Жінка з косою та «Міс Викидайло»: як виглядає польська Смерть
Перший детальний портрет Смерті в польській культурі з’явився ще на початку XV століття в середньовічному моралістично-дидактичному діалозі «Розмова майстра Полікарпа зі Смертю» (Rozmowa Mistrza Polikarpa ze Śmiercią). У цьому творі вона постає оголеною жінкою «виду вельми потворного» (obraza wielmi szkaradego), худою, блідою, із жовтим обличчям, що лищить, мов мідниця. Як зазначає професор Радослав Павелєць, тогочасні люди пов’язували таку потворність із проказою та розкладанням плоті, тож у середньовічної Смерті буквально відпадали частини тіла, а на війну вона вирушала в чорному плащі з капюшоном (kapturem), широко махаючи косою.
У народній та масовій культурі цей образ отримав безліч імен:
Kostucha (пестливо Kostusia, Kostuchna) — Костомаха або Костуся, найпопулярніша розмовна назва Смерті з косою.
Biała Pani / Blada Pani та Kuma Śmierć — поетичний образ у білому савані та традиційна героїня народних казок.
Ponury Żniwiarz (Kosiarz) — Похмурий Жнець або Косар, у якому Смерть несподівано змінює стать на чоловічу.
Miss Wykidajło («Міс Викидайло») — іронічне визначення з легендарної пісні «Niech żyje bal» у виконанні Марилі Родович на слова Аґнєшки Осєцької. Поетеса влучно порівняла пані з косою з охоронцем у нічному клубі, який посеред свята вимикає світло й безцеремонно виставляє клієнтів за двері («Sucha kostucha — ta Miss Wykidajło wyłączy nam prąd w środku dnia»).
Мовні метаморфози: як «мор» став компліментом, а «душний» втратив душу
Етимологія слів, пов’язаних зі смертю та поминанням, ховає в собі чимало несподіванок. Слово śmierć (як і umierać) походить від праіндоєвропейського та праслов’янського кореня mer / mier. До цієї ж родини належить дієслово martwić, яке колись означало «завдати смерті», а сьогодні перекладається лише як «засмучувати» чи «переживати». Ще радикальнішу еволюцію пройшов прикметник morowy: у давнину він походив від слова mór (пошесть, епідемія), а вислів morowe powietrze був евфемізмом на позначення чуми. Сьогодні ж у польській мові morowa dziewczyna або morowy chłopak — це смілива, відчайдушна й класна людина.
Не менш цікавою є історія назви Zaduszki (Задушний день, 2 листопада), яку ще в 998 році запровадив бургундський абат Одилон із Клюні, щоб витіснити язичницькі поминальні обряди. Як пояснює мовознавиця Аґата Гонця, у XVI столітті прикметник duszny означав «духовний, пов’язаний із душею» — наприклад, відомий молитовник Берната з Любліна називався «Raj duszny» (рай, у якому перебувають душі). Оскільки слова dusza (душа), duch (дух), dech (подих), dychać (дихати) і tchnienie (віддих) походять від одного звуконаслідувального кореня, пов’язаного з подихом, який оживляє тіло і покидає його в момент смерті, сучасне значення слова duszny («задушливий, непридатний для дихання», як-от duszny pokój) фактично замкнуло коло й повернулося до теми дихання.
150 способів обійти табу та курйоз із паном Подбийп’яткою
За підрахунками укладачів «Словника польських евфемізмів», у польській мові існує близько 150 висловів на позначення смерті та вмирання. Як зазначає Аґата Гонця, через таку мовну рясноту — від піднесеної врочистості до чорного гумору — люди намагаються психологічно «приручити» страх перед неминучим. Про людину, що померла, можна сказати лагідно й шанобливо: odejść (відійти), zgasnąć (згаснути), zasnąć snem wiecznym (заснути вічним сном) чи oddać Bogu ducha (віддати Богові духа). А в розмовній мові звучать іронічні й часом грубуваті фразеологізми: pojechać do Abrahama na piwo (поїхати до Авраама на пиво), wywinąć się śmierci / uciec grabarzowi spod łopaty (втекти гробареві з-під лопати), odwalić kitę (врізати дуба) або wyglądać jak śmierć na chorągwi (виглядати як смерть на хоругві — про вкрай виснажену людину).
У добу бароко ставлення до відходу у вічність було зовсім іншим: тоді існували цілі порадники ars bene moriendi («мистецтво гідного вмирання»), а пишні похорони сприймалися як буквальний перехід воїна до Небесного Війська (Wojska Niebieskiego). Саме цю барокову традицію так реалістично відтворив Генрик Сєнкевич у романі «Вогнем і мечем», описуючи загибель благородного лицаря Лонгінуса Подбийп’ятки (Longinus Podbipięta), що читачі сприйняли її як реальний факт. Після виходу твору в багатьох варшавських костелах почали масово замовляти заупокійні меси за душу Лонгінуса Подбийп’ятки — аж поки в ситуацію не мусив офіційно втрутитися єпископ, пояснивши вірянам, що такого чоловіка ніколи не існувало.
Корисні польські звороти: як вшанувати пам'ять і висловити співчуття
Щоб почуватися впевнено в польському культурному контексті під час листопадових днів пам’яті чи в ситуації втрати, варто запам’ятати кілька важливих слів і формул ввічливості:
Znicz — цвинтарна лампадка (свічка у скляному чи пластиковому корпусі, яку запалюють на могилах).
Grobowiec / krypta — гробниця або склеп (варто пам’ятати про «фальшивих друзів перекладача», адже польське слово sklep означає звичайну крамницю).
Klepsydra / nekrolog — клепсидра (друковане оголошення про смерть, яке вивішують на дверях, парканах чи дошках оголошень) та некролог у пресі.
Msza żałobna (msza za duszę) та stypa (konsolacja) — заупокійна меса та поминальний обід (поминки) після похорону.
Niech spoczywa w pokoju — Нехай спочиває з миром.
Moje najszczersze kondolencje / Proszę przyjąć wyrazy głębokiego współczucia — Мої найщиріші співчуття / Прошу прийняти слова глибокого співчуття.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі.
Яна Стемпнєвич