Пандемія скоротила потік іммігрантів з Африки та Близького Сходу до Європи лише на одну п’яту. Відсутність перспектив в африканських країнах або на Близькому Сході, що посилюється наслідками економічної кризи та збройними конфліктами, може стати джерелом багатомільйонної хвилі міграції на Старий континент лише за кілька місяців. За словами президента Польського центру міжнародної допомоги, цього можна уникнути, інвестуючи в медичне обслуговування, освіту та продовольчу допомогу в цих країнах та надаючи можливість легальної еміграції, що дозволяє контролювати її перебіг.
Тож, чи дійсно після закінчення пандемії міграційний рух посилиться?
Президент Фонду Польського центру міжнародної допомоги Войцех Вільк переконаний, що так:
- Думка про те, що великий міграційний рух до Європи вже закінчився, - це минуле. Великий міграційний рух до Європи починається знову. У 2020 році такий рух до Європи зменшився приблизно на 20%, що є досить незначним показником, враховуючи величезний вплив пандемії на всі країни, що розташовані на міграційних шляхах, наприклад, таку країну як Лівія. Але, бідність, відсутність перспектив і можливостей нормального життя будуть потужним рушієм збільшення міграції в 2021 році, сприятимуть тому, що міграційні потоки зростатимуть як від далеких африканських країн так і від ближчих до нас, таких як Ліван.
Наш Фонд у Лівані працює з 2012 року. І ми бачимо, що усі, хто має будь-яку можливість виїхати з цієї країни, в тому й гроші на це, вони активно шукають такої можливості лікарі, інженери, усі спеціалісти, які мають якісь фінансові засоби, шукають такі способи. Вони не мають шансів на нормальне життя у своїй країні, де одночасно тривають чотири кризи. Але, Ліван, - це 5 мільйонів населення. Є й інші країни, що переживають пандемію і їхнє населення також шукатиме шансів на краще життя, на пошук хліба і роботи. Сьогодні отримано повідомлення з Гватемали (на південь від Мексики), куди дійшла група 6 тисяч мігрантів з сусіднього Гондурасу і попри поліцейські перешкоди, вони пробираються до Мексики і там хочуть дійти до американського кордону, - люди прагнуть знайти краще життя.
Це може більш такий екстремальний приклад. Але, міграційні рухи 2021 року будуть зростати. Подібний рух до Європи зростатиме не тільки з боку Лівії та південного узбережжя Середземного моря, а й швидше за все, з Лівану і Сирії на Кіпр, а можливо і з Туреччини до інших країн Європейського Союзу.
В яких країнах сьогодні загроза гуманітарної та збройної кризи особливо висока?
- У 2021 році ми говоримо про смугу гуманітарних криз, що пов’язана з політичною нестабільністю, з різного роду збройними конфліктами, вона простягається на південь від Сахари. Тобто, йдеться, наприклад, про смугу від Малі, Буркіна Фасо та Нігер, через територію обох Суданів, тобто Судану і Південного Судану, а також Ефіопія, Еритрея аж до Ємену. У цьому регіоні, якщо додати Північну і Центральну Нігерію, проживає майже пів мільярда осіб. Ця величезна кількість людей страждає внаслідок кліматичних змін, від економічної кризи, від ковіду, від відсутності продовольства. Це люди, котрі живуть за тисячі кілометрів від ЄС, але через Сахару пролягають еміграційні шляхи. І не треба дивуватися, якщо через пів року чи рік, на узбережжі Лівії чи Мавританії у напрямку Канарських островів з’являться десятки тисяч мігрантів з намірами опинитися у Європейському Союзі, тікаючи від голоду та від економічної кризи у цих країнах.
А другим джерелом нестабільності та кризи є Близький Схід. У Сирії гуманітарна ситуація за цей рік дійшла до найгіршого рівня, а наступного року буде ще гірше. Минулого року майже пів мільйона населення втікало від воєнних дій, вони лишали свої наметові містечка, які піддалися бомбардуванню, вони прямували до турецького кордону. І сьогодні майже 4 мільйони людей опинилися на території поблизу Туреччини, що її можна порівняти до великого польського повіту.
Тож, які виклики чекають нині Євросоюз і яку відповідь повинна підготувати також Польща?
- Ми, перш за все, говоримо тут про три рівні відповіді з боку і Польщі і ЄС. По-перше, необхідна підтримка сусіднім країнам, згодом і країнам, що розташовані далі від нас, - щепленням на COVID-19. З одного боку, це у нашому власному інтересі, особливо коли ми хочемо забезпечити безпеку для нашого населення, щоб та особа, яка наприклад, приїжджає до Польщі на роботу, була відповідно вакцинована.
