Заворушення у Франції: ймовірний вплив РФ

Постає питання, чи хаос на вулицях французьких міст може бути наслідком дій російських спецслужб.

Французький пожежник гасить барикаду на вулиці. Париж під час протестів, 18 жовтня 2026 року.

EPA/MOHAMMED BADRA

З’явилися оцінки, що до подій, які протягом останніх вихідних сталися у Франції, а також в Італії, причетна Росія. Адже після протестів так званих жовтих жилетів 2018 року у Франції розслідували участь Кремля. Йшлося про те, що РФ використовує масові акції протестів «жовтих жилетів» у Франції, щоб розхитувати ситуацію в Європейському Союзі.

18 жовтня учасники заворушень у Парижі, Ліоні та Марселі розграбували та знищили розкішні універмаги та незалежні крамниці. Були випадки підпалу урядових будинків. До протестів, які переросли у вуличні сутички, довело невдоволення французів високою вартістю життя та незадовільними умовами навчання в школах. Чи хаос, який запанував на вулицях французьких міст, може бути наслідком дій російських спецслужб? З цим запитанням на Польському радіо 24 звернулися до колишнього посла Польщі у Парижі, Анджея Бирта.

— Вони включилися в процес, який, однак, зародився самостійно у Франції. Незадоволення французьких громадян наростало вже певний час, і було наслідком зростання цін, спричиненого війною, яку Сполучені Штати та Ізраїль ведуть на Близькому Сході — війною з Іраном. Її результатом стали дії у відповідь з боку Ірану, а саме закриття Ормузької протоки.

Пов’язані з цим атаки на флот у Червоному морі призвели до зростання цін на пальне. А вони впливають на ціни в усьому світі, також на інші товари, адже сьогодні все кудись перевозять, доставляють, а це підвищує витрати, що віддзеркалюється у зростанні цін. А ще порушення, першоджерелом яких, були, можна сказати, певні організаційні проблеми у французьких школах, здебільшого середніх: недостатня кількість учителів, а також заміни відсутніх викладачів — саме так почалися перші протести молоді на вулицях.

Як зазвичай буває не тільки у Франції, а й в інших країнах світу, до цього приєднуються інші, які хочуть використати нагоду у своїх цілях. І на цьому етапі, безсумнівно, «допомагала» Росія — своїми порталами, інформацією, яку, цілком можливо, передавала також до ультралівих середовищ, яких представники — переважно молоді люди — вийшли на вулиці, грабували крамниці, вступали в сутички із силами правопорядку. Тому ці події набули такого широкого масштабу в окремих місцях і загалом на всій території Франції. Адже насправді у цих величезних заворушеннях брала участь молодь, практично, з усіх великих міст цієї величезної та різноманітної країни.

Анджей Бирт звернув увагу на особливу роль президента Франції Еммануеля Макрона, який після 24 лютого 2022 року, коли РФ почала повномасштабне вторгнення в Україну, спочатку намагався вплинути на Путіна, розмовляти з правителем Кремля.

— Росіяни зацікавлені у тому, щоб дестабілізувати ситуацію. Особливо знаючи, що президент Франції — це політик, який після тривалого періоду, так би мовити, спроб діалогу, зрештою, після всіх злочинів Путіна, скоєних на території України, відвернувся від нього. І, де-факто, став лідером, який об’єднує держави західної частини Європейського Союзу задля спільних і злагоджених зусиль з метою надання допомоги Україні. Тобто це завдає удару політиці Росії. Звісно, для росіян підірвати соціальну структуру Франції — це величезний успіх. І я переконаний, що тут були задіяні і гроші, і російські злочинці.

Jamais nous ne devons confondre nos compatriotes qui ont manifesté avec la volonté de porter des revendications légitimes, avec ceux qui ont détruit, pillé, cassé. https://t.co/3mhsCzCNOb

— Emmanuel Macron (@EmmanuelMacron) October 18, 2026

Після заворушень у Франції протягом минулих вихідних заарештовано понад 2300 осіб. Якими можуть бути наслідки? Навесні 2027 року у Франції країні мають відбутися президентські вибори. І чи ці події можуть мати вплив, наприклад, на Польщу?

— До президентських виборів у Франції залишається плюс-мінус шість місяців. Досі вони відбувалися регулярно. Під час останніх кількох виборів, принаймні трьох, — партії, назвімо їх демократичним центром Франції, чинили опір або ж об’єднувалася, коли, наприклад, лідерка «Національного об’єднання» Марін ле Пен виходила до другого туру, і це приносило результат.

Але сьогодні, після тієї великої хвилі заворушень, яка прокотилася через Францію, та ймовірного і, я думаю, уже незабаром також підтвердженого втручання російської влади у політичні процеси на території Франції, — це ставить під великий знак питання результат виборів, які мають відбутися наступного року. Йдеться про те, як французи голосуватимуть на тлі попередніх спроб об’єднуватися, щоб не допустити до влади представників правої політичної коаліції «Національне об’єднання».

