80 років тому почалося повстання у Варшавському гетто. 28 днів боротьби закінчилися знищенням близько 12 тисяч євреїв, а більшість із 60 000 осіб у гетто на той час були перевезені до концтабору в Майданеку або трудових таборів у Понятовій, Травниках і Будзині.
Керівниця наукового відділу Єврейського історичного інституту у Варшаві, доктор габілітована Катажина Персон:
- 19 квітня 1943 року близько п’ятої ранку німці увійшли на територію Варшавського гетто вулицею Нелевкі і від перехрестя Ґенсєй і Заменгофа. Цей день був невипадковий. Це був вечір свята Песах. Більше — наступного дня, тобто 20 квітня, був день народження Гітлера. Німців заскочили постріли зі сторони повстанців. Декілька сотень вояків зі Збройного руху опору — Єврейської бойової організації, очільником якої був Мордехай Анєлевіч з Єврейського військового об’єднання. Операція, що мала тривати найдовше три дні, тривала 28 днів. У перші дні найважчі бої тривали на розі вулиць Налевкі і Ґенсєй, а також на Мурановській площі, яку обороняло Єврейське військове об’єднання. 20 квітня бої точилися також на вулиці Сьвєнтоєрській. Хоч найважчі бої тривали декілька днів, то жителі гетто чинили опір впродовж місяця. Не в змозі його зупинити, німці вирішили спалити всі будинки у закритому районі, всі кам’яниці вони розбомбили або спалили. Також разом з ними знищувалися у гетто укриття, які будувалися від січня 1943 року, там знаходилася велика кількість євреїв, близько 50 тисяч. У своєму звіті щодо ліквідації гетто Юрґен Штроп вказав на кількість 631 знищене укриття. Але їх було значно більше. 8 травня Мордехай Анєлевіч, члени коменди, оточені німцями у бункері на вулиці Мілей, покінчили життя самогубством. Деяким вдалося вийти каналами поза межі гетто. Цивільні мешканці гетто загинули або на його території, або їх було вивезено до табору смерті в Треблінці, а також до таборів на Люблінщині. За завершення повстання прийнято вважати дату 16 травня. Цього дня Юрґен Штроп розбомбив велику синагогу на площі Тломацкє. За ліквідацію гетто він отримав Залізний хрест першого класу — одна із найвищих німецьких нагород. Але на території гетто і далі переховувалися євреї, деякі — впродовж багатьох місяців.
Говорячи про ці трагічні події, що мали місце 80 років тому, важливо говорити також і про те, яким чином їх наближати сьогодні молодим людям, тим, для кого ця історія є дуже віддаленою.
Керівниця освітнього відділу Єврейського історичного інституту у Варшаві Малґожата Смречек:
- Коли йдеться про Єврейський історичний інститут, то ми маємо доволі широку освітню пропозицію. Думаю, слід обов’язково згадати про дві наративні прогулянки, які ми розробили. Перша називається «Імпресія про південний район» і це прогулянка, шлях якої пролягяє, серед іншого, вулицею Сьвєнтоєрською і також біля парку Красінських у Варшаві. А саме там знаходилася одна із брам до Варшавського гетто. І через цю браму біля парку Красінських увійшли німецькі війська 19 квітня 1943 року рано-вранці і зустрілися з цим першим збройним опором. Тож це те місце, де ми розповідаємо про те, що відбувалося під час повстання, загалом наближуємо історію повстання. А другою цікавою тематичною прогулянкою є тракт пам’яті мучеництва і боротьби євреїв у Варшаві. Він починається біля пам’ятника Героїв гетто, це біля музею POLIN і пролягає шляхом постатей, що були пов’язані, серед іншого, із боротьбою у часі повстання у 1943 році. І тут цікаво те, що ми представляємо долі також менш знаних осіб, про яких згадується на цьому шляху у формі таблиць, на них вказано лише ім’я і прізвище. Наприклад, ми згадуємо про Міхала Клепфіша, який був діячем партії «Бунт» і Єврейської бойової організації. Цікаво також те, що він брав участь в обороні Варшави у 1939 році, на початку Другої світової війни. На жаль, Міхал Клепфіш загинув в повстанні в гетто другого дня. Також під час цієї прогулянки ми розповідаємо про Мордехая Анєлевіча і це відбувається біля укриття на вулиці Мілей, 18. Також під час прогулянок ми зазначаємо, що між німецькими силами та повстанцями з гетто була величезна диспропорція. Але також ми завжди згадуємо про те, що при першій сутичці із німецькими військами німці через півгодини відступили з території гетто і через декілька годин повернулися з Юрґеном Штропом.
Як розповідає Малґожата Смречек, до сьогодні їм не вдалося знайти більше інформації про багатьох постатей із повстання у Варшавському гетто. Будинок, де сьогодні знаходиться Єврейський історичний інститут, є дуже близько від того місця, де була Велика синагога, яку було знищено 16 травня 1943 року. Пожежа, яка там здійнялася, поширилася і на будинок, де сьогодні знаходиться інститут. І до сьогодні, за словами Малґожати Смречек, на підлозі холу Інституту видно сліди цієї пожежі.
Постійна виставка, яка доступна в Єврейському історичному інституті, називається «Чого ми не могли прокричати світові».
- Вона присвячена членам групи Емануеля Рінґельблюма — групи, що називалася Онеґ Шабат. Але всі ці події, що відбувалися у гетто, поєднані між собою, бо під час екскурсії по виставці ми також розповідаємо і про повстання в гетто, але під час нього, у 1943 році, загинули члени цієї групи Онеґ Шабат, наприклад, Ізраель Ліхтештайн, який відіграв величезну роль у діяльності цієї групи, оскільки це саме він закопав першу частину архіву Рінґельблюма — 10 металевих скриньок. Він закопав ці скриньки на початку серпня 1942 року у підвалі школи на вулиці Новоліпкі, 68. Він це зробив разом зі своїми двома учнями – Давідом Ґрабером та Нагумем Ґживачем.
Окрім постійних виставок, Єврейський історичний інститут у Варшаві пропонує тимчасові виставки, де також порушується тема повстання у Варшавському гетто. З 20 квітня 2023 року діятиме виставка «Пам’ятки опору», що розповідає про мистецтво щодо Повстання в гетто.
*Фрагмент розповіді д-р габ. Катажини Персон взято з офіційної сторінки Єврейського історичного інституту із закладки для медіа.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі.
Мар’яна Кріль