X
Шановний Користувачу,
25 травня 2018 року набуло чинності Розпорядження Європейського парламенту і Ради (ЄС) 2016/679, прийняте 27 квітня 2016 р. (RODO). Заохочуємо до ознайомлення з інформацією про обробку персональних даних на порталі PolskieRadio.pl
1.Адміністратором даних є Polskie Radio S.A. з головним офісом у Варшаві, al. Niepodległości 77/85, 00-977 Warszawa
2. У справах, пов’язаних з Вашими даними, слід звертатися до Інспектора охорони даних, e-mail: iod@polskieradio.pl, тел.: 22 645 34 03
3.Персональні дані оброблятимуться у маркетингових цілях на основі наданої згоди.
4.Персональні дані можуть надаватися виключно з метою належного надання послуг, обумовлених у політиці приватності.
5.Персональні дані не надсилатимуться за межі Європейського економічного простору або до міжнародних організацій.
6.Персональні дані зберігатимуться протягом 5 років від закриття облікового запису, відповідно до законодавчих положень.
7.Ви маєте право на доступ до своїх персональних даних, їх виправлення, перенесення, усунення або обмеження обробки.
8.Ви маєте право на внесення протесту щодо подальшої обробки, а у випадку висловлення згоди на оброку персональних даних – на її відкликання. Використання права на відкликання згоди не розповсюджується на обробку, що мала місце до моменту відкликання згоди.
9.Ви маєте право на подання скарги до наглядового органу.
10.Polskie Radio S.A. повідомляє, що в процесі обробки персональних даних не приймаються автоматизовані рішення та не застосовується профілювання.
Більше на цю тему Ви знайдете на сторінках персональні дані та політика приватності
Розумію
Українська Служба

Чим є мислення? (Частина VII: Ремесло і початок світу)

30.12.2021 15:00
Філософський фейлетон Антона Марчинського на завершення циклу про мислення
Аудіо
  • Цезари Водзінський питав: «В якому сенсі мислення – активність, що її завжди вважали розумовою – може бути ручною роботою? Чи терен майстерні може тоді бути простором мислення?».
       .   . 1  1905
Оґюст Роден в однаковій позі зі своїм "Мислителем". Фото Едварда Стайхена. 1 січня 1905 рокуWikimedia: Edward Steichen - Public Domain

Перед брамою, що вела до подвір’я мого друга і вчителя, вже померлого видатного польського філософа Цезари Водзінського, на березі мазурського озера Ублік, стояла таблиця із цитатою з Мартіна Гайдеґґера: «Rękodzieło jest rzadkie i drogocenne», тобто «Ремесло рідкісне і дорогоцінне». І більшість з тих, хто цю браму минав або ж входив крізь неї, безперечно, могли мати рацію, коли припускали, що йдеться про рекламу чи навіть дорожній знак, який вказував на мистецьку галерею дружини Цезари Юстини Ґурецької відразу за ним. Проте вони б також не помилилися, коли б сприйняли цей напис як слід, натяк на філософію та мислення, що творилося в цьому місці.

Притому, слова «філософія» та «мислення» варто було б, мабуть, взяти у лапки, адже їхні значення дещо б тут відрізнялися він пересічних уявлень про те, що під ними криється – вони були б, можливо, дещо заширокі, хоча й охоплювали б оті звичні, пересічні сенси. А те, що під ними криється, відбувалось би – та відбувалося – не лише у приголомшливій за своїм багатством бібліотеці Водзінського і його кабінеті на стриху традиційної мазурської хати, але й у стодолі, що звалася семінарською та містила всі невіддільні від своєї сутності атрибути – величезний стіл з білого дуба, за яким семінари й відбувалися, а також пили, сокири, рубанки та інші знаряддя, що дозволили філософу все це створити (позбавивши притому двох пальців на руці).

Одне не виключало другого, адже ремесло, ручна робота, rękodzieło, Handwerk, у практиці і мисленні польського філософа, не відрізнялося за своєю сутністю від писання академічних книжок та виголошування лекцій на найбільш абстрактні теми. Ба, не відрізнялося від самого мислення.

Тут можна було б, посилаючись на вже згадуване в цьому циклі фейлетонів переконання Маркса, запитати: Що ж тут дивного? Мислення ж є безпосереднім, хоч і відірваним, на перший погляд, від свого джерела, продовженням будь-якої виконуваної людиною праці. А коли формою праці, чи то пак виробництва є ремесло, тоді й його можна включити до спектру зусиль, спроможних формувати з тварини людину.

Та, однак, не про кожну працю йдеться у цьому випадку. Недарма бо ручна робота, rękodzieło, Handwerk суттєво звужує значення, до якого такі зусилля відносяться – це праця, виконувана руками, безпосередньо. А вони навіть не є нашим продовженням, й поготів не знаряддям, а невід’ємним атрибутом нашої сутності, тож і проявом нашої присутності. Можна, натомість, уявити собі безліч виробничих процесів, виконуваних за посередництвом тих чи інших пристроїв, що не становлять продовження, так би мовити, нашої руки, не передають її сили, вміння і почерку, натиску і тремору, але спроможні існувати без нас та байдуже виконувати свою працю для інших. «Ми також ще не знаємо, - твердить у цитованій вже в цьому циклі фейлетонів лекції "Що зветься мисленням?" Мартін Гайдеґґер, - до котрої ручної роботи (Hand-Werk, курсив мій – А.М.) мусить у технічному світі вдаватися сучасна людина, навіть коли вона вдаватися мусить, коли вона не є таким робітником, як робітник поруч із машиною. Як Геґель, так і Маркс ще не могли цього знати, ані питати про це, оскільки й їхнє мислення мусило обертатися у тіні сутності техніки і тому вони ніколи не осягнули свободи, аби ґрунтовно цю сутність обмислити»[1].

