З 2 до 30 квітня Академічний центр підтримки та Наукове коло психологів Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, а також люблінське відділення Польського товариства студентів і випускників психології організовують освітній проект «Język Autyzmu 2021» - «Мова аутизму 2021». Метою заходу, що вперше відбуватиметься онлайн, є популяризація проблематики, пов’язаної з розладами зі спектру аутизму. Сам захід, натомість, невипадково відбувається саме зараз, адже він стартував 2 квітня – у Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму.
Натомість детальніше розповісти про цей проект я попросив його співорганізаторку Йоанну Водзінську з Академічного центру підтримки:
- Загалом цей проект покликаний сприяти поглибленню свідомості на тему розладів зі спектру аутизму та поширенню знання серед людей, котрі його потребують, бо, наприклад, мають в родині або серед знайомих людей зі спектру аутизму. Також вони можуть приймати пацієнтів із розладами розвитку нервової системи в своєму медичному кабінеті чи, наприклад, професійно займатися такими особами, бо, скажімо, є вчителями чи терапевтами. Тому цей проект створений для дуже широкого кола адресатів. Натомість раніше, коли ми вперше проводили цей захід два роки тому, він був адресований лише вузькій групі людей – передусім вчителям, педагогам Люблінського регіону. Рік тому ми готували вже універсальну та багатоаспектну подію як для фахівців, так і для решти суспільства. Проте, на жаль, оскільки більшість подій планувалася стаціонарно, пандемія зруйнувала тоді наші плани. А ми хотіли провести і розмови в центрі міста, коли студенти п’ятого курсу психології мали вийти на найбільш людні вулиці Любліна та розповідати про спектр аутизму; і, завдяки співпраці з міським управлінням на дороги Любліна мав вирушити наш старий блакитний тролейбус «Зютек», яким мали їздити спеціалісти з Інституту психології Університету Марії Кюрі-Склодовської та члени Академічного центру підтримки, аби просвіщати людей, котрі просто сядуть до цього тролейбуса і їхатимуть з одного місця до іншого (маршрут був підготований заздалегідь, а проїзд, безумовно, мав бути безкоштовним). На жаль через пандемію ми були змушені відмовитися від заходів, що передбачали безпосередні зустрічі між людьми. Цього ж року, розуміючи, що можемо розраховувати лише на віртуальну реальність, ми від самого початку готували свій проект у дистанційній версії і адресували його представникам усього суспільства, не лише фахівцям, і не тільки з нашого регіону, але з усієї Польщі.
- Як, отже, виглядатиме цьогорічний захід?
- Це популярно-наукова подія. Ми не зосереджуємося на суто наукових аспектах, позаяк наукові дослідження спектру аутизму – це вже справа буденності. І, окрім COVID-19, безперечно, - це одна з найінтенсивніше досліджуваних з різних перспектив тем. Саме тому нас більше цікавить популярно-науковий та освітній аспекти. Найважливішим для нас, натомість, цьогоріч є втілення у життя проекту під назвою «Аутизм з класом». Ідеться про створення документального фільму про інтеґраційний клас, про те, як завдяки відповідному підходу вчителя, класного керівника аутизм взагалі перестане бути темою для обговорення. Адже діти любитимуть один одного, матимуть дивовижні дружні відносини і чудово почуватимуться в товаристві один-одного. Така інтеґрація аж ніяк не є чимось недосяжним, гіпотетичним і теоретичним. Ми прагнемо показати, що цього справді можна досягти. В нас є показовий приклад – це клас, до якого ходить моя донька. Класній керівниці вдалися там просто дивовижні речі. Цього вдалося досягти, звісно, і завдяки тому, що у класі чудові діти, і завдяки тому також, що вона сама є неймовірною людиною та любить цих людей. Ми хотіли показати, що це можливо – зняли документальний фільм. І я не можу дочекатися прем’єри. Через те, однак, що цього року Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму прийшовся на великодні свята, а для більшості наших співгромадян це радше час задуми, ми вирішили прем’єру радісного фільму провести вже після свят. Отже, вона відбудеться 6 квітня. Я дуже-дуже рекомендую його подивитися. Маю надію, що він стане для всіх джерелом натхнення, адже варто інтеґрувати людей зі спектру аутизму, а також і з всілякими іншими типами обмежених можливостей. Адже в нашому класі є також діти з іншими освітніми проблемами.
- Які події ще заплановано?
- Ми також підготували дуже багато лекцій. Вони адресовані батькам, особам зі спектру аутизму, або тим, хто таких людей має в своєму оточенні. Наприклад, дуже цікавим проектом є курс «Мій друг має аутизм». Є також дуже цікава лекція для лікарів первинної медичної допомоги і студентів медицини про те, як виявляти ранні симптоми спектру аутизму або на що просто звертати увагу в кабінеті лікаря. Це також досить інноваційний проект, бо таку інформацію ми, зазвичай, отримуємо у перші роки навчання на заняттях з психології, що тривають один семестр і охоплюють багато різних психологічних питань. Тому аутизмові не присвячується зазвичай багато часу. Отже лікарям непросто зауважувати ранні симптоми розладів зі спектру аутизму у своїх маленьких пацієнтів, унаслідок чого діагностика відбувається вже занадто пізно. А це ключове питання, адже ніж раніше почнеться діагностика і терапевтичне втручання, тим більше шансів, що розвиток дитини увійде на найближчий до типового шлях.
- А отже, планується і освітній захід, адресований фахівцям або людям, чиє життя так чи інакше пов’язано з проблематикою спектру аутизму. Але йдеться й про просвітництво, адже упередження, що функціонують у суспільстві у зв’язку з аутизмом, винятково поширені та набувають просто драматичного масштабу.
- Для нас найбільш важливо, аби всі ми перестали дивитися на спектр аутизму крізь призму страждання, хвороби, крізь призму чогось, із чим необхідно боротися. Страждання кривдить, боротьба втомлює, хвороба вбиває. Ми прагнемо зняти цей тягар з розладів зі спектру аутизму, звільнити їх від негативного сприйняття, звертаючи у бік більш позитивного. Бо всі ми нейрорізнорідні. Кожен з нас сприймає світ по-своєму. Просто в осіб зі спектру аутизму це відбувається інтенсивніше. Зрештою, кожен з нас будь-який аспект життя сприймає по-своєму. Ми, тобто ті, хто розвивається більш типово, більш еластичні і ліпше даємо собі раду з фрустрацією через те, що ми цей світ сприймаємо інакше ніж інші, а наше оточення не завжди нас розуміє. Оскільки, натомість, особи зі спектру аутизму частіше стикаються з таким нерозумінням, їхня фрустрація просто сильніша. Проте, якщо ми більше шануватимемо один-одного, більше уваги приділятимемо відносинам і розумінню точки зору іншої людини, то, можливо, раптом виявиться, що ніхто через аутизм не страждатиме. Мої діти є найліпшим прикладом цього – вони через аутизм не страждають, а просто сприймають його як частину власного життя, що, завдяки цьому, нерідко стає багатшим. Бо якщо вони відчувають щось інтенсивніше, то часом це має свої переваги. Тому в наших діях ідеться про усвідомлення цього. А завдяки цьому ми будемо більш один до одного уважні.
А ми заохочуємо Вас слідкувати і за цим заходом в інтернеті, і, у разі потреби, звертатися до Академічного центру підтримки, де консультації та допомогу можуть надати, зокрема, й українською мовою.
Антон Марчинський