Сілезія – це особливий багатокультурний регіон у Польщі, де живуть люди різних національностей, значна частина – це німецька меншина. Але є й такі, що вважаються за «ślązaków» - «сілезців», особливим чинником, який підкреслює приналежність до цього регіону, є місцева говірка, яку також деякі середовища називають окремою мовою.
Якою ж є Сілезія? У чому її специфіка? Про це розкажуть музиканти Даґа Ґреґоровіч і Шимон Піґула, які на вулицях Катовиць – центру сілезького регіону презентували пісні про сілезькі повстання. Це був цикл флешмобів на згадку про 100-ліття сілезьких повстань в рамках музикогрантів – інституції культури «Катовіце – місто садів».
Даґа Ґреґоровіч, фото: прес-матеріали
«Сілезія – це географічний регіон на півдні Польщі, що приблизно знаходиться у центрі Польщі. З культурної точки зору він дуже цікавий і відрізняється від решти частин країни. Це зумовлено історично. Протягом багатьох років Сілезія належала до різних країн. Це не завжди була корінна польська земля. Але точно вона є докорінно сілезька. І ця спадщина, що раніше була в інших країнах або ж просто сілезька, призвела до того, що ця сілезька культура є власне унікальна у порівнянні з іншими, а сьогодні вона є частиною польської культури», - розповідає Шимон Піґула.
Даґа Ґреґоровіч, що брала участь у флешмобах, родом з Познані – західного регіону Польщі.
«Я відчула багатокультурність Сілезії і чим вона насправді є, перебуваючи впродовж півтора тижня у Катовицях. Я мала нагоду спілкуватися з різними людьми, готуючись до цього проекту. Я побачила, наскільки сильним є відчуття «почуватися сілезцем». І наскільки сілезький діалект, мова (дехто саме називає це мовою, я також більше до цього схиляюся) є цікавою. Я побачила, наскільки сильним є прив’язаність до цих цінностей людей, що живуть у Сілезії. Пісні, які ми співали, мали нас перенести на 100 років в минуле. Пісні, які зібрав професор Диґач, показують, які тоді були настрої під час сілезьких повстань», - ділиться Даґа Ґреґоровіч.
Учасники флеш-мобу, фото: прес-матеріали
А який це був час?
«Повстанські пісні – це 1919, 1920 і 1921 роки. Були три сілезькі повстання. Сілезька культура – це не лише повстанські пісні. Якщо Даґа говорить про сілезький етос, про цю культуру, то це також стосується й інших пісень з цього регіону. Але ці, які ми співали, є незвичайні і дуже характерні, оскільки вони мали свою функцію. Це була не лише функція заохочення до боротьби, не лише вихваляння приналежності Сілезії до Польщі, але часто це була функція, що мала на меті відірвання від реальності, що тоді не була ідеальною. Через це ці пісні мають і гумористичний аспект, у них є жартівливі елементи», - ділиться Шимон Піґула.
А коли професор Диґач збирав ці пісні?
«Сьогодні, коли хтось чує про Сілезію, найчастіше має на думці – верхньосілезький промисловий округ. Це частина від Глівіц до Катовиць. Але історично Сілезія – це територія на схід від Вроцлава, а, отже, і Опольщина, і Рацібуж, Ґлівіце, Руда Шльонська, Катовіце. І щойно за Катовицями починалася Малопольща. І ця територія вже не належала до Сілезії. Третє повстання і акція, що мала на меті приєднання території Сілезії до Польщі після Першої світової війни, зосереджувалися на території від Опольщини до кордону з Катовицями, а своєрідним центром цього регіону є гора Святої Анни, що знаходиться на кордоні двох воєводств – Сілезького та Опольського. Зрештою, гора Св. Анни є символом повстань, там відбулися важливі битви, про які також співалося у цих піснях, що мали об’єднувати навколо ідеї польськості верхньосілезців», - розповідає Шимон Піґула.
А як ви готувалися до проекту, живучи в різних містах? У якій формі все відбувалося?
«Ми – друзі. І нарешті ми могли зустрітися і побути разом. Робота відбувалася таким чином, що спочатку ми працювали через інтернет. А потім ми мали репетиції і в Познані, і в Катовицях та околицях вже безпосередньо перед флешмобами, адже саме такий характер мали наші концерти. Ми тренувалися в різних осередках культури, але також виходили і на свіже повітря, аби відчути те, як ці концерти звучатимуть. Для мене дуже важливо було пізнати різні місця у Катовицях, шукаючи місця, де пізніше ми виступали. Я знайомилася з митцями-сілезцями, що там займаються творчістю, це були художники, сучасні музиканти, що грають різну музику – від традиції до року, і навіть сілезького хіп-хопу. Тож це був дуже цікавий досвід. Де би ми не були, нас всюди добре приймали», - каже Даґа Ґреґоровіч.
Учасники флеш-мобу, фото: прес-матеріали
Шимон і Даґа виступали у сілезьких традиційних костюмах, які також мають свої різновиди.
«Ми вибрали розбарські сілезькі строї. Це костюми, що мають багато прикрас і мабуть є найкрасивішими. Це характерний стрій сілезької дівчини з кольоровим вінком, з красивим кабатом, камізелькою, є фартух і гарна спідниця. Це також дуже красивий, характерний, кольоровий чоловічий стрій, де є капелюх, красива синя сорочка, штани. Це не єдиний стрій у Сілезії, адже цей регіон дуже різноманітний. Є характерний чоловічий гірничий стрій. Зрілі жінки не носили вінків, їхній стрій трохи відрізнявся. Але для нас і для нашої публіки цей стрій мав підкреслювати те, що щось відбувається», - розповідає Шимон Піґула.
Запрошуємо послухати передачу у доданому звуковому файлі
Мар’яна Кріль