Нещодавно польсько-український гурт «ДаґаДана» представив декілька абсолютно нових для себе мистецьких форм, а саме – відео у рамках мистецького проекту «Фермент», у якому поєднується музика, анімація, література і навіть кулінарія. Як зазначають учасники проекту, «митці у час ізоляції часто почуваються так, ніби у них забрали повітря. Однак у таких умовах може дійти до ферментації, тобто виділення творчої енергії». Так і з’явився проект «Фермент», про який розповідають учасниці гурту «ДаґаДана» Даґа Ґреґорович і Дана Винницька.
Одне із відео гурту "ДаґаДана" разом з письменником Маріушем Щиґєлом
- Кожна любов, якщо її не поливати, всихається. Кожна квітка, якщо їй не присвячувати уваги, в’яне. Можна багато говорити про дружбу, гурт, але, коли контакти не підтримуються, коли ми не бачимо один одного, коли раніше це було настільки інтенсивним, а зараз ми бачимо серед наших знайомих такі жахливі явища, як розпад гуртів, подружжів, дружби… Над цим слід працювати, аби гурт і далі існував, аби існувала родина і будь-яке людське творіння. Для цього потрібні зусилля усіх сторін. Іноді хтось може мати менше сили, як це буває у відносинах, то тоді більше сили повинно бути з іншого боку. Під час пандемії ми швидко зрозуміли, що треба відразу почати творити на відстані, адже це буде єдина форма можливості підтримати відносини у гурті і єдина форма роботи над нашим розвитком. Це було досить цікаво, адже раніше ми так ніколи не працювали, хоча траплялося так, що хтось десь щось завершував. Але повністю наші композиції не творилися таким чином, тобто на відстані. Тому для нас це було усвідомлення якогось нового для нас простору, а по-друге, думаю, це є піклування про гурт і зміцнення відносин між нами. І тут я б хотіла дещо привідкрити наш приватний світ і сказати про те, що ми пишемо один до одного і отримуємо також такі повідомлення, в яких йдеться про те, що завдяки такій комунікації цей час для нас минає краще. І ми відчуваємо себе потрібними. Звісно, така інформація від наших фанатів також приходить, але найважливішою є та база між нами, - розповідає Даґа Ґреґорович.
Даґа Ґреґоровіч, прес-матеріали
А що ви зрозуміли за цей час пандемії у контексті музики і творення?
- Коли починалася пандемія, ми про це ще не думали. Ми лише думали про те, що абсолютно зненацька у нас зникли всі концерти і ми залишилися без джерела доходу. Музиканти живляться не лише духовною їжею, кожен має свої родини, життя, тому для нас це було питання банального виживання. Варто сказати, що неймовірно те, що польське Міністерство культури і національної спадщини у той момент активно відреагувало, зробивши ряд стипендій, ряд програм. І тоді ми почали інтенсивно думати, про що ми мріємо. Завдяки великому проекту «Культура в мережі», ряд митців у всій Польщі могли поділитися тими своїми проектами, які вони роблять вдома, які роблять на відстані. Ми вигадали проект «Фермент», який що поєднував різні види мистецтва, а саме: літературу, кухню, мультиплікацію і фільм разом з музикою. Для нас це була неймовірно творча пригода, абсолютно вільна. До цього проекту ми запросили видатного письменника, репортажиста Маріуша Щиґєла, який написав есей, відомого кулінара Александра Барона, що є представником високої кухні, який саме спеціалізується на ферменті… Можна сказати, що цей весь пандемічний час це також фермент, де відбуваються певні зміни: несподівано весь світ зупинився, всі зачинилися у своїх домівках зі своїми світами. І нам було цікаво, як гурту, як ця трансформація відбувається, - розповідає Дана Винницька.
Дана Винницька, прес-матеріали
- Для мене надзвичайно важливим був сам процес, який ми для себе визначили. На 99% це вдалося виконати. Це виглядало таким чином, що кожний, хто додав свою частинку пізніше, записував щось до цілого, спричиняв абсолютну зміну. Можливо, не так кардинально змінював, але у більшості це виглядало так, коли ми говоримо про музичну частину, то одна людина мала якусь одну ідею, розповідала іншим про те, як вони це бачать у майбутньому, так, як має виглядати ця композиція. Але не було відомо, як це має виглядати від початку і до кінця, як проходитиме цей процес і яким буде кінцевий ефект. Найбільшою цінністю є те, що ми побачили, як багато кожен з нас окремо до цього гурту, музики, мистецтва приносить, - ділиться Даґа Ґреґорович.
Фрагмент графіки Моніки Кучинєцької, проект "Фермент", прес-матеріали
Якщо йдеться про саму музику, то можна сказати, що це відбувалося так: перша особа подавала один елемент, записувала його, пізніше друга особа слухала цей перший елемент і додавала другий і так далі… І в кінці це поверталося до людини, що розпочала цей процес. А всі гості, яких ми запросили, дуже сильно впливали на те, у якій атмосфері потім ця наша музика прозвучала. І, таким чином, «ДаґаДана» вийшла за свої рамки. Це дуже важливо. На щодень ми займаємося головним чином world music, іноді творимо свої композиції. Однак у цьому проекті ми дуже багато працювали і переосмислили, аби записати щось абсолютно інше – створити музику, схожу до радіотеатру, чи щось у контексті фрі-джазу, чи взагалі абсолютний експеримент, як записувались інструменти з кухні через перетворення звуків при їжі та імітації творення ферментації.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль