У Польщі стартував ще один збір коштів в інтернеті на підтримку України. У межах кампанії «Polska Zrzutka Obywatelska: Zbroimy Ukrainę» («Польський громадянський збір коштів: Озброюємо Україну») гроші збирають на три гелікоптери для сил спеціальних операцій України. «Ми започаткували цю акцію, щоб дати вам можливість безпосередньо вплинути на долю війни. Зміцнюймо військові сили української армії разом! Ми хочемо регулярно купувати ефективну зброю, яка допоможе захищати наших сусідів і відкинути російських бандитів з території України. Допоможіть нам допомагати Україні! Давайте зробимо це разом!», – говориться в описі до збору коштів. «Ми будемо купувати те, що потрібно для захисту вільної, демократичної України, а передусім життя наших сусідів-українців!», – додали організатори кампанії, один із ініціаторів якої став польський журналіст Божидар Пайонк.
- У Польщі стартував збір коштів Polska Zrzutka Obywatelska: Zbroimy Ukrainę. Це вже чергова подібна акція у Польщі. Розкажіть власне про цю кампанію. Хто є організатором цього збору коштів?
«Polska Zrzutka Obywatelska: Zbroimy Ukrainę» – це акція, яку я ініціював спільно із моїми українськими друзями, а також зі знайомими з Польщі та України, які нам допомагають. Це штаб людей, котрі працюють над технічною, інтернетною та організаційною сторонами цього заходу. Ми це робимо у той же ж час, коли кожен з нас вже давно залучений у допомогу, здебільшого гуманітарну, а також у підтримку українського війська, особливо з боку Фундації масових показів та шоу-програм, юридичної особи, котра допомагає нам ефективно функціонувати у межах цього збору коштів. Від 2014 року ми з Україною, допомагаємо їй, а тепер можемо теж сказати, що хочемо боротися з Україною, бо передусім хочемо озброїти Україну технікою для рятування життів. Ми поставили просте запитання нашим контактам з України, у цьому випадку представникам сил спеціальних операцій, Головного управління розвідки (ГУР), яка техніка їм потрібна. Ми уявляли, що це якась бойова техніка, а вони сказали, що їм потрібні гелікоптери для порятунку солдатів із поля битви, коли неможливо швидко транспортувати до госпіталю, коли порятунок життя має відбуватися швидко, а дорога для евакуації автомобілем проходить по території, котру обстрілюють. У такій ситуації транспортування є дуже ризикованим і відбирає багато часу. А гелікоптер дозволяє евакуювати пораненого солдата дуже швидко. Тому ми зрозуміли, що це дуже добра ідея і вирішили перейти до реальних дій. Нам трохи важче, ніж у випадку збору коштів на Байрактар, бо потенціал та ентузіазм вже дещо вичерпався, але я маю надію, що аж так важко не буде, я сподіваюся, що ці кошти вдасться швидко зібрати, адже війна триває. Часу на затягування цього збору коштів немає. Ці гроші потрібні, щоб ці гелікоптери злетіли і служили порятунку солдатів.
- Варто згадати про успіх попередніх зборів коштів, успіх збору на Байрактар і велику активність людей, котрі перераховували гроші, і як досить швидко вдалося зібрати величезну суму. А Ви сказали, що, можливо, ентузіазм дещо вичерпався. Тим не менш, можливо, все ж навпаки, той збір коштів показав, що люди дуже активні у допомозі Україні, і що Ваша акція теж буде успішною, а гроші вдасться ще швидше зібрати?
«Я би дуже хотів, аби так сталося. Маю надію, що це пророчі слова. Я дуже емоційно залучений у цю війну і коли чую, що хтось мучиться та втомлюється від війни, ЗМІ не хочуть показувати воєнні історії в Україні, бо людям набридло, а, на жаль, так і відбувається, то у мені щось вибухає, я з цим не погоджуюся. Нині відбуваються насправді важливі речі не тільки для безпеки України, але й Європи. Це не заїжджена фраза. Україна бореться за безпеку Європи, бо якщо подумати, що, не дай Боже, Путін захопить територію України, то він це зробить не для того, аби задовольнити свої потреби, а для того, аби йти далі. Тому це важливо і тому ми хочемо озброювати Україну. Я почувався би погано, якби ситуація за декілька років розвинулася не так, як ми хочемо, на користь України, я не почувався би добре, знаючи, що я намагався жити у комфорті у той час, коли Україна боролася. Постійно, коли повертаємося думками в історії, ми задумуємося, чи підтримка Заходу для Польщі та його активність під час Другої світової війни були достатніми. Треба відповісти на запитання – чи ми нині достатньо залучені у допомогу Україні? Я говорю не тільки про допомогу від держави, Польщі, яка якраз дуже багато допомагає, а я говорю про конкретних людей. Відомо, що завжди цієї допомоги може бути більше. Я дещо нажаханий думками та позицією деяких суспільств на Заході. Я проти байдужості і вірю, що наша акція Польська громадянська збірка буде конкретним внеском у безпеку України.
