Воєнний стан, введений в ніч з 12 на 13 грудня 1981 року, був відчайдушною спробою комуністичного режиму на чолі з генералом Войцєхом Ярузельським врятувати ситуацію і знищити потужний багатомільйонний протестний рух, яким була профспілка «Солідарність».
В той час це вже була легальна сила, що стало наслідком компромісу між комуністичною владою і антикомуністичною опозицією, який відомий як Серпневі угоди. Найважливіша з них була підписана в Ґданській корабельні 31 серпня 1980 року. Було легалізовано «Солідарність», послаблено цензуру, поляки отримали деякі громадянські права та свободи. Теж були поступки в економічній політиці, зокрема щодо регуляції цін. Період від Серпневих угод і до часу введення воєнного стану відомий як «карнавал „Солідарності”».
Фактично, в Польщі, де разом з неймовірною активністю «Солідарності» вирувала глибока криза, встановилося двовладдя і над комуністичним режимом нависла загроза втрати влади.
Слід сказати, що введення воєнного стану попри розуміння того, що удар рано чи пізно відбудеться, стало несподіванкою для «Солідарності». Її лідерів і тисячі активістів миттєво арештували й інтернували в спеціальних таборах. Частина перейшла в глибоке підпілля або емігрувала за кордон. Комуністи зустріли серйозний опір передовсім серед гірників, зокрема найкривавішою сторінкою спецоперації польських комуністів стало придушення виступу гірників шахти «Вуєк» 13-16 грудня в Катовицях. Тоді від куль загинули 9 гірників, а 23 були поранені. Загалом, за даними польського Інституту національної пам’яті, кількість смертельних жертв воєнного стану сягає близько 100 осіб.
Про куліси підготовки воєнного стану Польському радіо розповів професор Антоні Дудек з Університету імені Кардинала Стефана Вишинського, який відзначає, що важливим тут був березень 1981 року.
– Березень 1981 року важливий з огляду на те, що тоді в кінці місяця тогочасний голова ЦК Польської об’єднаної робітничої партії Станіслав Каня, найважливіша особа в комуністичній Польщі, підписав документ «Головні положення воєнного стану». Це був документ, який увінчував весь процес підготовки до воєнного стану, який, по суті, почався ще ранньою весною 1980 року.
Треба наголосити, що, коли була закінчена операція «Літо», в рамках якої розглядалася можливість розправи зі страйкуючою Ґданською корабельнею та іншими підприємствами, від чого в кінцевому підсумку відмовилися, то тоді від вересня 1980 року в Міністерстві внутрішніх справ і паралельно в Міноборони при участі найбільш довірених товаришів з ЦК йшла підготовка до введення воєнного стану.
Можна сказати, що з точки зору документації підготовку завершили власне у березні 1981 року. Проте це не означало, що тоді вже було прийняте рішення. Справа в тому, що хоча й Каня підписав згаданий документ, то він був противником втілення його в життя. Станіслав Каня вважав, що «Солідарність» вдасться приборкати іншими методами. Таким чином, він був головною перешкодою для введення воєнного стану аж до жовтня 1981 року, коли Каня, під чимраз сильнішим тиском догматичної частини ЦК польської компартії і, зрозуміло, під тиском Москви, йде зі своєї посади. Це сталося також з огляду на зраду генерала Ярузельского, який до цього сильно його підтримував і завдяки цьому утримувався при владі. Каня йде і його місце І секретаря ЦК партії займає Ярузельський.
Як каже дослідник, від цього моменту, фактично, можна говорити, що, так би мовити, для введення воєнного стану загорілося відповідне світло.
– Березень 1981 року, це час, коли червоне світло змінилося на жовте, від березня до жовтня горить жовте, а в жовтні Ярузельський вмикає «зелене світло». Разом з тим, ще немає рішення стосовно конкретної дати. Це рішення фактично приймається після засідання Політбюро ЦК Польської об’єднаної робітничої партії 5 грудня 1981 року, коли члени Політбюро дають Ярузельському повноваження прийняти рішення в одноособовому порядку, коли саме завдати удар.
Всі розуміють, що це лише питання днів. Генерал Ярузельський допрацьовує останні деталі. Серед іншого, він зустрічається з командувачем військ Варшавського договору маршалом Куліковим, щоб дізнатися, чи може розраховувати на, так би мовити, «страховий поліс» з боку Кремля.
Чимало істориків звертає увагу на факт, що, з огляду на секретність, плакати про оголошення воєнного стану були надруковані в Москві. Професор Дудек розповів про участь СРСР в підготовці цієї операції.
