Зараз у Польщі протягом року вісім торгових неділь. Закон, який поступово запроваджує заборону на торгівлю в неділю, діє від 1 березня 2018 року. Від 2020 року обмеження не стосувалися лише семи неділь на рік: це останні неділі січня, квітня, червня та серпня, неділя перед Великоднем, а також, після внесення змін, три чергові неділі перед Різдвом.
У законі про обмеження торгівлі в неділю передбачено 32 винятки. Отже, заборона не поширюється, наприклад, на кав’ярні, цукерні, пункти продажу морозива, крамнички при автозаправних станціях, квіткові крамниці, газетні кіоски та поштові послуги за певних умов. За порушення заборони на торгівлю в неділю передбачено штраф, а у випадку постійних порушень — позбавлення волі.
Понад 60 відсотків опитуваних виступають за пом’якшення обмежень торгівлі в неділю, але лише 27,5 відсотка хотіли б повного її скасування. Такі дані принесло дослідження UCE Research i Shopfully Poland. Чимало споживачів підтримали б компромісне рішення, тобто одну або дві торговельні неділі на місяць.
У дискусії про торгівлю в неділю обговорюють такі аспекти: права працівників, зручність для споживачів, витрати на ведення бізнесу та якість сімейного життя. На які ще проблеми варто звернути увагу — сказав економічний журналіст газети «Rzeczpospolita» Кшиштоф Ковальчик, який був гостем Польського радіо 24. Розмовляла з ним Малґожата Жоховська.
— Я думаю, економічні аспекти. Якщо торгових днів менше, то принаймні в деяких галузях є менше можливостей зробити покупки. І ще один аспект заборони торгівлі в неділю, саме стаціонарної торгівлі — це потужний імпульс для розвитку інтернет-торгівлі.
Експерти оцінюють, що більша кількість днів, коли крамниці відкриті, зовсім не обов’язково означає вищі обсяги торгового обороту. А може, людям просто потрібен комфорт — мовляв, якщо у мене чогось немає, то ж крамниця працює, і я можу туди піти, хоча й не обов’язково це робити. Йдеться про комфорт споживачів.
— Гадаю, цей комфорт випливає і з того, що протягом понад 20 років економічної трансформації природно склалося так, що крамниці у неділю працювали. Тож, цілком зрозуміло, — це був один із днів, коли дуже зайняті роботою люди могли піти не лише до супермаркету чи гіпермаркету, щоб купити продукти, а й, наприклад, до крамниці з товарами для облаштування оселі, щоб вибрати диван, лампу, штори. Адже протягом тижня на це немає часу. Зайняті люди у великих містах працюють від дев’ятої до сімнадцятої, іноді набагато довше, і просто немає часу на такі великі покупки протягом тижня. А харчові покупки ми якось навчилися робити, бо їсти треба.
Можна скласти перелік переваг та потенційних втрат від того, що крамниці працюватимуть у неділю. Для споживачів це, звісно, зручніші покупки, менше поспіху в суботу і комфорт — якщо чогось у мене немає, можна піти купити. Але також це більше нагод для незапланованих витрат.
— Так воно є. Іноді йдемо до торгового центру, маємо намір купити взуття, але бачимо класні штани, приміряємо, вони підходять — і купуємо. У момент, коли немає часу на покупки, немає нагоди витратити гроші, — звісно, наші витрати менші. Зрозуміло, штани, можливо, купимо, наприклад, в інтернеті. Торгові компанії дуже гнучкі і, якщо річ не підходить, безкоштовне повернення є стандартом. Але є таке враження, також і з власного досвіду — коли йдемо на покупки, часто беремо щось додатково, понад те, що запланували. Тож чим менше нагод робити покупки, тим менший оборот торгівлі. Звісно, це не стосується мереж, які продають продукти харчування.
Основою, центром цієї дискусії є працівники торгівлі. Час, який вони можуть провести з рідними, був аргументом, коли ухвалювали рішення обмежити кількість робочих неділь.
— Але цей агргумент — менше часу з родиною — стосується не лише працівників торгівлі. Пані редактор, ви чудово знаєте, так само як і я, що в ЗМІ ми працюємо у будні і в свята, коли це потрібно. У нас є недільні чергування, іноді й суботні. Те саме стосується поліції, пожежної служби. Я теж працюю у свята. Колись працював у газеті, яка виходила сім днів на тиждень і ми якось давали раду. Звісно, це псує комфорт сімейного життя.
Але до цього теж можна звикнути і якось зорганізуватися.
— Звісно, так. У мене враження, що жорсткою забороною торгівлі в неділю завдали шкоди, наприклад, студентам, які підробляли у вихідні, адже протягом тижня у них були заняття. Тож це лише користь. Можливо, так вигідно для певної професійної групи, але є дуже багато інших професійних груп, які працюють, і нам не спадає на думку заборонити у неділю роботу пожежникам.
