Попри економічні труднощі, зростання суспільного невдоволення та наслідки війни проти України, підтримка воєнних дій серед росіян залишається високою. Чому російське суспільство продовжує підтримувати політику Кремля та чи можуть внутрішні проблеми призвести до революційних змін? Ці питання обговорювали науковці, аналітики та політологи під час конференції «Путінська Росія в пошуках концерту великих держав. Імперія та диктатура», яка відбулася в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.
Близько 70 відсотків російського суспільства підтримує продовження війни проти України. Про це свідчать, зокрема, результати опитувань незалежного центру вивчення громадської думки «Левада-Центр». Попри економічні, суспільні та політичні проблеми, частка населення, яке підтримує воєнні дії в Україні, майже не зменшується з 2022 року. Чому так відбувається, пояснює політолог, доктор Адам Ебергардт із Варшавського університету.
«Слід пам’ятати, що ця війна викликала у значної частини російського суспільства позитивні відчуття, - говорить політолог, доктор Адам Ебергардт із Варшавського університету. - І не лише з погляду великодержавного мислення про власну державу. Кошти, які спрямовуються на війну та оборонну промисловість, певною мірою стимулювали економіку. Для деяких людей можливість підписати контракт і вирушити на фронт стала своєрідним способом знайти своє місце в російському суспільстві. Є дуже багато тих, хто отримує вигоду від цієї війни. І навіть ті, хто не отримує від неї вигоди, уже до неї пристосувалися. З іншого боку, існує ототожнення власної долі з долею своєї держави. Це переконання, яке вкорінювалося поколіннями: або Росія буде великою, або Росія буде імперією, або Росії взагалі не буде. Вона розпадеться, буде знищена, опиниться в економічній кризі. Тобто травма 1990-х років, часів Бориса Єльцина, відіграє тут свою роль. Хоча для нас це може здаватися абсурдним, дуже багато росіян вважають, що війна із Заходом є місією Росії. І, на мою думку, це дуже важливий елемент. Але це також, імовірно, вписується в певний культ сили, насильства та своєрідного нігілізму, який існує в Росії. І все це призводить до того, що росіяни - звичайно, не всі, але дуже багато з них - дивляться на цю війну дещо з позиції футбольного вболівальника. Мовляв, наші воюють проти Заходу», - зазначає доктор Адам Ебергардт.
Краще зрозуміти ситуацію в російському суспільстві допомагає звіт польського Центру східних досліджень. У документі зазначається, що ситуація в Росії погіршується не лише в економічній, а й у суспільній сфері. До головних викликів для російської влади належать, зокрема, корупція та внутрішня боротьба між силовими структурами, такими як розвідка та ФСБ. Іншим викликом, за даними польського Центру східних досліджень, стає нормалізація насильства. За даними Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, у 2025 році було зареєстровано рекордну кількість тяжких та особливо тяжких злочинів. Польські дослідники підкреслюють, що це є наслідком війни, яка деморалізує суспільство, а пов’язане з цим зростання злочинності, своєю чергою, посилює суспільне невдоволення.
Чому ж частка росіян, які підтримують війну, не зменшується, попри численні проблеми та виклики, пояснює політолог, доктор Адам Ебергардт із Варшавського університету.
«Російське суспільство здатне прийняти величезні втрати, пов’язані з цією війною, оскільки воно постійно перебуває під впливом пропаганди влади, а також відповідного культурного та стратегічного контексту. Насправді російське суспільство має відчуття, що воює із Заходом, а не лише з Україною. Воно вважає, що Росія - це держава, перед якою стоїть велика історична місія: боротися за статус глобальної імперії. Це важливий чинник, який фактично є каталізатором агресивної політики Російської Федерації. Це не демократична європейська держава в нашому розумінні цього слова, де благо окремої людини є найвищою цінністю. Тут ми маємо справу з колективістським сприйняттям реальності та прагненням будувати імперію. І саме на цих почуттях грає Володимир Путін, і це впливає на суспільство. Водночас Росія сьогодні функціонує у воєнному режимі. І йдеться не лише про мобілізацію суспільства, а й про економіку, державні структури, авторитарну або, точніше, неототалітарну систему. Усі ці елементи взаємно підсилюють один одного. Фактично сьогодні в Росії немає простору для публічних дебатів, для обговорення того, наскільки все це має сенс. І ці витрати продовжують нести», - зазначає доктор Адам Ебергардт із Варшавського університету.
Хоча підтримка війни проти України серед російського населення залишається на високому рівні, звіт Центру східних досліджень показує, що з’являються також ознаки втоми від воєнних дій та загального песимізму. Прикладом є збільшення кількості людей, які підтримують мирні переговори. Ця тенденція в російському суспільстві посилилася після початку Курської операції Збройних сил України та ударів углиб території Російської Федерації. Однак найбільшим викликом для пересічних росіян залишається зростання цін.
Центр східних досліджень зазначає, що Захід може використати ці проблеми для досягнення своїх цілей. Зокрема, посилювати санкції, підтримувати українську армію або ж проводити інформаційні кампанії, спрямовані на групи населення, які найбільше відчувають наслідки російсько-української війни, тобто родини військових та ветеранів. Такі кампанії повинні, зокрема, висвітлювати соціальні проблеми, спричинені війною або загострені під її впливом, наприклад, зростання цін, обмежений доступ до ліків та сучасних методів лікування онкологічних захворювань і діабету.
