Першочерговою причиною хвилі хейту, що сколихнула місто Люблін, був запланований Africa Day — ідея, що мала наблизити африканську культуру. У соціальних мережах почали з'являтись негативні коментарі про те, що місто заповнюється нелегальними мігрантами. Пізніше увагу прикував коментар працівниці міської адміністрації українського походження, Вікторії Герун. В одному з інтерв'ю віцедиректорка Департаменту стратегії та супроводу інвесторів Люблінської міської ради вказувала, що «колись студент приїжджав сам, тепер приїжджає разом із родинами».
Відео кількамісячної давності породило хвилю мови ненависті, що, з одного боку, стосувалась працівниці мерії Любліна, а з іншого — африканських студентів. На їхній захист стала організація Homo Faber, що закликала містян публікувати відео зі словами «Не погоджуюсь».
«Я думаю, що ця акція мала кілька джерел, — говорить Анна Домбровська з Homo Faber. — Одним із них була незгода з тим, щоб дискусії про присутність іноземних студентів чи загалом іноземців починалися з такої агресивної кампанії цькування, з тверджень про нібито викриття якихось неймовірних секретів чи дивних речей. Тим часом ми чудово знаємо, що студенти й студентки з інших країн, а не лише з Польщі, є частиною нашої повсякденності вже понад 16 років.
Нам було важливо повернути дискусію про міграцію в таке русло, щоб вона нікого не ображала, не була кампанією переслідування, а велася на основі фактів і розмов про те, що дійсно відбувається, а не про якісь вигадані історії. Інша причина полягає в тому, що те, що останнім часом відбувається в Любліні, на нашу думку, насправді не є турботою про наше місто, не є турботою про мешканців Любліна і не є турботою про безпеку — ні нашу, ні іноземців, які тут проживають. Це просто політичні спекуляції, і на це також немає згоди», — зазначає Анна Домбровська.
Одним із перших, хто став на захист як Вікторії Герун, так і африканських студентів, був директор Департаменту стратегії та супроводу інвесторів Люблінської міської ради, Маріуш Саґан. Він наголосив, що його заступниця має високу кваліфікацію в роботі з міжнародними студентами і вже понад 15 років займається цим у міській адміністрації.
«Це є прямою атакою на департамент, який я очолюю уже 15 років, — вказує директор Департаменту стратегії та супроводу інвесторів Люблінської міської ради, Маріуш Саґан. Він разом із люблінськими університетами реалізує політику залучення іноземних студентів до Любліна, що має довгострокові позитивні економічні та соціальні наслідки. — З іншого боку, я не погоджуюся з тим, що політики ультраправих політичних сил ображають мешканців Любліна, студентів і намагаються диктувати нам, яку політику ми повинні реалізовувати. Це стратегія Любліна, а не стратегія того чи іншого політика.
Ми повністю беремо за неї відповідальність і не погоджуємося з образами на адресу мешканців міста та студентів, а також із тим, щоб нам вказували, що ми маємо робити, а що ні. Варто також зазначити, що ці напади дивують мене ще й з іншого погляду. Адже іноземні студенти — чи то з Африки, чи з будь-яких інших куточків світу, які навчаються в Любліні, — є дуже важливим чинником економічного розвитку міста. Саме вони залишають у цьому місті сотні мільйонів злотих. Завдяки їм багато людей мають роботу, доходи від оренди житла та підприємницької діяльності. Тому для мене тим більше незрозуміло, як можна підрубувати гілку, на якій ми всі разом сидимо», — підкреслює директор Маріуш Саґан.
«Усе це дезорганізовує нашу роботу, зокрема роботу Департаменту стратегії та супроводу інвесторів. Замість того щоб займатися залученням інвесторів і фаховою роботою, ми змушені відповідати на зарозумілі запити щодо надання публічної інформації, стикатися з хвилею ненависті в інтернеті. Цей хейт спрямований проти мене, моєї заступниці Вікторії Герун та працівників департаменту. Ми змушені приймати телефонні дзвінки з погрозами від людей, які агресивно й нецензурно нас ображають. Те саме відбувається і через електронну пошту.
