Інциденти за участю безпілотників, що порушують повітряний простір країн Балтії, стають дедалі серйознішим викликом безпеці регіону. В кінці травня безпілотник упав на озеро Дрідзіс на південному сході Латвії та вибухнув при контакті з водою. Подібний інцидент стався 7 травня, коли на території нафтобази у місті Резекне впали два безпілотники, які прилетіли з боку Росії. У результаті удару було пошкоджено чотири порожні резервуари, виникло локальне загоряння, яке оперативно ліквідували.
За даними Міністерства закордонних справ України, Росія навмисно перенаправляє українські безпілотники, які мали вразити цілі на території Росії, на країни Балтії, використовуючи засоби радіоелектронної боротьби. При цьому Москва стверджує, що Литва, Латвія та Естонія дозволяють Україні використовувати свій повітряний простір для нападу на Росію, та дедалі частіше погрожує цим країнам. Як Україна, так і країни Балтії відкинули звинувачення Москви, заявивши, що ці держави ніколи не дозволяли використовувати свій повітряний простір для атак на Росію.
Про те, які настрої зараз панують в суспільствах країн Балтії наші колеги з Польського радіо 24 поговорили з Міхалом Патриком Садловським, директором Центру досліджень російської державності. Почав експерт з опису ситуації в Латвії, адже сам він долучився до ефіру з Риги.
Все покійно. Тут немає якогось великого напруження. Більше про це говорять у ЗМІ, політичних колах і на сході Латвії. Натомість у самій Ризі та її околицях цього не відчувається. Звісно, це розглядається як загроза безпеці, але якихось серйозних побоювань немає.
Наступне питання стосувалося того, чи готова Латвія до можливої операції з боку Росії. Відповідає Міхал Патрик Садловський:
Думаю, що наразі Російська Федерація через такі заяви про те, що нібито з території країн Балтії, а особливо з Латвії, запускаються дрони, насамперед намагається показати власним громадянам, що НАТО здійснює дедалі агресивніші кроки. Таким чином Кремль також намагається виправдати власні помилки. Саме так це бачать у Латвії, і саме так це коментують латвійські експерти та загалом експерти з країн Балтії.
Водночас це, безумовно, викликає занепокоєння в тому сенсі, що антилатвійська пропаганда або загалом пропаганда, спрямована проти країн Балтії, на мою думку, а також на думку моїх колег із нашого центру, особливо протягом останніх двох років значно посилилася. Я думаю, що тут є дві причини.
З одного боку, це спроба залякати населення країн Балтії, а також Західної Європи, НАТО та Європейського Союзу загалом, надіславши сигнал: не підтримуйте Україну, ідіть на поступки, інакше ми перенесемо цей конфлікт певною мірою на територію країн Балтії. Йдеться не обов’язково про повномасштабне вторгнення, а передусім про провокації, про дії так званих зелених чоловічків. Саме цим Російська Федерація лякає.
З іншого боку, в експертному середовищі говорять також про те, що це може бути спробою відвернути увагу. Наприклад, від того, що Російська Федерація, можливо, планує новий наступ або нову спробу атаки на Україну з території Білорусі. Тобто зараз вона хоче відволікти увагу.
Сценаріїв багато. Тривожним є те, що дедалі реальнішою виглядає можливість якихось провокацій у недалекому майбутньому. Можливо, для того, щоб знову підняти ставки цього конфлікту або змусити Захід до поступок у потенційних переговорах. Втім, наразі, думаю, повномасштабної загрози немає.
Провокацій зі сторони Росії багато. Згадаймо хоча б таку пропагандистську заяву Москви у зв’язку з дронами, які з’явилися в балтійському повітряному просторі. Йшлося і про Естонію, і про Литву, і про Латвію. Москва заявила, що країни Балтії дозволяють Україні використовувати свій повітряний простір для атак на російську територію. Тоді країни Балтії, а також сама Україна рішуче цьому заперечили. Ще один приклад провокації - заява російського Міністерства закордонних справ про намір звернутися до Міжнародного суду ООН з метою «захисту прав росіян у країнах Балтії». Коли ми чуємо таке з російського боку, це не віщує нічого доброго.