Чи можуть такі суспільні виклики спричинити політичні зміни в Росії? На це питання відповідає політолог професор Валентин Балюк з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.
«У моїй концепції Росія розвивається від смути до смути - говорить політолог професор Валентин Балюк з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Головною причиною цього є проблема з модернізацією. Коли країна не модернізується, як, наприклад, Туреччина, або не проходить такої модернізації, яку пройшли Німеччина чи Японія після Другої світової війни, то вона повертається до свого геополітичного коду, тобто до запровадження суворіших порядків. І тоді, звичайно, коли суспільство вже не може витримати цього, так би мовити, закручування гайок, відбувається революція, тобто смута. Отже, революція, на мою думку, обов’язково відбудеться. Чи станеться це протягом найближчих 10 чи 15 років - важко сказати, але я вважаю, що це неминуче. Щоразу, коли Росія стає на шлях імперського розвитку, рано чи пізно відбувається крах. Так само, як у 1917 році розпалася Російська імперія, а в 1991 році - Радянська імперія, зараз Путін формує Імперію 3.0. Вона неодмінно розпадеться, оскільки такою є логіка історії, цього циклічного історичного розвитку Росії - від смути до смути. Революція в Росії буде кривавою, оскільки немає модернізації, немає еволюційних змін у суспільстві, і Путін також із цим не впорався», - зазначає професор Валентин Балюк.
Однак важливим елементом революційного потенціалу суспільства є громадянське суспільство. Воно охоплює незалежні від держави організації, громадські рухи, об’єднання та активних громадян, які здатні відстоювати свої права й інтереси. Чи існують такі можливості сьогодні в Російській Федерації? Звіти Центру східних досліджень свідчать про те, що з року в рік вони зменшуються. Влада стає дедалі більш централізованою, а владні повноваження концентруються у вищих владних структурах у Москві.
Аналітики та політологи підкреслюють, що слабкість громадянського суспільства зумовлена історичним розвитком Росії. Як у царський, так і в радянський та сучасний періоди російська держава ґрунтувалася на вертикальній структурі влади. Докладніше про це розповідає політолог, професор Валентин Балюк з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні.
«Якщо ми говоримо про громадянське суспільство в Росії, то його не існує - говорить професор Валентин Балюк з Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Якщо ми говоримо про громадську думку в Росії, то такої громадської думки немає. Чому? Тому що немає громадянського суспільства. Натомість ми маємо тріаду Уварова: «православ’я - самодержавство - народність». Отже, суспільство - це і є та народність. Ця маса формується, але водночас їй нав’язується ідеологія великоросійського шовінізму. Тому, як кажуть самі росіяни: «Ми - вільні люди. Що нам скажуть, те ми й робимо». Саме в цьому полягає специфіка російського суспільства, яке перебуває в неволі у влади, у цьому випадку - режиму Володимира Путіна. Саме з такою Росією ми маємо справу. Звичайно, ми хотіли б мати справу з іншою Росією - демократичною, з громадянським суспільством. Зародки такого суспільства існують в еміграції, але в самій Росії ми маємо справу з авторитарним суспільством. І це необхідно чітко усвідомлювати», - зазначає професор Валентин Балюк.
У Любліні відбулася наукова конференція «Путінська Росія в пошуках концерту великих держав. Імперія та диктатура». Під час дводенних обговорень і дискусій науковці, аналітики та політологи здійснили ґрунтовний аналіз російського суспільства, його сучасних викликів, а також спробували краще зрозуміти ситуацію в країні. Чому таке розуміння необхідне для країн Східної та Західної Європи? На це питання відповідає доктор Адам Ебергардт із Варшавського університету.
«Росія не лише веде війну проти України. Росія також веде неоголошену війну проти нас, проти Заходу - говорить доктор Адам Ебергардт із Варшавського університету. Вона прагне переглянути порядок, що сформувався після завершення холодної війни, прагне переосмислити ситуацію у сфері безпеки в Центральній Європі. Її мета - домогтися, можливо, не виходу Польщі з НАТО, а виходу НАТО з Польщі, тобто скорочення присутності союзницьких сил на східному фланзі Альянсу. Це реальні загрози з погляду нашої безпеки. Це, зокрема, ті безпілотники, які можуть прилітати щодня. Тому певне розуміння механізмів влади в Росії дозволяє легше сформувати правильну відповідь на ці загрози. Наприклад, важливо розуміти, що будь-яка готовність до компромісів, до поступок насправді лише провокує путінську Росію та тільки збільшує її вимоги й очікування. Цей специфічний спосіб ведення переговорів, який існує в Росії, - усе це необхідно знати, щоб правильно вибудовувати політику щодо Російської Федерації», - зазначає доктор Адам Ебергардт.
Наукова конференція «Путінська Росія в пошуках концерту великих держав. Імперія та диктатура» відбулася в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні. Захід був організований Центром Східної Європи УМКС у співпраці з Центром європейських компетенцій УМКС.
Інна Ясніьцка