Як читаємо у виданні «Dziennik Gazeta Prawna», історія спецслужб сповнена вбивств, викрадень і переслідування людей, які, будучи небажаними у своїй країні, повинні були емігрувати. Діяльність спецслужб щодо таких осіб часто мала характер таємний, а іноді це набувало розголосу, також і мало пропагандистську форму, що мала на меті залякати інших осіб. Як пише автор статті, спецслужби різних країн на своєму рахунку мають багато таких операцій, але ті, які проводив Кремль, мають особливо довгу і багату традицію.
Після розпаду СРСР російські служби, що великою мірою є продовжувачами традицій своїх попередників, також проводили багато подібних операцій щодо «незгідних» осіб. Аналогічною парадигмою діяльності є робота спецслужб і в лукашенківській Білорусі. «Висновок простий – ніхто, хто виходить на зустріч Кремлеві і його союзникам, не може почувати себе безпечно. Про це знають спецслужби різних країн і зазвичай розкривають над важливими для них дисидентами захисну парасолю». І, як далі продовжує публіцист, «ця парасоля служить не лише для фізичного захисту, але також і для контррозвідки. Вона дозволяє певною мірою контролювати їхні контакти».
Складно припускати те, що із загрозами та викликами з боку професійних інституцій противника опозиціонери справляться самостійно. Зазвичай, це люди із невеликим політичним досвідом, а вже із конспіраційною діяльністю – взагалі. Правила цієї гри вони вивчають часто у поспіху і на власних помилках. У такій ситуації, як читаємо у виданні, опіка розвідки і контррозвідки буває безцінною, якщо вона здійснюється правильно. Є причини, аби припускати, що таку опіку має колишня кандидатка на президентських виборах Білорусі Святлана Ціханоуська (це безперечно литовські служби, але й американські). Чи це також стосувалося арештованого Рамана Пратасєвіча? Те, що з ним сталося, вказує, що, на жаль, ні, а якщо і була така опіка – то недостатня. Про це, за припущенням автора статті, свідчить те, що він користувався дешевими авіалініями, маршрут яких пролягав над Білоруссю.
«Маємо справу з людиною, що дуже сильно „допекла” Лукашенкові – ще більше, ніж Ціханоуська, бо її конференції закордоном вже не справляють великого враження на білоруській владі, натомість, інформацію, яку оприлюднював Пратасєвіч (наприклад, про приватні маєтки „Бацьки” і вказівки про те, як організувати черговий протест), - це те, що владу дратувало все більше». Складно сумніватися у тому, що операція із затриманням Рамана Пратасєвіча була проведена спільно білоруськими і російськими спецслужбами, за тихим погодженням Москви.
«Dziennik Gazeta Prawna»/М.К.