наша музика дає прохолоду влітку, а гріє взимку. І ми вирішили піти цим шляхом. Для обкладинки ми використали фотографію грецького фотографа, котрого ми зустріли під час нашої траси на Криті, яка дуже влучно описує це відчуття, коли переносишся у часі та просторі.
Я сказала про свої емоції, пов’язані з вашим новим альбомом, а як би ти описав його атмосферу, емоції, власне?
Станіслав Лясонь: Безсумнівно, у всій нашій творчості найважливішою емоцією, чи радше відчуттям, яке нас супроводжує, є це відчуття свободи і любов до свободи. Це випливає з нашої зустрічі, тобто мене і мого брата Кшиштофа Лясоня, тобто музикантів з класичною освітою, та карпатських музикантів, артистів-горян. Ми від самого початку розуміли, що крім того, що маємо справу з чудовими артистами, то все-таки на перший план виходить неймовірна енергія, яка народилася під час цієї зустрічі. І знаєш, ми дуже дбали і дбаємо про те, щоби цієї енергії не задушити, і щоби надалі черпати з неї. І — що дуже важливо — аби її не приборкати (а це, повір, дуже велика спокуса для класичного музиканта). Для нас найважливіше — освоїти цю енергію, і на її базі творити щось нове. І це бажання освоїти, як мені здається, ми добре опрацювали на сцені, під час концертів наживо (насправді, це зробити простіше під час виступів перед публікою, коли ми відчуваємо її присутність і підтримку). А тепер це бажання освоєння нашої спільної енергії ми перенесли до студії, і на записаний матеріал. А це було для нас завжди більшим викликом.
У травні почнеться траса, яка промує цей новий альбом, тож заохочую наших слухачів слідкувати за інформацією на сайті VOLOSi та у соціальних мережах гурту. Знаю, що на вашому шляху і Польща, і Франція, і Нідерланди, і Німеччина, і Велика Британія... я маю таке побажання, щоби Volosi якомога швидше виступили в Україні, в Україні вільній, після нашої перемоги.
Станіслав Лясонь: Хочу щоби ти знала, що ми нічого дужче не хочемо, як могти виступити для вас і у вас! Тому приєднуюся до твоїх побажань.
Запрошую послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич