Пісні з-над Бугу, а саме з Грубешівщини, Холмщини, Любомльщини характеризуються, наприклад, спільними мелодіями, але різними текстами.
Співачка і дослідниця традиційної музики Ольга Козєл кілька років їздила територією прикордоння, спілкуючись з місцевими співачками і записуючи їхній репертуар. Зібравши його і опрацювавши, разом із запрошеними співачками, вони запрезентували пісенну програму "Волинь у піснях". Особлива увага звертається на обряд весілля, на його окремі обрядові елементи, пісні - польською і українською мовою.
- Я поїхала до сусідів своїх бабусі і дідуся, аби запитати чи вони пам’ятають якісь старі пісні. З цього зародилась ідея, аби це далі пішло у світ. І також, аби пізнати традицію осіб, які колись мешкали на Волині, а сьогодні знаходяться з іншої сторони Бугу. Я відвідала багато сіл. Але там, де я зустріла співачок, то це були такі села: Зановінє, Жмудзь, Сідлище, - розповідає Ольга Козєл.
У концертній програмі – в основному переважає одноголосся. За словами етномузикологині Яґни Кніттель, «тенденція польських пісень загалом є така, що це – одноголосі пісні». - Ольга займається дуже цікавою територією, там - багато людей, які приїхали з України, вони переміщалися. Тому ті традиції – змішані, є польські і українські пісні. Але одна справа – польські пісні співаються в один голос, але також обрядові, весільні пісні дуже часто також одноголосі, хоча може іноді з’являтися багатоголосся, - стверджує Яґна Кніттель.
Обряд весілля, на який особливу увагу звернули співачки, дуже багатий на Волині, зокрема, на польсько-українському прикордонні. - Всюди, у всіх регіонах, де відбуваються весілля, то завжди з’являються такі моменти, де є різні співанки і де є жартівливі, смішні моменти. Ми не співали на концерті пісню, яка нас винятково веселить. Вона має дуже красиву, серйозну, ліричну мелодію, а розповідається у ній про те, що жінка має такого чоловіка, який ні на що не здатен: як йде до костелу, то вона мусить з нього знімати шапку, витирати ніс, як він приходить до стайні, то його бояться корови і так далі. Багато є жартівливих пісень, це завжди є на весіллі, - каже співачка Анна Яковська.
А Ользі Козєл із весільних звичаїв найбільше запам’ятався коровай і перезви. - Я пригадую дві речі. Це – прикрашання короваю, такого, про який я раніше ніколи не чула, що ті галузки, лапи короваю – дуже високі. Іноді вищі від самого короваю і самої молодої. А інша річ, не знаю, чи це настільки особливо, але я раніше не зустрічалася з таким звичаєм, то це те, що після весілля є звичай їхати в перезви, тобто аби їхати у відвідини до молодої.
- А як виглядає коровай?
- Коровай треба поставити передусім вже на підлозі, аби вставити ті галузки. Спочатку ці величезні гілки треба прикрасити різними стрічками, квітами з паперу чи інших матеріалів. При цьому мають бути три людини, аби все контролювати, щоб цей коровай не розлетівся.
А для Кароліни Подруцької магія весілля найбільше відображається у піснях.
- Мій улюблений весільний мотив – це пісня, слова якої з’являються і в Україні, і в Білорусі. «Вороги, розступіться, нехай прийде Бог-Отець», потім – родина. Можливо, це трохи заклинання щасливої пізнішої долі. Це звернення до Бога і до інших позитивних сил з’являється в багатьох текстах, незалежно від регіону. Хоча ці пісні мають одну мелодію, то цей текст змінює все. Це – прості тексти, але я себе дуже добре почуваю, коли це співаю. Настільки добре, що попросила подруг, аби вони заспівали ці пісні на моєму весіллі, хоч це і не польська традиція, - розповідає Кароліна.
- Я б хотіла додати, що крім цих магічних елементів, таких як, заклинання реальності, то саме воно виводиться з того, що ті пісні і загалом свідомість людей на весіллі тоді була більш реалістична, ніж зараз. Звісно, сьогодні всі розуміють, що може бути по-різному. Але всі вдають, що все чудово, радіють і у всіх казках кінець один: вони жили довго і щасливо. А тоді так не було. І це виражалося в піснях. У них співали, що не знати, як буде. Ти йдеш в руки чоловіка, який тебе може бити… Там описано дуже конкретні речі. Про свекруху, в якої ти будеш працювати, тобі буде важко. У багатьох текстах також говориться, що – не плач, бо ще наплачешся згодом. Дуже реальне життя, що нас трохи дивує. Адже ми звикли до того, що все чудово на весіллі – біла сукня, квіти, все чудово. А потім – розлучення. А раніше не так просто було розлучитися, була сіра реальність, - додає Анна Яковська.
- Мене також зачіпає це поєднання, що, незважаючи на сумні тексти, мелодія – дуже сильна, можна навіть сказати, що феміністична, вживаючи сучасне слово. Це також змінює те, що це не кепкування, а що це пісня, наприклад, під час слухання якої можна розчулитись. Але мотив мелодії пісні вказує на те, що це – не сучасна трагедія, - підкреслює Кароліна Подруцька.
- Це теж те, що дуже багатьох людей притягує до такого співу, зокрема, до багатоголосся. Це відкриття потужності, що має кожен. Мені йдеться про спів, якому може навчитися кожен. І для багатьох осіб, які виховують в зовсім іншому контексті, а потім пізнають ті пісні, це дуже притягує, адже це дає величезне відчуття вмілості та сили, що ми відкриваємо те, що завжди було у моєму тілі, а зараз це творить неймовірні можливості. А також те, як Кароліна відчуває, щось, що дуже змінює відгомін тих пісень, незважаючи на те, що тексти – дуже сумні, часом вони нагадують голосіння. Часом ці весільні та похоронні мотиви переплітаються, мелодії схожі. Багато з тих весільних пісень, якщо йдеться про мелодику, то схожі до мелодій голосінь. На весіллі співали жінки, які вже були заміжні. І це факт, який також, як я думаю, показує те, що ці жінки теж мали нагоду виспівати у цих піснях свою долю. Є відчуття, що немає впливу на цю свою долю, але, принаймні, є нагода, аби це голосно виспівати, показати всі відтінки цієї долі на весіллі, - ділиться Анна Юркєвіч.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Записи пісень, які звучать у репортажі, здійснено авторкою матеріалу під час концерту «Волинь у піснях».
Мар’яна Кріль