– Радянська сторона надавала, так би мовити, логістичну допомогу. Серед іншого, задля збереження секретності підготовки воєнного стану, всю документацію, зокрема афіші, оголошення, все це друкували в Москві.
Натомість совєти з самого початку сильно тиснули. Спочатку на Каню, потім на Каню і Ярузельського, врешті вже на самого Ярузельського, щоб було введено воєнний стан і був нанесений удар по «Солідарності».
Як я вже казав, Каня уникав цього. Він цілий час переконував совєтських товаришів, що йому потрібно декілька місяців, а потім декількох тижнів і з «Солідарністю» все владнає. Станіслав Каня вірив в силу пропагандистської агресії. Нагадаю, це час, коли всі ЗМІ контролювалися владою: радіо, телебачення, газети. По суті, в розпорядженні «Солідарності» був лише самвидав, підпільні газетки, які видавалися в обхід цензури. Виняток становили видання «Солідарність» та «Єдність», які видавали в Щецині. Це два легальні часописи, в руках руху, який налічував 9 млн членів.
Тому, маючи в своїх руках ЗМІ, а з іншого боку десь 1800 агентів служби безпеки в рядах «Солідарності», Станіслав Каня вірив, що йому вдасться довести ситуацію до таких внутрішніх конфліктів в рядах «Солідарності», що вона розвалиться. І конфлікти там дійсно були. Він вірив, що «Солідарність» розвалиться на два ворогуючі табори і йому легко буде її придушити.
Проте «доктрина Кані» не принесла очікуваних результатів. На мою думку, це сталося зокрема з огляду на те, що Кані не вистарчило часу. Треба чітко сказати, що «Солідарність» була все більш розрізненою і конфлікти в середині руху посилювалися, особливо після березня 1981 року. З огляду на це Каню змусили піти. І Ярузельський, який був ще більш піддатливим на тиск Москви, вирішив піти на введення воєнного стану.
На думку історика, позиція Кремля щодо питання введення воєнного стану в Польщі пройшла свого роду еволюцію, починаючи від вересня 1980 року.
– Ця справа досі залишається предметом дискусії в середовищі істориків. Ми не знаємо всіх совєтських документів цього часу. Проте, ті, які нам відомі, зокрема завдяки іншим архівам країн совєтського блоку, зокрема це матеріали НДР, чеські й угорські архіви, свідчать про те, що совєти пройшли певну еволюцію.
Так, якщо в грудні 1980 року, тобто за рік до введення воєнного стану були ще готові здійснити військову інтервенцію, якби Каня про таке попросив, то вже згодом, з весни 1981 року, їм вже виразно залежало на тому, щоб це була суто польська операція, здійснена польською комуністичною владою. Москва хотіла, щоб все пройшло без жодного військового втручання з її боку.
Чому? Здається, тут вирішальним був початок президентства Рональда Рейгана. Треба усвідомлювати, що з січня 1981 року господарем Білого дому став Рональд Рейган. В Москві були підозри, що він хоче розпочати Третю світову війну. Сьогодні це виглядає досить сюрреалістичним, але в Москві Рейгана розглядали як фанатичного антикомуніста, готового шукати приводу для початку війни. Тому, на думку Кремля, що після війни в Афганістані, яка вже тоді йшла, ймовірна військова інтервенція Радянського Союзу в Польщі могла спровокувати американців до відповіді. А в кінцевому підсумку все це могло призвести до вибуху війни. І це був один з тих чинників, які стримували Москву від збройної інтервенції.
Другим чинником було те, що вважалося, що ціна такої операції в Польщі може бути дуже високою, а тоді в Москві вже починали розуміти, наскільки серйозною проблемою є конфлікт в Афганістані. Врешті, совєтам здавалося, що їх тиск за допомогою паливних важелів буде достатнім, щоб Польщу тримати на короткому повідку. Не треба забувати, що в Польщу і в інші країни соцтабору йшли поставки нафти та газу. Саме тому Москва вважала, що варто почекати на розвиток подій, тиснучи на Ярузельського. І це дало свої результати.
Ярузельський отримав відмову в плані чіткої декларації про військову допомогу, якщо він не справиться власними силами. Генерал Ярузельський пішов на ризик і вирішив ввести воєнний стан, не маючи чіткої відповіді з боку маршала Кулікова щодо можливості допомоги. Була така відома розмова в ніч з 7 на 8 грудня 1981 року, під час якої Ярузельський повідомив, що в найближчу суботу в ніч проти неділі буде введений воєнний стан.
PR24/no