Мислення, отже, співмірне, а навіть тотожне із ремеслом, ручною працею, але протилежне технічному виробництву.  Тут мушу процитувати дещо довший фрагмент з іншого місця цієї Гайдеґґерівської лекції: «Ми намагаємося тут вчитися мислення. Можливо, таке мислення є чимось схожим на виготовлення скрині. Так чи інакше, це ручна робота (Hand-Werk, курсив мій – А.М.). З рукою, якій притаманна певна питома риса. Рука, згідно з поширеним уявленням, є частиною наших тіл. Проте сутність руки годі й визначити, як тілесний орган хапання, чи з огляду на це пояснити. Органами хапання володіє, на приклад, мавпа, але вона не має руки. Від кожного органу хапання – лап, кігтів, пазурів – рука відрізняється нескінченно, тобто між ними нездолана сутнісна прірва. Лише істота, що мовить, тобто мислить, може мати руку і спроможна виконувати ручну працю.

Проте праця руки багатша, ніж ми звикли вважати. Рука не лише бере й хапає, не лише тисне і б’є. Рука подає й приймає, і не лише речі, але сама подається іншим і ними приймається. Рука тримає. Рука носить. Рука подає знаки, тому, ймовірно, що сама людина є знаком. Руки складаються, коли цей жест має звести людину до великої простої єдності. Всім цим є рука та, власне, є ручна праця (Hand-Werk). На цьому ґрунтується все те, що ми знаємо як ремесло (Handwerk) і на чому ми зупиняємося. Але жести рук завжди проходять крізь мову (Sprache), й саме тоді найчистіше, коли людина промовляє в мовчанні (wenn der Mensch spricht, indem er schweigt). Людина, однак, мислить лише остільки, оскільки мовить, а не навпаки, як це твердить метафізика. Кожен порух руки у кожному з її творів несеться крізь стихію, народжується в стихії мислення. Кожен твір руки ґрунтується на мисленні. Тому самé мислення, коли б воно мало сáме здійснюватися, є найлегшою, і тому найважчою ручною роботою (Hand-Werk, курсив мій – А.М.[2].

І в цьому мисленні про мислення шлях польського філософа Цезари Водзінського був тим же, що й шлях німецького філософа Мартіна Гайдеґґера. У своїй лекції, присвяченій цьому питанню, а згодом у книжці «Кайрос», присвяченій принагідно зустрічі Гайдеґґера з Целаном, Цезари Водзінський питав: «В якому сенсі мислення – активність, що її завжди вважали розумовою – може бути ручною роботою? Чи терен майстерні може тоді бути простором мислення?». Та обіцяв: «В цьому місці ми мусимо відважитися на певний стрибок: Sprung, що лише здається якимось неймовірно великим перенесенням з одного берега на другий. По суті, це незначний рух, майже непомітне переміщення, що переносить нас до сфери, котру ми власне хочемо описати: Ursprung der Werkstatt. Джерело майстерні»[3]. Це дозволяє, - додає він далі, - «видобути значення руки з анатомічного контексту»[4], а «діяльність руки – її рукодіяльність – не обмежується, однак, виготовленням предметів мануфактури»[5]. «Якщо ж тоді ми тоді, - продовжував Водзінський, - знаходимося у майстерні, (…) тоді ми є у майстерні мислення – in der Werkstatt des Denkens, а отже у місці, де виконується "найлегша, і тому найважча ручна робота"[6]».[7]

Таким місцем, майстернею, в якій виконується ручна робота мислення, виявляється Hütte, хата Гайдеґґера у Тодтнауберзі у Шварцвальді. Ним же є хата з семінарською стодолою на березі мазурського озера Ублік. Та й сам Ублік, етимологію якого польський філософ виводив від сполучення Ur-Blick, пра-блиск, пра-сяйво, пра-бачення, арх-ідея, Архідея[8]місце початку, де руко-твориться мислення, де народжується світ.

Антон Марчинський


[1] Martin Heidegger, Was heisst Denken?, Max Niemeyer Verlag, Tübingen, 1954, с. 54-55 (тут і далі переклад мій - А.М.).

[2] Там само, с. 50-51.

[3] Cezary Wodziński, Kairos. Konferencja w Todtnaubergu. Celan – Heidegger, słowo/obraz terytoria, Gdańsk 2010, с. 25.

[4] Там само, с. 26.

[5] Там само, с. 26.

[6] Martin Heidegger, Was heisst Denken?, Max Niemeyer Verlag, Tübingen, 1954, с. 51.

[7] Cezary Wodziński, Kairos. Konferencja w Todtnaubergu. Celan – Heidegger, słowo/obraz terytoria, Gdańsk 2010, с. 25.

[8] Приватна лекція Цезари Водзінського «Ublik. Urblick. Archideia», виголошена 16 липня 2012 року в Убліку на Мазурах з нагоди візиту українського мовознавця Костянтина Тищенка до дому філософа.

Побач більше на цю тему: філософія

Чим є мислення? (Частина І)

20.11.2021 16:02
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Чим є мислення? (Частина ІІ)

27.11.2021 16:48
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Чим є мислення? (Частина ІІІ: праця і теорія)

04.12.2021 21:26
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Чим є мислення? (Частина ІV: Мислення, що будує дім буття)

11.12.2021 17:26
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Чим є мислення? (Частина V: Мислення та уява)

18.12.2021 16:59
Філософський фейлетон Антона Марчинського

Чим є мислення? (Частина VI: Міф та волання)

23.12.2021 15:58
Філософський фейлетон Антона Марчинського