Розповідаємо про сьогодення однієї звичайної і водночас незвичайної воєнної мігрантки з України, яка відважно і пори все намагається зробити щасливим, спокійним і стабільним життя своїх п’ятьох дітей.
Наша співрозмовниця Олеся Харченко у Польщі уже втретє почала будувати своє життя заново: у 2015 році вона покинула окупований Донецьк, у липні 2024-го — Маріуполь, до того переживши жах облоги і перші чотири невимовно складні місяці повномасштабного вторгнення. У липні вона наважилася податися за кордон, де знову їй довелося почати все буквально з нуля.
Нам жінка розповіла, чому і як добралася до Польщі, як тут влаштувала життя своєї сім’ї, як лікує воєнні травми дітей, яких безмежно і водночас розумно любить та поважає.
У пані Олесі була подруга ще з донецьких часів, яка в 2014 році виїхала до Польщі, вона жила у Перемишлі і у перші три місяці великої війни безуспішно намагалася зв’язатися з нашою співрозмовницею... І коли нарешті це вдалося, вона переконала Олесю Харченко покинути Маріуполь. Рішення було простим, можна сказати — миттєвим. Утім до Польщі вони добиралися сім днів, через Росію і Прибалтику.
Донецька подруга допомогла пані Олесі знайти житло, яке було за лічені кілометри від і польсько-українського кордону. Подруга допомогла їй влаштувати дітей у школи, розібратися що, з чим, куди і як. З часом пані Олеся все більше і більше питань стала вирішувати самостійно. А передусім вона — мама.
Діти нашої співрозмовниці не відразу адаптувалися до нових умов життя у Польщі, спочатку навіть хотіли повертатися додому. На сьогодні уже таких розмов немає. Вони навчаються і в польських школах, і в українських (онлайн), і ще в музичній у Перемишлі. Бо музика заспокоює, допомагає забути те, що дітки пережили і що бачили. Так само, як і спортивні заняття, зокрема плавання. Та все ж — жінка та її малеча живуть одним днем. Домівки у Донецьку немає, домівка у Маріуполі — зруйнована, житло у Польщі — не своє.
Та попри все Олеся Харченко не втрачає радості життя та вміння знайти позитив. От хоч би у польській школі, де дуже їй подобаються позаурочні заняття для учнів та екскурсії.
З Олесею Харченко ми спілкувалися на заході «Під одним небом» до Всесвітнього дня біженців, що відбувся 24 червня 2025 року у Перемишлі.
Запрошуємо послухати передачу у доданому файлі.
Галина Леськів, Наталія Бень