33 роки бойового досвіду у війнах в Грузії, Афганістані, Іраку та ще 9 років участі у відбитті російської збройної агресії проти України — такий послужний список громадянина Грузії, полковника Вано Надірадзе. Він став першим воїном українських Сил оборони, якому було присвоєно звання «Народний герой України» та володарем безлічі державних нагород Грузії та України. Чому він бере участь у визвольній війні в лавах української армії та чого навчає українських бійців — в інтерв'ю нашого київського кореспондента.
53-річний Вано Надірадзе закінчив вище військове училище в Грузії, брав участь в цілій низці військових конфліктів у себе на батьківщині та в різних країнах, став офіцером сил НАТО, а тепер і добровольцем Сил оборони України. За роки служби Україні був нагороджений багатьма державними нагородами, серед яких — орден Богдана Хмельницького. В перерві між виходами на фронт та навчанням з підготовки вояків Надірадзе погодився дати інтерв'ю Польському радіо у своїй київській лабораторії зі створення нових зразків військових технологій. Офіцер не приховує, що вважав своїм обов'язком допомогти Україні у відбитті російської неспровокованої агресії, оскільки на власному досвіді пересвідчився, яку долю готувала цій державі Москва:
—Брав участь в місіях в Афганістані, в Іраку... В Афганістані Грузія була єдиною країною не членом НАТО, яка взяла участь у боротьбі проти талібів. Грузія мала найбільший контингент – 2000 осіб. Мав бойовий досвід, ви ж знаєте, що Грузія вже двічі з Росією воювала. Це перша війна 1992-1993 років в Абхазії та 2008 рік у Грузії. В обох війнах я брав участь і був нагороджений багато разів. Потім вже 2014-го року сюди приїхав. Приїхав, бо єдина країна з колишнього Радянського Союзк, яка нам допомагала в обох цих війнах — це Україна. Це був наш обов'язок, щоб Україні допомогти. Це було моє рішення, і я прийшов допомогти своїм братам. Ніхто мене не запрошував. Спочатку, у 2014-му році, коли я приїхав, я мав свою грузинську групу «Вовки свободи». І вже потім ми об'єдналися з батальйоном «Донбас». Після цього я для української армії продовжую працювати, воюю, 80% часу перебуваю на фронті, починаючи з Дебальцевого, потім у Луганській області, Крюківці, Кримському, Станиці Луганській — абсолютно скрізь. Напевно Грузію вже не знаю так добре, як схід України.
З початком повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ в Україну 24 лютого 2022 року Надірадзе зібрав загони добровольців з цивільних людей і взяв участь у відбитті першого удару російських загарбників. Він воював у вирішальних боях в Ірпені та Бучі, коли українцям вдалося не допустити захоплення росіянами Києва. Далі його добровільні підрозділи виганяли окупантів із Баришівського району. Розповідаючи, як під його керівництвом лікарі, інженери та вчителі перетворювалися на досвідчених воїнів, Надірадзе не втомлювався хвалити ентузіазм українців, які вийшли зі стрілецькою зброєю в руках на найнебезпечніші напрями проти ворога, що перевершував їх чисельністю та важким озброєнням. За словами офіцера, головною зброєю українців є їхня мотивація захистити від іноземного вторгнення свою землю, свої будинки та свої родини. Після вигнання окупаційних військ з Київської, Чернігівської та Сумської областей Надірадзе увійшов до складу розвідувальних підрозділів Сил оборони України, а також став інструктором з індивідуальної підготовки українських та іноземних бійців. За його словами, він вчить їх не лише вміло воювати, а й бути невразливими для ворожих атак й зберігати на полі бою своє життя:
— В росіян немає цього. Для них народ — це м'ясо, люди — це м'ясо. За що загинула, чому загинула людина — їм нецікаво. А нам треба берегти своїх хлопців. Для мене це головне завдання. У мене сьогодні, наприклад, були заняття з американцями та ірландцями з Іноземного французького легіону, і вони були шоковані тим, чого я їх навчав. Вони не знають елементарного. Вони навіть не знають як розтяжки ставити, які сюрпризи їм противник готує. Вони цього не вчилися. Я можу зараз впевнено сказати, що український воїн з індивідуальної підготовки один з найкращих у світі! Так, стандарти НАТО — це добре, там є технології, без цього зараз не можна. Але індивідуальна підготовка українського воїна — найкраща, я вважаю.
НАТО може навчити українців стріляти з їхньої зброї та використовувати їхню техніку, але українці можуть навчити НАТО, як найефективніше використовувати ці військові технології на полі бою, стверджує Надірадзе. Водночас він визнав, що за лічені місяці війни вона почала щораз більше перетворюватися на війну технологій. В цей час битви на лінії фронту в основному стають війною дронів та засобів радіоелектронної боротьби. І в цій війні російські війська швидко навчилися використовувати безпілотні літальні апарати та виготовляти їх у великій кількості, набагато випереджаючи українську армію. Однак українські солдати залишаються майстернішими пілотами дронів й успішно конкурують з противником на фронті:
—Ці fpv-дрони, дрони-камікадзе — найкраща зброя. Зброя, що точно б'є в ціль. Тому що це снаряд, який ти точно контролюєш. Ти знаєш, куди він летить. На танк, на бліндаж — ти на власні очі все це бачиш. У цій війні дрони дуже велику роль відіграють. Або візьмемо Запорізьку область. Ви знаєте, що там ми першу лінію прорвали, а на другій лінії, у Роботино, у Новопрокопівці виникла проблема, і ми другу лінію не змогли прорвати, бо там все щільно заміновано. Є комплекси з розмінування територій. Це новітні технології і вони потрібні, щоби йти далі вперед. Вважаю, що це важливо. Якщо ми хочемо прорватися в Запоріжжі, а це дуже важливо для нас, то нам потрібні ці комплекси, нові технології з розмінування територій.
Полковник Вано Надірадзе впевнений, що його допомога Україні у відбитті російської агресії водночас є й допомогою з деокупації захоплених Росією грузинських територій та взагалі усунення російської небезпеки для його країни. Грузинський офіцер очікує, що після перемоги України над Росією на полі бою Київ стане вагомим геополітичним гравцем на пострадянському просторі і принесе Грузії звільнення й безпеку.
Олександр Савицький