- Ви згадали, що на Заході є інше сприйняття цієї війни. А чи не вважаєте, що на прикладі цієї акції та їй подібних можна показати західним суспільствам, що варто підтримувати Україну, і коли вони бачать таку активність тут, то змінять свою думку і почнуть організовувати подібні збори коштів, як у Польщі, в Литві.
«Нині найголовніше для переваги сил на цій війні є артилерія та розвідка. Ми плануємо закликати суспільства діяти самостійно, аби пробудити їх, мотивувати. Тому ми теж готуємо нашу інтернет-сторінку іншими мовами. Ми маємо намір закликати німців, французів. Інші суспільства, яка мають потенціал, які хочуть допомагати озброювати Україну. Але, можливо, це трохи суперечить тому, що говорять політики у цих країнах. Ми розраховуємо, що вдасться енергію цих суспільств звільнити. У наших планах було розширення нашої акції на інші країни Європи. Але не тільки для того, аби розбудити свідомість, аби боротися із байдужістю, а для того, аби долучити теж їхні фінансові засоби. Адже ми знаємо, що поляки вже багато допомогли і варто звернутися за фінансовими можливостями в інших державах.
Додам, що йдеться про купівлю трьох гелікоптерів Мі-2АМ-1 із медичним обладнанням. Машини виробляє в Україні компанія Avia’Grade за спеціальними умовах. Купуючи гелікоптер в української компанії, ви підтримуєте місцеву промисловість, говорять організатори збору коштів. Ціна одного гелікоптера – 570 тис. доларів, або приблизно 2,7 млн злотих. За три одиниці сума 8,1 млн злотих. Ця допомога може завжди бути більшою, продовжує Божидар Пайонк:
«Уявіть, скільки поляків мало би скинутися на ці 8 мільйонів? Якби кожен дав по злотому, то так насправді абсолютно символічним коштом ці гелікоптери можна би було купити з дня на день. Але відомо, що кожен є в різній ситуації і не до кожного доходить інформація про ці акції. Я думаю, поки це не буде використано у популістському сенсі, що «скільки ми вже допомогли тим українцям, вони постійно приїжджають, беруть щось», що доводить мене до гніву, я вважаю, що це російська пропаганда, яку потрібно відразу в інтернеті придушувати та викривати коментарями, бо найчастіше це профілі із 25 знайомими та випадковими світлинами з інтернету, без інших публікацій, що вказує, що ці сторінки є фейковими. Якщо ми не дозволимо цього, то є великий потенціал для побудови братерського зв’язку, який, як я вважаю, вже виник. Використаймо цей момент, який є прикрим та жорстоким, але для того, щоб зміцнити ці зв’язки.
Як Ви вважаєте, що допомогло українцям захиститися і боротися передусім у перші дні повномасштабної війни і дозволяє продовжувати боротися протягом цього вже досить тривалого часу із так званою другою найсильнішою армією світу?
Для мене незбагненним є те, що Путін розраховував за декілька днів захопити України. Перебуваючи багато разів в Україні, де я робив репортажі, я так добре пізнав Україну, що знав, що українськість є настільки сильною, особливо після 2014 року, що для мене було неймовірним, аби сталося так, як було в Криму. Було незбагненним, аби Росія низьким коштом могла захопити Україну. Героїзм, українськість і патріотизм України – це те, що тримає бойовий дух на найвищому рівні. І це варте поваги. Пишеться історія, вписуються теж чудові її сторінки. Якщо раніше говорили, що Україна не має героїв, то нині можна сказати, що вона має їх безліч. Десятки тисяч, якщо не більше. Адже йдеться не тільки про солдатів на фронті, перед якими я насправді схиляю голову, які самі беруться за зброю, відмовлятися від доброго життя і їдуть на фронт захищати свою батьківщину добровільно. Це теж особи, котрі повернулися до України боротися. Але є теж волонтери, які не можуть воювати, але хочуть допомагати. Всі ці люди є героями і це гідне поваги. Думаю, що історії про оборону України, не тільки про солдатів, котрі були в Азовсталі, будуть живими впродовж тривалого часу і викликатимуть позитивні емоції.
Тарас Андрухович