Ви вільні обоирати коло підтримки або коло скорботи, – каже одна з моїх сьогоднішніх співрозмовниць, і я розумію, що це стосується не лише теми сьогоднішньої програми. Принаймні, цю волю ми маємо.
З 16 до 20 червня на Закарпатті проходить рекреаційно-психологічна програма для матерів загиблих захисників «Зціли серце матері». Програма надає професійну психологічну допомогу жінкам, які втратили близьких через загибель чи полон і важко проживають горе після втрати. Програма дає можливість пройти шлях через горювання до зцілення.
Це вже третя програма для таких жінок в Україні, яку реалізує Maple Hope Foundation, - розповіла Ольга Федюк, директорка з адвокації канадійської фундації Maple Hope Foundation. В Україні понад 45 тисяч загиблих за офіційними даними, тож потребу в такій програмі просто неможливо перебільшити. Гинуть не лише військові, гинуть цивільні, батьки втрачають дітей, а діти батьків також і в цивільному житті, але від війни. Є величезна нестача психологів, які би професійно працювали з горюванням, – зазначає співрозмовниця.
Психологині, які працюють із групою 12 жінок із усієї України, Ганна Кісілішина та Юлія Панченко, – це також мами загиблих бійців.
Юлія Панченко, психологиня-травматологиня, мама загиблого бійця 12-ї Бригади спецального призначення НГУ «Азов» Артема Артеменка, Ганна Кісілішина, — мама загиблого бійця Азову Олексія Кісілішина.
Співрозмовниці підкреслювали важливість того, що провідниками цієї програми, психологами для таких груп підтримки стають мами, які також втратили своїх синів-захисників під час цієї війни. Це допомагає вибудувати коло довіри та взаєморозуміння.
Я не знаю, як діяти правильно: як можна підтримати маму, яка переживає горе. «Краще так і сказати», – пояснює Юлія Панченко. «Бути мовчки поряд і підтримувати в щоденних потребах», – долучається Ганна Кисілішина. – Можна просто запитати: «Що я можу для тебе зробити?».
Я запитала, чи існує якась універсальна порада для тих, хто втратив рідну людину на війні.
«Шукайте свою спільноту. Ви вільні обирати коло підтримки або коло скорботи», – кажуть мої співрозмовниці.
Повну версію розмови запрошую послухати в доданому звуковому файлі, а також у подкастах.
Сніжана Чернюк