Слово baba сягає ще праіндоєвропейських часів. Як пояснює мовознавиця Ева Рудніцька, його походження банально просте: це результат подвоєння складів у дитячій мові (ba-ba, так само як ma-ma чи ta-ta). Спочатку це слово означало просто «доросла, зріла жінка», а вже згодом значення звузилося до «мама матері чи батька».
Зменшувальна форма babka з часом змінила своє забарвлення. Зустріти це слово можна у різних контекстах: Офіційному і нейтральному — Kim była jego babka ze strony matki? (Ким була його баба з боку матері?); розмовному — досі можна почути, як словом babka називають привабливу та приємну жінку: Moja nowa szefowa to naprawdę fajna babka! (Моя нова керівниця — справді супер жінка!); магічному — babka це також знахарка (szeptucha), яка знається на травах. Саме від цього значення походить відомий фразеологізм na dwoje babka wróżyła.
Польська мова багата на яскраві вислови, побудовані довкола образу бабусі чи баби, і більшість із них має давню історію та несподівані відтінки.
Наприклад, якщо треба описати когось із дуже далеких родичів, зв'язок із яким видається сумнівним, поляки скажуть: Moja babka jego babce podarowała gruszki w czapce (дослівно: «Моя баба його бабі подарувала груші в шапці»). Це барвистий відповідник українського вислову «десята вода на киселі».
Коли ж ідеться про чиїсь абсолютно нереальні плани чи абстрактні мрії, де інструменти виконання надто скромні для сміливих задумів, у пригоді стає фразеологізм Gdyby babcia miała wąsy, to by była dziadkiem («Якби бабуся мала вуса, вона була б дідусем»). В українській мові ми б сказали: «Якби качці зуби» або «Якби виросли гриби».
Цікавий приклад побутового вжитку — сполучення babcia (babka) klozetowa, що дослівно перекладається як «туалетна бабуся». Насправді так називають працівницю громадського туалету, відому у французькій мові як «мадам пі-пі» — літню жінку, яка стежить за порядком, видає папір і приймає оплату за вхід.
Натомість найтепліше почуття до бабусі лягло в основу справжньої мовної клятви: Jak babcię kocham! (дослівно: «Як бабусю люблю!»). У повсякденному мовленні це використовують як гарантію абсолютної правдивості своїх слів — аналог українського «слово честі!» чи «присягаюся!».
У передачі використано фрагменти інтрв'ю з мовознавицями Аґатою Гонцею та Евою Рудкосокою, які прозвучали в ефірі Другої програми Польського радіо.
Запрошуємо послухати передачу в доданому файлі
Яна Стемпнєвич