Колись йшла дискусія — якщо ми не будемо купувати в неділю, великі мережі опиняться в скруті. Такого не сталося.
— Ні, великі мережі, які спеціалізуються на продажу продуктів харчування, навчили своїх клієнтів купувати про запас. Подовжили години роботи в суботу і п’ятницю до 22-ої, 23-ої. Гадаю, це некомфортно для працівників — а це наслідок заборони торгівлі в неділю. Вони подовжили ці години, і з’явився маркетинговий заклик — «як субота — йди до крамниці», і тут — назва конкретної мережі». Мовляв, купуй більше. Великі мережі продуктової торгівлі частково перенесли попит на кінець тижня, і тепер вони не зацікавлені в тому, щоб скасувати заборону на торгівлю в неділю. Адже, доки одна мережа використовуватиме це як свою конкурентну перевагу, інші муситимуть йти за нею. Це означатиме необхідність наймати додаткових працівників або заплатити їм більше. Як розумію, ідея можливого скасування заборони на торгівлю в неділю пов’язана з більшою оплатою за роботу. Тож це неминуче підвищило б витрати мереж, що торгують продуктами харчування. Але я думаю, що великі мережі, які продають меблі, товари для інтер’єру, з радістю працювали б у неділю, адже в суботу там панує хаос, дика юрба, і неможливо комфортно робити покупки, приміряти диван чи переглянути штори. Тож неділя їм дуже пригодилася б.
Коли у Польщі вводили обмеження на недільну торгівлю, лунали прогнози, що маленькі крамниці розквітнуть, це для них шанс. Йшлося не про мережі, а про невеликі пункти торгівлі, якими керують дрібні підприємці, і вони з нетерпінням чекали, що зможуть розвивати свій бізнес. Умовою було, щоб у неділю працювали вони самі або члени їхньої сім’ї.
— Це означало, що вони мали стояти за прилавком 7 днів на тиждень, і для них цієї неділі не було б. Тож вони або справді змушували працювати родичів, або просто порушували правила, і за прилавком були працівники. У своєму районі я бачу такі незалежні крамниці, що працюють без перерви, попри різні заборони. І вони якось функціонують, Державна інспекція праці їх не застукала. Мабуть, працівники задоволені такою можливістю.
Буває по-різному, хто ж хотів би працювати 7 днів на тиждень, та ще й під тиском загрози з боку більших, сильніших мереж.
— Неозброєним оком видно, що маленькі крамниці, яким ця заборона мала допомогти, згортають дільяність, а розвиваються — мережі. Звісно, це підприємці, які працюють на основі франшизи, але відбувається перехід дрібної торгівлі, менших крамниць — до мереж. Нагадую, вони одразу ж, на самому початку, знайшли спосіб обійти заборону торгівлі в неділю, і перетворилися на поштові відділення, або на книгарні. Це була велика інновація, яка діє досі і діятиме й надалі. У такій крамниці можна відправити посилку, можна її отримати — незалежно від поштових автоматів, які також набули поширення завдяки розвитку інтернет-торгівлі. А розвиток прискорився, зокрема, завдяки забороні торгівлі у неділю.
Залишається дилема, яку, власне, неможливо вирішити, між бажанням мати вихідний день із сім’єю і бажанням підзаробляти у вихідні. Зрештою, покупці, мабуть, усе одно приречені, хоча, мабуть, не в усіх сферах торгівлі, — на інтернет.
— Я повинен зізнатися, що не передбачив, що інтернет-торгівля розвинеться так швидко, особливо у випадку, наприклад, одягу, взуття тощо. Компанії виявилися настільки гнучкими й інноваційними, що одразу з’явилися безкоштовні повернення. І, справді, я вже роками не був у взуттєвій крамниці — купую через інтернет, моя дружина — справжня експертка у цьому. На мій погляд, заборона стаціонарного продажу в неділю дуже допомогла у розвитку інтернетної торгівлі і, мабуть, зменшила число робочих місці у стаціонарній торгівлі. Здається, попит на працівників природно зменшуватиметься. Певну роль зіграла демографія — приплив молодих працівників значно обмежений. У зв’язку з цим ми бачимо в стаціонарних крамницях автоматичні каси, які допомагають працівникам. Ми у зовсім іншому місці у сфері розвитку торгівлі, ніж 2018 року, коли введено цю нещасну заборону.
Чи нинішню заборону варто змінити? І який вихід був би найкращим для компаній?
— Вони справляться з цим. Якби за роботу в неділю мали виплатити працівникам додаткову винагороду, а також надати вихідний замість неділі, думаю, все склалося б природно: були б крамниці, яким вигідно працювати в неділю, і такі, яким це було б невигідно. Гляньмо, як воно в Європі. Є країни, які вже давно відмовилися від таких заборон, навіть Італія, яка дещо нагадує Польщу через певні традиційні цінності. Там заборони немає.
PR24/Н.Б.