Це чергова спроба шантажу і вже пряме свідчення того, що карта національних меншин буде використовуватися. Росія вже давно намагається підтримувати напругу між етнічними латишами чи естонцями та російськомовним населенням. Саме цьому, на мою думку, слугувала операція з так званою Нарвською народною республікою. Йшлося насамперед про те, щоб запровадити в інформаційний простір наратив про утворення, яке насправді не існує і не має шансів на існування. Мета полягала в тому, щоб посилити антагонізм, підтримувати напругу та недовіру, щоб дати певним радикальним середовищам привід сказати: можливо, справді російськомовним жителям не можна довіряти. З іншого боку, щоб посіяти сумніви серед самого російськомовного населення. Тож Росія постійно намагається грати цією картою.
Звісно, я також розглядаю це як черговий сигнал: якщо НАТО або Європейський Союз не будуть готові до поступок щодо України, то Росія готується та демонструє, які інструменти вона може використати для ескалації конфлікту в цьому регіоні або навіть для його розпалювання. Російськомовне населення стає об’єктом таких маніпуляцій. Інша річ, що частина цього населення налаштована проти Путіна. Настрої дуже різні, і в різних країнах це виглядає по-різному. Водночас це стара карта, яка, на жаль, використовується.
Якщо ми говоримо про спроби переконати Захід відмовитися підтримувати Україну, то ми можемо сказати, що такого роду дії не потрапляють на сприятливий ґрунт. Увесь цей час Європа підтримує Україну. Однак, коли ми говоримо про російськомовні групи в країнах Балтії, як експерт згадав, вважається, що вони переважно налаштовані опозиційно до путінського режиму. Питання, чи дії Росії тут також не потрапляють на сприятливий ґрунт.
Важко відповісти на це запитання, спираючись на точні дані. В різних опрацюваннях трапляються цифри, що приблизно 20% російськомовного населення в Литві чи 20% в Естонії підтримує Російські Федерацію, підтримує Путіна. Якщо ми стверджуємо, що це правда, що це достовірні дані, то все ще це лише одна пʼята. Згідно з моїми особистими спостереженнями, скоріш більшість ставиться до Владіміра Путіна, до його політики стримано. Звичайно, це населення різнорідне. Я ще раз підкреслюю, це російськомовне населення, це не означає, що тут живуть росіяни; тут живуть і білоруси, і українці, родини з різним етнічним походженням, поляки, деякі з яких є російськомовними. Етнічні групи, які ми відносимо до російськомовного населення, теж різноманітні.
Звичайно, є ґрунт, який певною мірою є сприятливим, однак декілька років повномасштабного вторгнення показали, що балтійські держави загалом справляються з цією проблемою. Справляються і Європейський Союз, і НАТО. Звичайно, постійно тривають спроби вербування, ведення пропаганди. На мою думку, це справжня війна, яка точиться за свідомість людей. Що парадоксально, антиукраїнська чи загалом антизахідна пропаганда спрямована не лише на російськомовне населення, а й на етнічних естонців чи латишів. Не можна сказати, що тут існує стовідсоткова стійкість до таких впливів. Однак переважна більшість латишів підтримує Україну. Видно, що Латвія та Литва як держави дуже твердо стоять на позиції активної підтримки України. Якщо говорити про військову, економічну та фінансову допомогу, то країни Балтії можна назвати справжніми чемпіонами в цьому питанні. Втім, трапляються й випадки певної дистанційованості щодо України, тому говорити про повну одностайність теж не можна.
Очевидно, що росіяни починають активніше залякувати насамперед Європейський Союз. Зокрема, Латвія була прямо згадана в останньому повідомленні Служби зовнішньої розвідки Росії. Росіяни вважають Латвію найслабшою ланкою НАТО та потенційним об’єктом військового інтересу. Це дуже тривожний і небезпечний сигнал, адже польська військова присутність у Латвії, зокрема база в Адажі, була прямо згадана в цьому повідомленні. Тому, на мою думку, це вже безпосередньо стосується Польщі, польських інтересів і польської національної безпеки, оскільки в цьому військовому вимірі ми тісно пов’язані з цим регіоном.
Водночас, наскільки мені відомо з аналізів, спостережень і розмов з експертами, місцеві фахівці та структури, які оцінюють рівень загроз, наразі не бачать безпосередньої військової небезпеки. Я не є військовим експертом, тому покладаюся на їхні оцінки. Вони наголошують, що наразі немає ознак безпосередньої загрози, наприклад, вторгнення. Ми не спостерігаємо таких масштабних військових приготувань, які були, скажімо, щодо України у 2021 році. Дай Боже, щоб цього й надалі не було. Поки що життя триває у звичному режимі.
PR24/Д.Ю.