Три брати, два народи, три видатні постаті Церкви, політики й армії – Андрей, Станіслав та Климентій.
Найстарший з них, митрополит Андрей Шептицький, предстоятель Української греко-католицької церкви - це одна з найвидатніших постатей в історії України, мудрий пастир і незаперечний духовний лідер західних українців.
Натомість, середущий, Станіслав Шептицький воював в складі легіонів Юзефа Пілсудського. Якийсь час в 1916-1917 роках був їх комендантом, потім став генералом армії відродженої в 1918 році Польщі. Брав участь у війні за Сілезію і приєднав цей край до новоствореної держави.
І наймолодший брат, Климентій Шептицький – монах-студит, Блаженний і Священномученик за віру, Праведник народів світу за свою поставу в часи Голокосту.
Про історію цих трьох братів з давньоруського, але на той час спольщеного і златинізованого роду, які обрали різний патріотизм і різний віросповідний обряд, в ефірі Польського Радіо розповідали професор Ґжегож Мотика з Польської академії наук та професор Анджей Шептицький з Варшавського університету.
Як каже професор Мотика, найстарший брат, владика Андрей в Польщі і в поляків викликає дуже неоднозначні і різкі оцінки.
Андрей Шептицький викликає найбільш суперечливі оцінки. Головним чином, це зумовлено фактом, що в одній сім’ї можна було вибирати різну національну, а також релігійну ідентичність. Натомість ще до релігійної тотожності є лагідніше ставлення. Часто зустрічаються сім’ї, де люди вірять у різні релігії чи є невіруючими.
Тут же ми маємо ситуацію, коли один з братів, Станіслав є генералом Війська Польського, а Андрей Шептицький не лише свідомо стає греко-католиком і главою греко-католиків в Східній Галичині, але й фактично українським національним героєм. Він стає лідером релігійного, культурного, але й політичного життя. Беручи до уваги те, що тоді Східна Галичина була національним тиглем, де відбувалася дуже гостра конфронтація між польськими і українськими народовцями, тим паче постать Андрея Шептицького була контроверсійною. Серед самих українців були люди, які на початках єпископства сумнівалися в щирості його намірів. Це вже з сьогоднішньої перспективи ми знаємо, що ці побоювання були цілковито необґрунтованими.
Історик звертає увагу, що без розуміння того, чим була Віра для Андрея і його молодшого брата Климентія, не можна зрозуміти їхнього шляху та життєвих рішень.
Гадаю, що не вдасться зрозуміти феномену, принаймні двох братів Шептицьких, тобто Андрея і Климентія, без розуміння того, що вони передовсім були людьми віри. Вони були людьми дуже глибокої і твердої віри, яку в ХХІ столітті дуже складно зустріти, ніж це могло б нам здаватися. Це були люди дуже віддані Католицькій церкві. У життєвому виборі Андрея Шептицького помітно, що йому не лише йшлося про підтримку греко-католицької спільноти, але й простежується бачення, яке він поділяв з тогочасним Папою Римським і його наступниками першої половини ХХ століття про необхідність поєднати з католицизмом православний світ.
В свою чергу, професор Анджей Шептицький торкнувся політичного ідеалу владики Андрея, яким була вільна Україна.
Будучи пастирем чи потім лідером української спільноти, українського народу він підтримував устремління та потреби своєї пастви й намагався їх представляти. В цьому сенсі, незалежність України була однією з його цілей. Він цього прагнув, особливо в 1918 році. Потім, після І світової війни, а нагадаймо, що 1923 рік це час, коли остаточно кордони, що стосується Галичини остаточно встановлені великими державами, Шептицький визнав існування ІІ Речі Посполитої. Натомість, ці релігійні, але й суспільні та політичні потреби Шептицький намагався підтримувати і артикулювати у відповідності з християнською етикою і Десятьма заповідями.
Як підкреслює дослідник в Польщі найбільш гарячою і повною перекручень темою є ставлення Андрея Шептицького до українського націоналізму, особливо до УПА.
Виринають звинувачення, що нібито благословлялися коси і сокири й таке інше. В той же час, слід сказати, що сьогодні цілий ряд греко-католицьких священників культивують упівську традицію. Тому ці речі якоюсь мірою накладаються.
Натомість, правда така, що відносини між митрополитом Шептицьким і УПА були досить складними. Безумовно, в них була одна ціль – незалежна Україна. Натомість, методи, якими вони керувалися були цілковито різні. В УПА мали надію, що цей сивочолий старець з Святоюрської гори їх поблагословить і підтримає. Однак Андрей Шептицький мав дуже критичний стосунок до них. Тут не йшлося лише про вбивства сусідів і представників інших народів, хоча він про це відкрито писав у листі «Не убий!», але для нього сама ідея партизанщини і молоді, що сидить по лісах була чимось невідповідним.
