У серпні Український оркестр свободи (The Ukrainian Freedom Orchestra) вп'яте вирушає у світове турне. Традиційно перший концерт відбудеться у Варшаві — місті, яке стало одним із головних осередків підтримки цього унікального музичного проєкту. Під час концерту 16 серпня музиканти виконають твори українських і світових композиторів. Зокрема, Gloria Богдани Фроляк, Rückert-Lieder Ґустава Малера та VII симфонія ля мажор, op. 92, Людвіґа ван Бетховена.
Оркестр заснувала у 2022 році канадська диригентка з українським корінням Кері-Лінн Вілсон, невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення. Колектив об’єднав найкращих українських музикантів, які після початку великої війни опинилися за кордоном, а також тих, хто вже грав в інших європейських оркестрах. Для Кері-Лінн Вілсон створення проєкту було особистою відповіддю на російську агресію. Разом із генеральним менеджером Метрополітен-опери Пітером Ґелбом і директором Польської національної опери Вальдемаром Домбровським вона почала збирати музикантів і домовлятися про перше турне, аби показати світу, що українська культура продовжує жити, творити й чинити опір навіть тоді, коли сама країна веде війну за своє існування. Влітку 2022 року й самі ініціатори проєкту не припускали, що гастролі оркестру продовжуватимуться не один сезон. Про те, що означає бути частиною Ukrainian Freedom Orchestra, як змінюється колектив від туру до туру і що музиканти відчувають, виходячи на сцену в різних країнах світу, ми говоримо з двома його учасниками, трубачами Великого театру — Національної опери у Варшаві Остапом Поповичем і Національної опери в Мангеймі (Німеччина) Романом Купріяновим.
Як, пропрацювавши кілька сезонів у цьому оркестрі, ви відчуваєте зміни у сприйнятті української музики міжнародною спільнотою?
Остап Попович: «За ці п'ять років ми побували у великій кількості міст, де намагаємося популяризувати українську музику і музикантів, граючи на найвищому рівні. У деяких містах, до прикладу, Гамбург, Амстердам, Лондон, наші гастролі повторюються з року в рік, тож вже маємо власну публіку, і українців, і не тільки. Ми знаємо, що вони нас чекають. Думаю, що наша місія дуже проста — показати, що українці можуть боротися не тільки фізично, а й на музичному фронті».
Роман Купріянов: «Я думаю, наша мета, як уже сказав колега, — показати, що є дуже гарна українська музика. Вона ніяк не гірша, ніж німецька, італійська чи французька. Бо до 2022 року Україна й українське мистецтво були в тіні і майже невідомі для великої кількості людей. Наша мета, окрім того, щоб представляти Україну й боротися на мистецькому фронті за кордоном, — також показати, що є дуже гарні українські композитори, українські твори. Для мене вони інколи навіть звучать краще, ніж інші класичні твори з репертуару європейських театрів».
Остап Попович: «Я б хотів при нагоді запросити до Театру Великого — Національної опери у жовтні на оперу Максима Коломійця "Матері Херсону", прем’єрні покази якої ми розпочинаємо з Варшави. Це дуже гарна музика і неймовірна історія».
Ви згадували про те, що українська музика довгий час була в тіні російської. Думаю, вас також часто запитують про скасування російської культури загалом. Зрозуміло, що не всі країни світу відмовилися від виконання російських опер і балетів. Музиканти виступають у деяких країнах. Як ви відчуваєте: чи солідарність із Україною, яка з'явилася у 2022 році, у цьому питанні залишається такою ж міцною зараз?
Роман Купріянов: «Російська музика багато століть була присутня на європейських сценах. Вона має досить сильний вплив на європейську культуру і інші суспільні сфери. Тому я думаю, що багато чи майже всі європейські країни не зможуть повністю від неї відмовитися і не захочуть. Українська музика не була представлена в Європі, можна сказати, майже зовсім. Можливо, були концерти в Польщі, але, наскільки я знаю, у Німеччині української музики взагалі не було. Тому, якщо людині пропонують вибрати щось, вона завжди вибере те, що вже знає, що вже чула і що викликає в неї якісь асоціації. Тому ми повинні показувати як амбасадори культури у світі, що є також інша музика. І старатися, щоб у людей був вибір: піти подивитися якийсь балет Чайковського чи піти послухати Леонтовича, Скорика чи інших видатних українських митців. Думаю, що через деякий час вони просто будуть йти поряд».
Остап Попович: «Пригадую свої враження від першого туру у 2022 році. Перше місто після Варшави — Лондон. Ми грали на славнозвісному фестивалі BBC Proms. Зал вміщує шість з половиною тисяч людей. Він був повністю заповнений, не було жодного вільного місця. І це відчуття, коли ти виходиш на сцену, всюди українські прапори, і п'ять хвилин нам не давали сісти через оплески. Це щось неймовірне, що не щодня переживаєш. З моєї точки зору, це був найбільш емоційний концерт, який я взагалі переживав у житті. Після кожного твору були по кілька хвилин аплодисменти і вигуки bravo. І, коли люди кричали "Слава Україні!", це було щось несамовите. Не в кожному місті, не в кожній країні так реагують на українську музику, на українські оркестри. Але щодо емоцій, які ми також стараємося передати музикою слухачам, — це спільна хімія, яка потім перероджується в щось більше, і люди хочуть ще цього. Тому це дуже важливо».
Роман Купріянов: «Після концерту багато людей підходить, щось питає, цікавиться: "А що ви грали? А що це за композитор?". Я сподіваюся, що, коли вони прийдуть додому, то послухають ще якісь твори цих митців».
Ви говорили про те, що в Європі поки що набагато краще знають російську музику. Але треба визнати, що після 2022 року самі українці почали відкривати для себе власну культуру.
Роман Купріянов: «Так, насправді й українці також не дуже слухали українську музику раніше. Інколи не знали й про багатьох письменників, художників та інших українських митців. Звичайно, треба наголосити, що люди зараз охоче ходять до театру, слухають опери, концерти і виставки. Є дуже-дуже багато крутих українських митців, які проживають у вашій країні й роблять дивовижні речі, тож обов’язково ходіть і дивіться на це, слухайте».
Після концерту у Варшаві Оркестр відправиться у Лондон, Амстердам, Гамбург, Дублін і Нью-Йорк.
16 жовтня у Великому театрі — Національній опері відбудеться світова прем’єра опери «Матері Херсона». У жовтні заплановано п’ять показів — 16, 18, 23, 25 і 27.
В основі опери — історія українських матерів, які вирушають через тисячі кілометрів на окуповану територію, щоб повернути своїх дітей, викрадених російськими окупаційними силами. Автори спиралися на реальні події, але створили художню історію кількох жінок, об’єднаних одним досвідом — втратою дітей і боротьбою за їхнє повернення.
Христина Срібняк