Президент Польщі Лєх Качинський влітку 2008 року, коли російські танки наближалися до грузинської столиці – Тбілісі, згуртував лідерів Литви, Латвії, Естонії та України і на вічі в Тібілісі заявив тисячам демонстрантів, що не буде згоди на поширення російського імперіалізму. Президент Лєх Качинський два роки перед своєю трагічною смертю під Смоленськом передбачив хід історичних процесів словами: «Нині Грузія, завтра країни Балтії, післязавтра Україна, а потім, може, настане час на мою батьківщину – на Польщу».
В одинадцяті роковини катастрофи під Смоленськом експерти доказали, що президентський літак Ту-154М розбився не внаслідок удару крила в березу, як твердила підпорядкована Путіну установа МАК та її очільниця Татьяна Анодіна, але в результаті двох вибухів. Вибухи президентського літака сталися 100 метрів перед т.зв. «березою Бодіна».
Авторитетні й визнані світовим товариством лабораторії з Італії та Велокобританії підтвердили наявність слідів вибухових матеріалів на доказах катастрофи, вилучених експертами криміналістики на уламках літака та під час розтинів тіл жертв. Лабораторія криміналістики корпусу карабінерів із Рима підтвердила, що на відібраних зразках крісел літака та вилучених під час розтинів тіл зразках наявні сліди тротилу та гексогену RDX. Це підтвердження висновків британських експертів із Forensic Explosives Laboratory (FEL) у Кенті. Італійські експерти отримали до аналізів також зразки ґрунту з місця катастрофи, оскільки раніше деякі ЗМІ повідомляли, що неподалік місця падіння літака розташоване летовище та військова частина. Тимчасом італійські експерти на зразках ґрунту слідів тротилу та гексогену таки не знайшли. Гексоген вживали лівійські терористи, коли знищили літак США, але для смоленської катастрофи вагоме те, що гексогеном закладали вибухівки у московському метро та у 1999 році під багатопеверхівками в Буйнакську, Москві та Волґодонську. Політологи кажуть, що закладення вибухівок під будинками власних громадян були фракції КДБ Путіна необхідні, щоб здобути та закріпити авторитарну владу, а також мати претекст почати ІІ чеченську війну.
Автор книжки «Підірвати Росію» Алєксандр Літвінєнко – колишній офіцер ФСБ, за розкриття схем дій фракції Путіна, саме тому в 2006 році був отруєний у Лондоні російським полонієм.
Президент Польщі Лєх Качинський, президент України Віктор Ющенко та президент Грузії Міхеіл Саакашвілі, Фото: www.prezydent.pl
Посол Польщі в Москві – Кшиштоф Краєвський напередодні 11 роковин смоленської катастрофи наголосив, що Росія порушує міжнародний закон, надалі утримуючи уламки польського літака. В інтерв’ю Польському радіо посол Краєвський нагадав також, що російська влада не дотримала слова про будову пам’ятника жертвам трагедії 10 квітня 2010 року:
«Польська власність вже 11 років залишається на території Росії, що становить порушення не лише міжнародного закону, але також складених обіцянок».
Підпорядковані Путіну служби весь час зберігають уламки літака з двох причин: по-перше, хочуть контролювати температуру польської політичної сцени і, по-друге – обмежити можливість роздобути експертами міжнародного рівня чергові докази щонайменше двох вибухів.
Прихід Путіна до влади за допомогою підтриву житлових будинків росіян у 1999 році почав наступ російського імперіалізму на європейську цивілізацію, який триває донині. На російсько-українському кордоні Москва нарощує свою військову силу. Вашингтон, Варшава та Вільнюс, а останнім часом навіть Туреччина намагаються реально впливати на припинення зазіхань Путіна. Тимчасом, Берлін та Франція – Меркель і Макрон дуже люблять, всупереч наявним фактам, надалі розраховувати на т.зв. «демократизацію» Росії й ведуть переговори із Путіном про Україну за відсутності самої України. Польські політологи однозначно критикують таку політику Німеччини.
Професор Марек Ціхоцький на шпальтах видання «Rzeczpospolita» в статті під заголовком «Значуще мовчання Берліна» написав:
«Військові консультації, які відбулися кілька днів тому поміж США, Великобританією, Канадою, Польщею та Литвою у справі російської ескалації конфлікту з Україною показують, що коли загроза стає справжньою, лишаються американці та скликані для цього їхні союзники.[…] Знов увагу звертає зникнення Німеччини та Франції. Зокрема промовисте раптовне мовчання Берліна, від 2014 року він несе головну відповідальність за становище у Східній Європі. Якщо прирівняти це із дедалі більшим піднесенням німецьких політиків внаслідок вакцини Спутнік V, продажем алюмінієвого заводу Райнфельден росіянам та рішучістю завершити Nord Stream 2, то картина німецької східної політики стає дуже ясною», – написав проф. Марек Ціхоцький.
