Книжки для українських громадян, які проживають в Любліні та його околицях. Книжки українською мовою. Переважно для дітей та підлітків. А ще польсько-українські розмовники. Це цілеспрямована допомога Люблінського воєводства.
Книжки українські громадяни, які перебувають вимушено в Польщі через російську агресію проти України, можуть позичити в бібліотеці абсолютно безкоштовно. Як і багато інших послуг. Часто таких, що не пов’язані із позичанням книжок. Як от друкування документів, сканування чи відправка мейлів. Все це у педагогічній воєводській бібліотеці ім. Комісії національної освіти в Любліні. До речі, цього року бібліотека відзначила 95-ліття заснування. Однак, поважний вік – це, швидше, про досвід, а не про старість.
Польське радіо для України поспілкувалося із Мацеєм Шторцем, віце-директором педагогічної воєводської бібліотеки ім. Комісії національної освіти в Любліні.
«Ми отримали кошти від Люблінського воєводства. Це були цільові кошти на закупівлю книжок для українських громадян. Гроші на цю програму виділив Люблінський воєводський органі місцевого самоврядування. кошти на ці потреби отримали всі бібліотеки у воєводстві. Аби закупити літературу українською мовою, яка могла б пригодитися українським громадянам. Ще до цієї дотації ми також із власних коштів виділили певну суму, але фінансування від воєводства дало можливість купити їх бльше.
Найбільше книжок ми закупили для дітей. Ми побачили, що є в цьому потреба. Матері з дітми, які приїжджали з першою хвилею біженців, потребували допомоги, аби могли дати щось своїм дітям. У наших фондах не було таких книжок, тож завдяки цим коштам ми змогли їх купити. І ця ініціатива мала успіх. Мами цих дітей, які приходять до нас за книжками, тішаться з того. Батьки, зрештою, також. Вони записуються, беруть книжки і читають. Тут варто зазначити, що до бібліотеки може прийти будь-хто і стати нашим читачем. І українці записуються».
Мацей Шторц робить екскурсію до бібліотечного архіву. Там на полицях бачимо книжки, які закуплено завдяки цій програмі. Переважно казки, але є також повісті для підлітків. А ще – польсько-українські розмовники. Книжки, каже Мацей Шторц, купили нові. І на багатьох вже видно сліди коритсування, що бібліотекарів неймовірно тішить, бо не марною була їхня праця.
«Це дуже цікаво, ми були здивовані. Бо ми купили розмовники, а в час мобільних телефонів і різних програм для перекладу онлайн, ми вважали, що такі розмовники не будуть потрібні. І все ж виявилося, що вони користуються попитом. Не можу пояснити, чому так зацікавилися позичальники саме паперовими версіями. Звісно, так одразу не скажеш, скільки людей вже скористалися цим, але той рух видно. Ми бачимо, що ті книжки беруть, може, не всі, але скажу точно, на полицях вони не залежуються».
Отримати кошти і закупити книжки – це лише пів справи. Треба ще, аби ця інформація знайшла тих, для кого книжки було куплено. Тож бібліотекарі всіляко намагалися поширювати інформацію.
«Ми придумали промокампанію. Ми створили рекламні буклетики. Їх роздають під час уроків у школі. Значна частина дітей, які ходять до шкіл у Любліні, не знають, що можна прийти до бібліотеки. Тож наші працівники їдуть до шкіл на заняття і там роздають буклети. Також ми створили таку своєрідну конференцію з нагоди 95-річчя бібліотеки, то до матеріалів про її історію долучаємо також ці рекламки, щоби до якомога більшої кількості читачів вона потрапила. Ну і ми також вмістили інформацію в інтернеті, в усіх соціальних мережах. І це дало свої результати. Рекламний буклет ми зробили двома мовами. Його було перекладено українською мовою, у чому нам допоміг один із громадян України, за що ми йому дуже вдячні. Оскільки ми не володіємо українською настільки добре, щоби зробити українську версію, а нам було важливо, аби люди, які до нас приходять, могли без проблем зрозуміти, про що йдеться у тих матеріалах. Там написано основну інформацію – як записатися до бібліотеки, де вона розташована, які має книжки, словом, найбільш важливу коротку інформацію. А ще поряд із бібліотекою є українське консульство. Звідти часто приходять люди – переважно просять допомогти відсканувати чи скопіювати якісь документи. І ми помагаємо їм в тому, а разом з тим заохочуємо користуватися послугами нашої бібліотеки і даємо їм наші рекламні матеріали. І часом хтось на місці записується і одразу ж позичає книжку».
Після отримання коштів постало питання – які книжки купувати, де їх брати, що читають сьогодні українські діти, яких авторів, які назви підібрати, з якими видавництвами чи книгарнями контактувати, тим більше, що в Україні війна, а на польському ринку перекладної літератури з України не так багато.
«Спершу із купівлею книжок виникла проблема, бо багато бібліотек почали купувати книжки. Щось нам ще вдавалося знаходити на гуртівнях. Якщо ж йдеться про вибір, то тут варто сказати, що ми маємо дуже добрі контакти між вчителями, бібліотекарями, також є вчителі, які працюють в українських класах з українськими дітьми, і м и через них дізнавалися, що варто купити. Крім того, бібліотекарі в школах ділилися з нами інформацією, що користується попитом в бібліотеках. Варто сказати, що багато з того, що читають польські діти, видано також українською, тож ми орієнтувалися і на цю літературу і шукали те, що є з того на видавничому ринку. І так наповнювали наші книгозбірні».
Допомога українським біженцям забезпечити їхні читацькі чи навчальні потреби – не єдина допомога, яку надає українським громадянам педагогічна воєводська бібліотека ім. Комісії національної освіти в Любліні. Часто люди приходять залагодити туди якісь потреби із обробкою документів. І ще ніхто не отримав відмови.
«Найчастіше просять роздрукувати якісь документи. Чи зробити копію, або шукають дорогу. І хоч ми часом не дуже розуміємо мову, але ще нікого не залишили без допомоги. Завжди можна знайти спільні мову і порозумітися. Кожному допоможемо. Часом люди просять не тільки зробити копію, але й вислати електронного листа. І ті люди, що приходять до консульства, бачачи, що поряд є бібліотека, вирішують, що у нас можна отримати таку допомогу. І добре думають, бо ще нічто не пішов звідси без наданої допомоги – все, що в наших силах чи нашій компетенції, вони отримують цілком безкоштовно. Часто наші працівники, у яких вже закінчується робочий день, але коли приходять за допомогою люди, українці, залишаються ще на якийсь час і допомагають».
Повний матеріал слухайте у звуковому форматі у доданому аудофайлі.
Розмовляв Володимир Гарматюк