10 років тому при нагоді 200-річчя від народження Фридерика Шопена в присвяченому цьому композиторові музеї у Варшаві була відкрита мультимедійна виставка. І, як на той час у Польщі, ця виставка була піонерською, якщо йдеться про сам спосіб організації експозиції.
З проханням розповісти про цю експозицію я зустрівся із речником Національного інституту Фридерика Шопена Пьотром Войцєховським:
- Безперечно, нам важко сказати, як саме з огляду на свою сучасність наш музей виглядає на тлі інших музеїв світу, але ми пишаємося тим, що коли 2010 року ця виставка формувалася, то вона була однією з найсучасніших, якщо не найсучаснішою серед біографічних, присвячених одній особі. Ця експозиція має в своїй основі низку особливих принципів. А саме, відповідно до оголошеного тоді конкурсу, у якому перемогла італійська архітектурна фірма Migliore e Servetto, італійці мали на основі сценарію Національного інституту Фридерика Шопена створити простір, який був би приязним до кожного відвідувача. Тобто аби, по-перше, можна було зацікавити як наймолодших, так і найстарших гостей, і аби кожен відвідувач міг почуватися тут вільно і вибрати для себе такий маршрут, який лише забажає. Адже одним з найважливіших принципів нашої виставки є, аби кожен відвідувач вибирав для себе таку розповідь про Шопена, що йому найбільше відповідає. Ми маємо такі собі дванадцять тематичних острівців, у межах котрих ми розповідаємо про різні аспекти: чи то про Шопена-композитора, чи то про Шопена-піаніста, чи про життя паризьких салонів, про жінок, пов’язаних з життям Фридерика Шопена, про Ноан, тобто про одне з найважливіших місць, де композитор писав свої твори, де, можна сказати, мав той спокій, що є необхідним для кожної творчої людини. Отже, таких тематичних місць експозиції є рівно дванадцять, і за їхньою допомогою ми хочемо у різні способи розповідати про Шопена, про його особистість.
- І важливим елементом виставки є саме її мультимедійність (про що вже була мова)…
- Звісно, це не єдиний елемент, бо ми показуємо й справжні об’єкти – як копії, факсиміле, так і оригінальні предмети, аби можна було отримати безпосередній досвід. Проте, ми додаємо до цього мультимедійне тло. Отже, наприклад, ми маємо три календарі Шопена (1834 року та 1848 і 1849, тобто двох останніх років його життя), і, безперечно, кожен відвідувач не може їх так просто собі погортати. Однак, завдяки мультимедійній технології ми можемо дозволити нашим гостям читати їх, сторінка за сторінкою, на одному з екранів, доступних у музеї поруч із самим календарем. Те саме стосується, наприклад, альбомів. Це показує, як мультимедіа, по-перше, допомагають молодому поколінню розуміти Фридерика Шопена, знайомитися з його історією і творчістю, а, по-друге, полегшують кожному гостеві пізнати такі нюанси, що з міркувань збереження цих експонатів були би просто недоступними.
- Але, окрім цього, як Ви вже згадали, оті фактичні, реальні експонати, яких, так би мовити, можна торкнутися (хоча, безперечно, всі ми знаємо, що в музеях нічого торкатися не можна), також становлять важливий елемент експозиції. Зокрема, Ви маєте фортепіано Шопена фірми Pleyel. А окрім цього, згадані Вами календарі, як і годинник Шопена тощо. А ми говоримо про музей, присвячений видатному композитору і піаністу. І всі ці предмети, у поєднанні з мультимедійною частиною експозиції, покликані познайомити глядачів саме із музичною творчістю Шопена. Як ця мета досягається?
- Я би сказав, що предмети є для нас основою, що допомагає нам у розповіді про Фридерика Шопена, а мультимедіа є посередником між цими предметами та відвідувачами. Це і згадані екрани, це і записані виступи дикторів, що розповідають різні історії як з життя Шопена, так і з історії Польщі. Більше того, як ви згадали, Шопен, безперечно, передусім пов’язаний із музикою, тож її присутність у нашому музеї дуже вагома. Власне кажучи, у кожному залі можна почути і слухати Шопена, окрім одного, де саме завдяки контрасту ми хочемо підкреслити його тематику, - це зал «Смерть», тобто зал, де вмирає Шопен, а з ним умирає його музика. Звісно, що вже в сусідньому приміщенні музика композитора повертається. Тож мультимедійна складова виставки має для нас дуже велике значення. Складова не лише музична, але й слухова, оскільки в декотрих залах ми намагаємося до візуальної розповіді додати звуки навколишньої атмосфери. Наприклад, у залі «Ноан» можна почути звуки природи, спів птахів, тобто щось, що могло супроводжувати Шопена під час його літніх поїздок до маєтку Жорж Санд. Окрім цього, це звуки, що показують, як, більш чи менш, могли виглядати фортепіанні уроки Фридерика Шопена – це його голос (звісно, у виконанні актора), звуки фортепіано, а також, наприклад, стукіт коліс по паризькій бруківці. Тож не лише музично, але й загалом за допомогою звуку ми намагаємося створити таку атмосферу, що допомагає якось познайомитися, запам’ятати і загалом прив’язатися до фактів, що ми їх представляємо в музеї.
- Музей Фридерика Шопена у Варшаві функціонує десять років, і можна сміливо ствердити, що це місце відразу стало одним з найбільш популярних туристичних пунктів польської столиці. Його відвідують гості не лише з Польщі, але й з усього світу. Це, на додаток, місце, де завжди можна побачити шкільні екскурсії. Враховуючи, однак, що в приміщенні музею одночасно може перебувати не більше, ніж 70 відвідувачів (зрештою, сам замок Острозьких, в якому розташовано експозицію, це не дуже великий будинок), не може не дивувати факт, що, власне, перед своїм 10-річним ювілеєм Музей Фридерика Шопена у Варшаві прийняв свого мільйонного відвідувача.
- Ми дуже радіємо, що попри реставраційні обмеження (якими це, власне, зумовлено), попри те число 70 осіб, якого ми повинні дотримуватися, нам, однак, вдалося за ці десять років прийняти так багато відвідувачів. Музей розташований в історичному бароковому палаці Ґнінських-замку Острозьких. Його відбудували після війни і до 2010 року його відновлювали, власне, для нашого музею. Але, тим не менш, його мистецька, архітектурна цінність змушує нас обмежувати число відвідувачів. Мільйон – це для нас дуже велике число. Ми радіємо, що до нас приїздять гості і з Польщі, і з закордону. Сама виставка адресована до кожної вікової групи, але, безперечно, у випадку поляків це дуже часто пов’язано з наймолодшими відвідувачами, оскільки популярними є шкільні екскурсії, для яких організовуються спеціальні заняття. Проте, якщо взяти закордонну групу, це насамперед дорослі люди, що або випадково зазирнули до нашого палацу, або добре знали, що ми тут розповідаємо про Фридерика Шопена. Особливо я маю на увазі країни, з якими ми поділяємо захоплення Фридериком Шопеном, зокрема з Японією. З року в рік збільшується група китайців. Отже, ми враховуємо міжнародність і намагаємося багатьма мовами розповідати про Шопена. Саме тому наші мультимедійні екрани багатомовні, а екскурсоводи намагаються оволодіти якнайбільшим числом мов.
Антон Марчинський