Президент Польщі Лєх Качинський та президент Грузії Міхеіл Саакашвілі, Фото: www.prezydent.pl
Зростання російської агресії проти України критикує також віцеміністр закордонних справ Польщі – Павел Яблонський:
«Ми слідкуємо із занепокоєнням. Дуже негативно це оцінюємо. Адже Росія вже неодноразово в минулому доказала, що Росія під правлінням Владіміра Путіна, зловживаючи доволі складним міжнародним становищем, але також внутрішнім політичним становищем, готова започатковувати дії, що просто порушують міжнародний закон. Те, що відбувалося в Україні від 2014 року, але також раніше в Грузії у 2008 році. Війна в Україні, яка продовжується, вона ніколи не завершилася. Дії не настільки інтенсивні як в 2014, чи 2015 роках, але кожного дня там гинуть люди. Протизаконна анексія Криму. Це все показує, що Росія під правлінням Владіміра Путіна здатна до абсолютно кримінальних дій в розумінні міжнародного закону, і ці почини російського війська на українсько-російському кордоні дуже непокоять».
На запитання журналістки Польського радіо – Катажини Ґуйської-Гейке, чи не можна виключити, що Росія почне ще міцніший наступ на Україну, міністр Павел Яблонський відповів:
«Такого сценарію, на жаль, не можна виключити ніколи, тому, що таку маємо географію Європи, що держави розташовані найближче Росії, якою нині управляє влада, готова на кожен крок, таким державам завжди загрожує агресія з її боку, чи у формі звичайної атаки, чи у формі різних гібридних атак, з якими ми вже мали справу не тільки в Україні, але також у держававх НАТО та Європейської Унії – атака на інформатичну інфраструктуру, на енергетичну інфраструктуру. Також наприкінці минулого року потужна атака на американську інфраструктуру, найімовірніше проведену з території Росії. Маємо справу з противником, який готовий вести дуже небезпечні дії. Європейська Унія та НАТО мусять бути у цій справі дуже послідовними і започаткувати дії, не лише заяви: „нам це не подобається”, запобігливі дії – тобто: зміцнення натисків на Росію у вигляді продовження дотеперішніх санкцій і, якщо буде така необхідність, застосувати нові».
На зауваження журналістки Польського радіо – Катажини Ґуйської-Гейке, що дотеперішня відповідь цивілізованого світу на агресію Путіна в Україні недостатня, і що санкції накладені на Росію повинні стати більш дошкульними, міністр Яблонський відповів:
«Абсолютно не можна визнати, що все зроблено. Весь час треба думати про майбутнє, думати вперед. Ми постійно боремося в ЄС за збереження санкцій, бо частина політиків в ЄС проти збереження санкцій, частина політиків в Європі веде з Владіміром Путіном газові переговори. Те, що виявили в Нідерландах – уряд Нідерландів, навіть після збиття літака, в якому згинуло багато громадян Нідерландів, вів з Путіном засекречені переговори на тему газу. Чимало німецьких політиків все робить, щоб завершити будівництво Nord Stream 2. Маємо справу з міцною і помітною проросійською фракцією в Європі. Проросійською, а отже пропутінською, оця пропутінськість випливає просто з їхніх економічних інтересів – і це становить відповідний прилад, щоб вимірювати реальні дії. Ми насамперед повинні споглядати, як такі політики діють, до чого прямують: ці спроби домовлятися з Росією Владіміра Путіна і реалізувати з Путіном спільні інтереси. В цьому питанні Європейська Унія мусить діяти набагато ефективніше. Польща та інші держави нашого регіону дуже міцно до цього заохочують: останній візит міністра Збіґнєва Рауа в Україні, також переговори з представниками США – це все має на меті зміцнити натиски, щоб НАТО та Європейська Унія працювали більш рішуче».
Президент Польщі Лєх Качинський, президент України Віктор Ющенко, президент Литви Валдас Адамкус та президент Естонії Тоомас Гендрік Ільвес, Фото: www.prezydent.pl
Путінський наратив про буцімто допомогу мешканцям південно-східної України, пан міністр Яблонський називає крайнім цинізмом:
«Це, звісно, крайній цинізм. Цинізм російських, а раніше совєтських політиків, до якого ми звикли, неодноразово ми слухали цього виду слова. Навіть у 1939 році, атака на Польщу відбувалася під претекстом буцімто допомоги людям, яких польська влада переслідувала, це донині намагаються підтримувати у брехливому наративі російські та білоруські політики. Коли Кремль каже, що може спалахнути конфлікт на Донбасі, то треба пам’ятати про те, що цей конфлікт надалі там триває, і він не спалахнув внаслідок дій української влади, але внаслідок дій Росії, яка дуже міцно підтримувала ці т.зв. „республіки”, а насправді вони є маріонетками, які дестабілізують Україну, але вони не працювали б, якби не дуже міцна підтримка влади в Кремлі».
Слова польського міністра та польських публіцистів показують, що Варшава усвідомлює, наскільки злочинним є режим Путіна і що може він призвести до драми мільйонів європейців. Шкода, що Париж та Берлін постійно вдають, що буцімто із Путіном діалог можливий.
І, накінець, пісня рок-музиканта та політика – Павела Кукіза про злочин вбивства НКВС польських офіцерів у лісі неподалік Катині у 1940-му.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Андрій Рибалт