Ця ситуація є скандальною, і її спровокували політики Конфедерації, які діють проти нас. Це потрібно чітко й недвозначно підкреслити. Це діяльність, спрямована проти Любліна, проти міста та його мешканців», — говорить директор Департаменту стратегії та супроводу інвесторів Люблінської міської ради Маріуш Саґан.
Мерія міста Люблін неодноразово також підкреслювала, що слова віцедиректорки відділу Стратегії міста Любліна Вікторії Герун були вирвані з контексту. Ратуш переконує, що не провадить міграційної політики, оскільки це не належить до їхньої компетенції, а іноземні студенти є невід'ємною частиною міста. До акції Homo Faber «Не погоджуюсь» долучився також мер міста Люблін Кшиштоф Жук.
«Немає згоди на хейт, брехню й ненависть, які використовуються в публічному житті для досягнення політичної вигоди, — говорить Кшиштоф Жук. — Немає згоди на використання депутатського мандата для руйнування люблінських університетів і розпалювання ненависті до іноземних студентів. Дякую люблінським культурним установам, громадським організаціям, університетам, а також усім небайдужим людям за такі важливі слова підтримки та за спротив ненависті в суспільному житті. Вікторіє, ми з тобою», — наголосив у своєму звернені мер міста Люблін Кшиштоф Жук.
До акції «Не погоджуюсь» долучились понад 20 осіб — представники міста, громадських організацій та звичайні мешканці. Серед них — міський архітект Губерт Мончік, Ґжеґож Жепецький, директор Майстерні культури у Любліні та його працівниці, а також директор Окружної адвокатської палати у Любліні Бартош Пшесєховський. Серед гасел, що з'являлись, зокрема було "не погоджуюсь": на мову ненависті, на упередженість, на дії, що сприяють виключенню. Про наслідки таких дій говорить Анна Домбровська з Homo Faber.
«Те, що ми вже спостерігаємо, це так званий охолоджувальний ефект, — вказує Анна Домбровська з Homo Faber. — Люди раптом почали відступати назад і замислюватися: чи доречно мені, чи можу я виходити в публічний простір Любліна, чи можу я пропонувати власні ініціативи? Нагадаємо, що Africa Day — це не закритий захід. Це свято, на яке запрошують мешканців і мешканок Любліна. Це простягнута рука зі словами: «Приходьте, познайомимося. Ми із задоволенням розповімо вам про себе, про нашу культуру, про країни, з яких ми приїхали, і відповімо на ваші запитання, які вас хвилюють».
Цікаво, що цей охолоджувальний ефект стосується не лише африканських спільнот. Він стосується всіх іноземців — і чоловіків, і жінок. І що особливо сумно, він торкається також людей, які живуть у Любліні вже багато років. Цей ефект — тобто відступ і роздуми над тим, чи є тут для мене місце, і чи можу я розповідати про себе, — не стосується лише тих, хто приїхав кілька місяців тому. Він стосується людей, які вже інтегрувалися, які говорять польською мовою, працюють у Польщі, сплачують податки, а їхні діти ходять тут до школи. Ми не можемо допустити цього», — підкреслює Анна Домбровська з Homo Faber.
Хейт і мова ненависті в Польщі суворо караються та можуть призвести до кримінальної (відповідно до Кримінального кодексу) і цивільної відповідальності. Особи, які закликають до ненависті проти національної групи, можуть бути покарані штрафом, обмеженням волі або навіть позбавленням волі на строк до 5 років. Експерти також підкреслюють, що анонімність в інтернеті — це міф. Водночас вони закликають повідомляти про кожен такий випадок поліцію.
Інна Ясніцька