По-друге, необхідна підтримка як у сфері гуманітарної допомоги, так і у сфері економіки практично всім країнам на світі. Звичайно що ЄС не в змозі фінансувати і покрити кошти усіх потреб, але на такі потреби необхідно радикальне збільшення внеску з боку Євроспільноти. Тому що це, врешті-решт, лежить у далекоглядному інтересі Європейського Союзу. Як то кажуть, краще запобігати, ніж лікувати. Саме таку ситуацію ми маємо сьогодні. Або ми підтримаємо ці країни і допоможемо навіть невеликим коштом знову задіяти їхні економіки, або матимемо справу з цілою низкою країн, які визнаємо занепалими державами, формально вони існують на мапі, але, де факто, ці країни поділені на декілька ворогуючих між собою. Саме такі випадки сприятимуть величезному рухові біженців, який врешті-решт зачепить Європу і вимагатиме набагато більше коштів, ніж ті, які могли б бути призначені для попереднього налагодження ситуації.
Варто зазначити, що сьогодні Європейський Союз відповідає за надання 36% глобальної гуманітарної допомоги і є у цій сфері світовим лідером. Та все ж, днями Європейська Комісія оголосила про збільшення заангажованості та дій щодо підвищення ефективності гуманітарних операцій. ЄС хоче створити новий потенціал європейських дій задля безпосереднього втручання, у випадку коли традиційні механізми - наприклад, через партнерів ЄС - виявляться недостатніми. Очікується, що цей новий потенціал сприятиме кращій логістиці та транспортуванню, накопиченню запасів та їх розподілу. Це може бути корисним, зокрема, і в контексті розподілу вакцини.
Тим часом, Президент Фонду Польського центру міжнародної допомоги Войцех Вільк продовжує свої пропозиції:
- Євросоюз повинен звернути особливу увагу на ситуацію в Судані та Ефіопії. По-перше, ми маємо справу з сильним напруженням на кордонах між цими країнами, деякі спостерігачі попереджають про можливу війну між ними. В самій Ефіопії триває кілька збройних конфліктів, внаслідок яких півтора мільйона осіб змушені були тікати зі своїх домівок. Але, якби ситуація в Ефіопії й надалі розвивалася у недоброму напрямку, то можливості міграційних рухів стали б ще потужнішими, адже в цій країні проживає 105 мільйонів осіб. Тож, якби навіть 10% цього населення втекло за кордон, то ми б мали справу з 10 мільйонами біженців.
Тож, звертаймо увагу на те, що діється за межами Європейського Союзу, оскільки стабільність навіть тих країн, що розташовані далеко від Європи, у наших власних інтересах. Що, зрештою й показує міграційна хвиля 2015 року. Ніхто не думав, що ситуація в Сирії може мати вплив на функціонування Шенгенської зони і Європейського Союзу. Але, вплив цей, все ж таки, був.
Тим часом, до Польщі навіть під час епідемії COVID прибуло 100 тисяч нових заробітчан. Згідно з найсвіжішими даними сьогодні в країні над Віслою працює 766 тисяч таких осіб.
- Але, як це не парадоксально, Польща тут опинилася в дуже цікавій ситуації. Мало хто знає, що Польща серед усіх країн Євросоюзу минулого, 2020 року, видала для іноземців найбільше дозволів на роботу. Якщо Польща може регулювати свій ринок праці і відкривати його для іноземців – тут ми здебільшого говоримо про громадян Східної Європи, - то у подібному напрямку повинні піти і країни Західної Європи. А вони певно розраховують, що нелегальна міграція, яка часто контролюється злочинними угрупованнями, сама собою урегулюється і можна буде її просто не помічати. Але, якщо еміграція, спричинена економічною кризою та COVID-19, буде на кілька десятків відсотків більшою, ніж минулими роками, то ЄС зустрінеться з величезною кризою. Чим швидше ми урегулюємо можливість легальної еміграції до Європи, тим буде краще і для самої Європи і для емігрантів також.
За підрахунками ООН, цього року одній особі з 33 у світі буде потрібна гуманітарна допомога. У порівнянні з 2020 роком це збільшення на 40%, а проти 2014-го, - майже втричі. Водночас, як зазначає Європейська комісія, розрив між наявними ресурсами та попитом збільшується. Минулого року ООН звернулася за гуманітарною допомогою у рекордному розмірі 32,5 млрд євро, а вартість наданої допомоги досягла 15 мільярдів. Цього року такий розрив може бути ще більшим. В ЄС лише чотири держави-члени та Європейська Комісія забезпечують близько 90% загальної кількості коштів для фінансування гуманітарної допомоги ЄС.
Newseria/IAR/В.П.