Нагадаю, що вибори, як це зазвичай буває у Франції, заплановано у два тури. Перший тур відбудеться 18 квітня наступного року. Другий — якщо виявиться, що в першому не буде кандидата, який здобуде більшість голосів — призначать на 2 травня. Отже, за шість місяців до початку кампанії — це вже кампанія. Тобто, ймовірно, настрої звичайних жителів Франції, тобто пересічних громадян, які, навіть якщо відчувають зростання цін, але в тій ієрархії цінностей, якої вони дотримуються, на перше місце (як і в багатьох інших країнах світу, зокрема й у Польщі) ставлять безпеку. Те, чого свідками вони були під час останніх вихідних, і що почалося три тижні тому, безперечно, сильно порушило їхнє відчуття безпеки.

Експосол Польщі у Франції Анджей Бирт звернув увагу на реакцію політичних сил на події, що мали місце на вулицях французьких міст.

— Тож чого можна очікувати? Нагадаю, якою була позиція окремих партій стосовно того, що відбувалося на вулицях. Французька правиця засуджувала ці масові руйнування майна, як державного, так і приватного — я маю на увазі крамниці. А також жорстокість сцен, свідками яких ми були на вулицях багатьох французьких міст. Нарешті, щось таке, як підпал 143-річної ратуші у Ліможі — місті, яке є улюбленим і відомим у Франції. Отже, я вважаю, що значна частина французького суспільства дійсно роздратована нездатністю влади покласти край такого типу подіям.

Aucune place pour la violence dans notre République. Ceux qui ont cassé, attaqué les préfectures comme les commerces, pillé jusqu’à nos mairies, seront poursuivis et punis. Aux forces de l’ordre, garantes du droit à manifester, je dis le soutien de la Nation. Nous ferons tous bloc face aux semeurs de chaos, qui ne cherchent qu’à abattre nos institutions et empêchent ceux qui expriment pacifiquement leurs revendications de le faire.

— Emmanuel Macron (@EmmanuelMacron) October 17, 2026

Як це може вплинути на політичні рішення громадян Франції?

— Ймовірно, представникам нинішнього політичного центру, які керують Францією, буде надзвичайно важко набрати таку кількість голосів, щоб утриматися при владі. Найімовірніше, якщо говорити про підтримку учнів і студентів, про яку заявило «Національне об’єднання» та Марін Ле Пен, на мою думку, вони підтримають вимоги молоді, і ця позиція буде підсилена критикою нинішньої влади.

Отже, цього разу ситуація особливо сприятлива для того, щоб крайня правиця Марін Ле Пен, тобто «Національне об’єднання», змогло отримати значну підтримку також від людей, які досі не були їхніми виборцями, тобто не голосували за них. Нагадаю, коли відбувалися вибори п’ять років тому — а точніше, чотири з половиною роки тому — у другому турі Марін Ле Пен набрала 41 відсоток. Тож не виключено, якщо виявиться, що вона не переможе в першому турі, а це ймовірно, то її шанси на перемогу в другому турі значно зросли.

Другим її опонентом, із протилежного табору, є Жан-Люк Меланшон, лідер партії «Непокірна Франція», який також на попередніх виборах набрав у другому турі відсотків 20. Тобто наближався до високого відсотка голосів. Він і його партія підтримують рухи, свідками яких ми були на вулицях Франції. Вони повністю ставлять під сумнів рух центру політичної сцени, який зараз при владі (під керівництвом Макрона та чергових прем’єр-міністрів, яких президент висуває зі свого оточення або з-поміж своїх прихильників). На жаль, підтримуючи ці рухи, вони, так би мовити, були співвідповідальними.

Сподіваюся, що розсудливий центр і розсудливе праве політичне крило належно і негативно оцінять те, що відбувалося. Тим більше, що партія Меланшона не приховує своїх симпатій до Росії. Сподіваюся, що центральна влада Франції захоче швидко зібрати докази цієї підтримки, щоб донести французам, у яку важку гру вони вплутаються, якщо будуть підтримувати такі рухи.

Останнє запитання стосувалося безпосередньої безпеки нашого регіону. Чи після можливої перемоги крайніх угруповань Франція може відмовитися від однозначно проукраїнського підходу?

— Побачимо, хто переможе. Питання в тому, чи протягом шести місяців передвиборчого періоду керівна партія та весь рух, зосереджений навколо президента Макрона, захоче поступитися. Я думаю, на цьому етапі ті, хто зараз керує Францією, цього не зроблять. Я переконаний, що вони усвідомлюють, чим це загрожувало б.

На жаль, якби французи відмовилися від допомоги, яку вони надають, а нерідко вона мобілізувала: адже президент Макрон неодноразово організував зустрічі різного роду, особливо групи охочих, — якщо з того боку не буде такого лідера, то, наприклад, позиція Польщі, яка в цій сфері підтримувала президента Макрона та його дії, безперечно, самостійно не буде достатньо сильною. Тим більше, що якби щось таке мало відбутися, тоді, ймовірно, могли б відреагувати й східні сусіди Франції, тобто Німеччина.

У Німеччині немає такого масштабу суспільної авантюри як заворушення, що протягом останніх кількох днів розгорнулися на вулицях великих французьких міст. Однак, попри все, такі події лякають громадську думку в інших державах. І якби дійшло до таких наслідків, постає питання, наскільки почуття безпеки на власній території країни переважало б над зрозумілою і поки що стійкою підтримкою України, яка захищається від російської агресії.

PR24/Н.Б.