У першій половині 2025 року Польща головувала в Раді Європейського Союзу. Її культурна програма від початку замислювалась як платформа для інституційної співпраці, діалогу та нових партнерств. Її гасло «Культура — це безпека» стало практичним дороговказом.
Однією з ключових подій головування стала неформальна зустріч міністрів культури країн ЄС, що відбулася у Варшаві в квітні. До участі були запрошені також делегації з України та Великої Британії. Центральною темою першого дня стало збереження європейської культурної спадщини в умовах воєнних і кліматичних викликів.
«За нашими кордонами триває війна. І те, що постійно повторюють нам наші колеги з України, митці, мисткині, чиновники й політики: "Ми воюємо не лише за землю. Ми воюємо за нашу культуру і нашу ідентичність"», — наголосила міністерка культури і національної спадщини Польщі Ганна Врублевська.
За її словами, культура стає інфраструктурою безпеки, формує стійкість спільнот і має бути відповідальністю не лише міністерства, а всього уряду.
«Культура — це те, що нас єднає, навіть якщо ми говоримо різними мовами чи маємо різні погляди. Ми здатні порозумітися на спільній платформі культури», — додала Ганна Врублевська.
Координацію іміджевої частини культурної програми здійснював Інститут Адама Міцкевича. За пів року команда провела понад 500 подій у понад 30 країнах.
«Ми хотіли показати, що Польща звертається до розмови про спільне майбутнє. І що ми вміємо бути солідарними з Україною, Грузією, Молдовою, Сербією. Митці й мисткині з Польщі дали багато емоцій і натхнення, довели, що культура здатна відповідати на кризу надії, в якій опинилася Європа», — зазначила віцедиректорка ІАМ Ольґа Бжезінська.
Національну програму реалізовував Національний центр культури. За словами його директора Роберта Пясковського, принциповим вибором стала децентралізація.
«Ми провели 250 подій у співпраці з майже 500 інституціями, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями. І 99% подій були безкоштовними й транслювались онлайн», — розповів Роберт Пясковський.
Одним із найбільш показових прикладів стала програма «Синергія», результатом якої став 71 грант для міст із населенням до 100 тисяч мешканців на міжнародну культурну співпрацю. Україна стала головним партнером, але серед активних учасників були також Чехія, Німеччина, Словаччина.
«Ці проєкти реалізовувалися в місцях, про які дехто, можливо, ніколи не чув: Лесько, Жирардув, Колюшки, Цєшин… Ми працювали з текстилем і вовною, театрами, джазовими музикантами, робили майстерні, конференції, виставки. Завдяки цьому вдалося створити справжню мережу співпраці», — зазначив Роберт Пясковський.
Понад 1200 митців і мисткинь із Центральної Європи презентували свої роботи у 22 галереях сучасного мистецтва (BWA). Кульмінацією стала подія 4 червня в Європейському центрі солідарності.
«Ми говорили про дезінформацію, поляризацію, демократію в час війни. До дискусій долучилися гості з Чилі, Аргентини, Гонконгу. Це був момент піднесення й глибоких роздумів. Я ніколи не забуду зустріч з Ольгою Токарчук у Центрі святого Яна, її слова надихали», — згадує Роберт Пясковський.
Мета культурного головування полягала не лише в презентації, а у тому, аби краще зрозуміти сусідів, створити основу для майбутньої співпраці, — підсумував Роберт Пясковський.
Хоча головування Польщі вже завершилося, країна продовжує співпрацю над іншими проєктами. Приміром, у Національному художньому музеї України триває виставка «Різні місця». Це спільний проєкт, що досліджує художні досвіди в спільному історичному часі.
Христина Срібняк