Повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже чотири місяці. За цей час НАТО значно зміцнило свій східний фланг, проте нікуди не зникли побоювання, що Росія не зупиниться на Україні й нападе, наприклад, на котрусь із балтійських країн.
Україна тим часом продовжує втрачати території. Невдовзі четверта частина українських земель може опинитись під російською окупацією. НАТО як організація не надає Україні мілітарної підтримки, а різні країни-члени НАТО роблять це кожна в міру своїх можливостей.
Україні бракує зброї, а без зброї контрнаступ неможливий. Якщо Київ не витримає натиску і не вижене окупантів принаймні до меж, які були на 24 лютого, то Москва може вирішити рухатися далі, наприклад, на одну з країн-членів НАТО. На думку прем’єрки Естонії Каї Каллас, в разі нападу на її країну НАТО спочатку ніяк не реагуватиме, а спробує відбити Естонію, можливо, через пів року, коли від неї вже нічого, крім руїн і цвинтарів, не залишиться.
Щоб уникнути цього, східний фланг НАТО потрібно якнайшвидше зміцнювати. І не тільки через збільшення кількості солдатів, постійно присутніх тут, а й через нарощення збройних потужностей. Теза про те, що не варто дражнити путіна, адже в нього є ядерна зброя, – хибна: це його тільки підбадьорює, а не спиняє. Недавно він погрожував розміщенням ядерних ракет на території Білорусі, тобто на кордоні з НАТО.
Чверть століття тому НАТО підписало з Росією документ, який передбачав, що країни-члени НАТО із Середньосхідної Європи матимуть нижчий рівень безпеки, ніж ті, що належать до «старого Заходу», тобто в них не буде великої кількості військ і серйозного озброєння. Росія давно вже зневажила цю домовленість, однак «старий Захід» все одно не хотів з нею попрощатися. Але зараз мусить.
Чи почуватиметься Польща та інші країни східного флангу в безпеці, стане зрозуміло на саміті НАТО, що відбуватиметься 29–30 червня у Мадриді.
Rzeczpospolita/О.Р.