Антиподом Андрея був його брат Станіслав, національні і політичні вибори якого є значно більш очевидними і прогнозованими. Говорить професор Ґжегож Мотика:
Генерал Станіслав Шептицький був польським патріотом. Воював в складі Польських легіонів під час І світової війни. На відміну від Андрея виступав проти Брестського миру. Воював під час польсько-більшовицької війни і командував одним з фронтів, а саме литовсько-білоруським фронтом. Командував поки його не скосила дизентерія і вже не міг вести боротьбу. Натомість цікаво, що його відносини з Пілсудським досить нетипові. З одного боку, листи Пілсудського до генерала показують шану до його командних здібностей. З другого боку, після 1926 року, коли Станіслав Шептицький виступив проти державного перевороту Пілсудського його відсувають на узбіччя.
І мені здається, що ця риса пасує до всіх братів Шептицьких, про яких ми ведемо мову – повага до права і дотримання певних етичних принципів. Наскільки я розумію, генерал Шептицький виступав проти наруги над Річчю Посполитою, змішування з болотом тогочасної конституції і захоплення влади за допомогою сили.
Зі свого боку професор Анджей Шептицький звертає увагу на один прикметний момент.
Ще одна увага щодо його конфлікту з Післудським, яка показує певний парадокс: апріорі можна було очікувати, що раз він генерал польської армії, то йому буде близько до табору Пілсудського. Натомість він опиняється серед правлячого табору ендеків, а потім стає противником пілсудчиків. Тобто, Станіслав Шептицький не лише став на польську сторону, але й з формальної точки зору займав антиукраїнську позицію. Він був набагато критичніше налаштований до самої української ідеї, ніж спочатку це було у випадку маршала Пілсудського і його середовища.
Доля так розпорядилася, що Андрей та Станіслав Шептицький померли власною смертю в умовах більшовицького року, але вона була немилосердною до інших трьох братів, в тому числі і до третього героя передачі, Священномученика Климентія. Розповідає професор Анджей Шептицький.
Леон Шептицький, мій прадід, був розстріляний одразу ж після вступу Червоної армії 27 вересня 1939 року в своєму родинному маєтку в Прилбичах разом зі своєю дружиною. В свою чергу, Александр гине від рук німців в Ротунді Замойській. Обидва були поміщиками і землевласниками. І врешті отець Климентій Шептицький, про якого зараз буде мова, гине у Владімірі над Клязьмою в 1951 році.
Характерно, що майбутній мученик за Віру, який закінчить свій мирський шлях у трагічному відомому Владімірському централі до 42 року свого життя був світською особою, австрійським політиком та вів аристократичне життя.
Він є послом до парламенту у Відні. Там, серед іншого, займається лісовим господарством. Він не був якимось політиканом. Зрештою він був мисливцем. Не хотів би сказати, що Климентій був ловеласом, але як ми подивимося на світлини чи прочитаємо сімейні листи, то тут не помітно якогось аскетизму. Зрештою, складно було бути аристократом і в професійному плані активним чоловік і бути аскетом.
Він від всього цього відмовляється і свідомо приймає монаший постриг, щоб підтримати свого брата Андрея.
Свої останні роки митрополит Андрея був важко хворий, і його паралізованого возили у візку, тому Климентій фактично був заступником владики і предстоятеля УГКЦ.
Професор Мотика говорячи про винятковість двох братів підкреслює їх християнську поставу по спасінню єврейських дітей в часи Голокосту, за що отець Климентій удостоївся від Яд-Вашем звання Праведника народів світу, а митрополит Андрей до сих пір не отримав це відзначення.
Важливо сказати, що обидва брати, Андрей і Климентій Шептицький створили цілу греко-католицьку сітку з порятунку головним чином єврейських дітей, але відомо, що там була група людей похилого віку. Декілька десятків, а дехто говорить про понад 100 осіб врятувалися завдяки братам Шептицьким. Серед відомих осіб, які і зараз помітні в публічному житті, є колишній міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд, котрий врятувався в греко-католицькому монастирі. Це діяльність перед якою лише можна схилити голову. Тим більше, що брати Шептицькі все це робили прекрасно усвідомлюючи і пов’язану з цим загрозу, але й те, що всі націоналістичні рухи не дивляться прихильно на жести солідарності з єврейською спільнотою.
Душпастирські листи «Не убий!» й інші також були скеровані до західноукраїнської молоді, були пересторогою перед участю у вбивствах, позаяк це смертний гріх.
PR2/no