Ще кільканадцять років тому депресію вважали проблемою дорослих. Однак, це захворювання дедалі частіше діагностують у дітей і підлітків. Як порадити з депресієї дорослим і дітям, — розповіли координаторка програми безкоштовної дистанційної психологічної та психіатричної допомоги для громадян України з Фонду «Обличчя депресії» («Twarze depresji») Юлія Левченко, а також психотерапевтка Марія Коцуровська.
Попри певні стереотипи, які ми досі маємо відносно депресії, її буває непросто розпізнати. Як пояснила Марія Коцуровська, про депресію часто говорять як про підступну хворобу, адже мало хто може назвати точну мить її появи.
«Це схоже на те, ніби одного дня людина прокидається й втрачає здатність відчувати задоволення, радість. Можна уявити собі людину, якій подобається багато речей, наприклад, у вільний час кататися на велосипеді, грати на музичному інструменті, читати книжки. І, раптом настає момент, коли все це, що колись приносило задоволення, більше його не приносить. Це вже не цікаво, не захоплює. Іноді просто бракує сил, щоб щось робити, не вистачає енергії навіть на те, щоб піднятися з ліжка, приготувати сніданок, з’їсти його, прийняти душ, відповісти на повідомлення від близької людини. Тому так, ми цілком можемо говорити про те, що людина в стані депресії справді страждає», — пояснила Марія Коцуровська.
Найчастіше у депресії люди переживають глибоку психологічну кризу й мають відчуття, що вже ніщо не здатне вирішити їхню складну ситуацію чи змінити її. Однак, депресія може виглядати по-різному. Людина може продовжувати виконувати робочі обов’язки.
Уже понад десять років Фонд Twarze Depresji («Обличчя депресії») займаються просвітницькими кампаніями про депресію. З роками ініціатива переросла в потужну організацію з власною онлайн-платформою підтримки та освітніми програмами. Сьогодні Twarze Depresji забезпечує безкоштовний доступ до психіатрів, психотерапевтів і кризової підтримки. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, фонд одним з перших почав організовувати психологічну допомогу для біженців. Разом із волонтерами, психіатрами та перекладачами вона створила окрему програму для українців. Нині «Обличчя депресії» продовжує працювати з українцями, не тільки з тими, хто пережив війну, але й з тими, хто зіткнувся з адаптаційними кризами.
Тривожність, депресивні стани, зниження самооцінки, проблеми зі сном і концентрацією у підлітків. Усе частіше ці симптоми пов’язані із надмірним перебуванням у мережі. Тож 1 червня, у День захисту дітей, Фонд вперше розпочав щорічну соціальну кампанію eMOC+JA під гаслом: «Подалі від телефона, ближче до себе». Фокус на вплив соціальних мереж і цифрових технологій на психічне здоров’я дітей і підлітків. Ключовим елементом кампанії стало відкрите запрошення до участі у двогодинному виклику #offline48h, тобто провести 48 годин без соціальних мереж.
«Я була в дитячому таборі й там зустріла дитину, якій було важко віддати телефон вихователям. Під час розмови дитина простягнула мені телефон і сказала: "Я більше ніколи не буду щасливим у цьому світі без телефона". Дитина з депресією зовсім не обов’язково має лежати і плакати. Вона може вибухати гнівом, проявляти агресію, не орієнтуватися в знайомих місцях, забувати те, що раніше пам’ятала, здаватися такою, ніби не чує, коли до неї говорять. Така дитина також відчайдушно шукає джерело радості. У випадку з цією дитиною приємні відчуття пов’язувалися з контактом з екраном смартфона, але це було оманливе відчуття радості, дуже крихке. Ця дитина зовсім не виглядала так, як зазвичай уявляють собі дитину з депресією. Тому важливо звертати увагу на зміни в щоденному функціонуванні: чи вона так само спить, їсть, чи з’явилися перепади апетиту, чи почала забувати речі, які раніше не викликали труднощів, чи почала вибухати гнівом або сльозами, або почала боятися різних речей. Якщо подібні зміни зберігаються більше двох тижнів, тоді варто подумати, чи не звернутися до фахівця», — застерігає Марія Коцуровська.
Надмірний час онлайн часто означає брак справжніх контактів, спільних розмов і близькості.
«Це стосується й дорослих. Деякі люди розповідають, що у соцмережах або просто в інтернеті стикаються з ідеалізованими образами "щасливих" людей, які досягають успіху в різних сферах життя, і самі починають відчувати незадоволення власним життям. Це також може породжувати відчуття невдачі, безпорадності, і зрештою, депресивні стани», — зауважила Марія Коцуровська.
Проте важливо пам’ятати, що ми потребуємо насамперед живого, особистого контакту. Біологічно під час особистого спілкування в організмі виробляються гормони та нейромедіатори, які напряму впливають на наш настрій.
Саме тому Фонд «Обличчя депресії» не радить надавати доступ до соціальних мереж дітям до 13 років. А перше знайомство з новими технологіями варто починати не раніше ніж з трьох років, щоби дати дитині шанс на природний розвиток у соціальній і емоційній сферах.
«Нові технології дуже сильно залучають наш мозок, вони дають безліч стимулів, цікавинок, інформації. Але через це ми, наприклад, не вчимося емоційній саморегуляції. Ми починаємо втрачати відчуття, коли вже втомлені, коли для нас чогось забагато. Ми взагалі втрачаємо здатність переживати нудьгу. Раніше, коли з’являлася нудьга, це був час для народження ідей, пошуку рішень, пошуку компанії, з якою можна було провести час. А сьогодні ми вже не думаємо про інших людей, ми думаємо: "Що я можу зробити в телефоні?", "Що подивитися по телевізору?", "Що відкрити в комп’ютері?". І саме тому ми обмежуємо свої природні можливості для розвитку соціальних навичок і тренування стосунків у реальному житті», — додала Марія Коцуровська.
Христина Срібняк