Радіоп’єси з циклу «Архів театру уяви» («Archiwum Teatru Wyobraźni» — ред.) можна слухати у спеціальному подкасті у розділі Archiwum Polskiego Radia на сайті podcasty.polskieradio.pl. Нові випуски з'являються двічі на тиждень, в середу і в п'ятницю. Детальніше про них з керівницею відділу мультимедійної інформації Архіву Польського радіо Йоанною Мітко поспілкувався Якуб Кукла Другого каналу Польського радіо. До вашої уваги ця розмова українською.
— Сьогодні ми запрошуємо вас до театру. Цього разу до дуже особливого і виняткового, — поговоримо про «Архів театру уяви». Що криється за цією назвою?
— Це нещодавно створений нами спеціальний подкаст, в якому ми будемо публікувати, маю надію, що довгий час, радіовистави Польського радіо. Починаємо від найстаріших із збережених. Варто наголосити, що представляємо ми те, що лежить на наших полицях. Відомо, що перші, найстаріші радіоп'єси, як, наприклад, 1928 року, не були записані, адже в той час звук в радіо взагалі не записувався, це розпочалося вже в середині 1930-х. Наші найстаріші постановки датуються 48-м, 49-м роками, їх небагато, звичайно, натомість в 50-ті роки маємо вже досить значну колекцію. І те, що ми презентуємо в подкасті, — це добірка найкрасивіших і найцікавіших радіоп'єс.
— Це радіоп'єси вже оцифровані і якось технічно опрацьовані?
— Саме так. Вони вже оцифровані і, що головне, описані, тому що процес документування таких радіоп'єс досить складний. Перш за все, маємо використовувати те, що зібрано в архіві. Маю на увазі сценарії та програмну документацію. По-друге, ми нерідко відвідуємо Національну бібліотеку, бо шукаємо авторів перекладів, якщо йдеться про іноземні п'єси, я маю на увазі іноземних авторів. І найскладніший момент — це розпізнавання голосів, тому що ми рідко маємо дані про повний акторський склад. Ми також користуємося журналом «Радіо і світ». У нашій радіотеці є дуже старі щорічники. У деяких з них вказано акторський склад, але, наприклад, не розписані ролі. Тобто, завдання моїх колег-документалістів є робота над повним розписанням ролей у такій радіоп'єсі.
— І це дуже захоплююча тема. Давайте трохи розкажемо про те, як виглядає така робота. Напевно, це прослуховування і спроба знайти в пам'яті обличчя, голос актора і прикріплення його до ролі?
— Так це і відбувається. Для цього у нас також є спеціально створений інструмент. Ми називаємо його «Банк голосів». На сьогоднішній день у нас вже є 1200 аудіо зразків. Ми самі готуємо цей банк для себе, а також для майбутніх поколінь архівістів, радіо документалістів. І там ми розмістили зразки голосів акторів з певних років, бо відомо, що деякі актори брали участь у багатьох постановках. Ми зібрали зразки з різних років, адже людина старіє і голос — разом з нею. Він змінюється. Тож це також корисний інструмент для нас. І найголовніше, я думаю, це досвід, особливо двох наших спеціалісток, пані Ельжбєти Ґрешти та пані Ґражини Адамської. Я дуже дякую їм за чудову роботу, тому що вони працюють над радіоп'єсами від самого початку, і чим довше слухаєш цю радіоформу, тим легше запам'ятовуються голоси: які актори найчастіше і найкраще зобразили тварин, хто як гавкає і так далі. У нас є багато таких анекдотів з нашої роботи. Весь цей подкаст, окрім того, що є відповіддю на зростаючий інтерес до цієї радіоформи, також є своєрідним вшанування нашої важкої роботи. Ми хочемо показати, як це виглядає, над чим ми працюємо і що слухаємо щодня. Радіоп'єси складають всього 30 відсотків нашої словної колекції, а це досить значна цифра.
— За мить поговоримо про деталі, але повернімося до двох згаданих вами пані. Вони слухають те, що потім потрапляє в подкаст, і впізнають акторів та актрис шістдесяти-, можливо, сімдесятирічної давнини.
— Це відбувається на основі інших прослуханих ними форм, тому що ми не працюємо винятково над радіоп'єсами. Вся колекція Архіву Польського радіо є дуже щільно архівованою, бо те, що ми сьогодні говоримо в цій програмі, завтра вже стане архівом. Якщо говорити про слівну колекцію, то у нас близько 223 тисяч одиниць записів.
— Що стосується цих радіоп'єс, то з роками їх все більше і більше з'являється на наших полицях. Чи вони публічно презентуються за певним принципом?
— Передусім, ми намагаємося давати п'єси з повним акторським складом, аби слухач мав своєрідний огляд. Але, якщо трапляються форми, які залишилися не розпізнаними, попри всі наші зусилля, ми просто пишемо в подкасті інформацію про те, що ролі розподілені документалістами, можливо, хтось володіє інформацією на цю тему і зв'яжеться з нами, аби її доповнити. Не забуваймо, що ще 10 років тому не було такої розлогої інформації в інтернеті, яку ми маємо сьогодні. Ми працювали взагалі без жодного контакту з інтернетом, тільки з текстом і усіма тими архівними документами, які нам дуже допомагають. Але ви знаєте, що процес архівування не був таким систематичним, як сьогодні.
— Чи здійснюєте ви якусь мистецьку оцінку цих радіоп'єс?
— Я думаю, що це питання до звукорежисерів, у нас є чудові фахівці, які працюють над цими звуками. І все, що оцифровано, не завжди може бути повністю вичищено, бо це магія радіо багаторічної давнини.
— Коли ми заходимо на сайт podcastypolskieradio.pl і знаходимо відповідну рубрику з написом «Архів театру уяви», то виявляється, що цих радіоп'єс вже є ціла купа. Ці темпи надзвичайні.
— Перш за все, ми використовуємо вже описані радіоп'єси, тому можемо бути впевнені, що вся ця інформація опрацьована. Колеги працюють над ними дуже довго і інтенсивно, тому є з чого обирати. І, наскільки нам вдається підготувати звуки, інколи ми додаємо ще цікавинки. Або уривки з програми, в яких говорять автори. У нас є анекдоти «Етерек», які розповідає Єремі Пшибора, вони передують радіоп'єсі. Ми також намагаємося включати різні цікавинки на цю тему в контент, особливо, зважаючи на те, що музику до деяких з них написали видатні композитори: Лютославський, Лєщинська, Берт, Рибіцький. Це також слід підкреслити, як і музичну ілюстрацію, що міститься в самій радіоп'єсі, бо слухачі не знають, що це за пісня, хто її написав і хто її виконує. І є багато легендарних хорів, таких як, наприклад, Хор «Чеянда» і оркестр Польського радіо під керівництвом видатних диригентів, які виконували ці пісні для радіовистав. Радіоп'єси 1950-х рокі можна розділити на дві-три частини. Радіоп'єси, які мусили прославляти Сталіна, соціалістичний реалізм і всі речі, які є свідченням історії того періоду. Можливо, не всі вони цікаві сьогодні, але їх виконували видатні польські майстри. Є такі, що сьогодні можуть бути нейтральними. Також у нас є переважно іноземні гуморески. Тобто, все, що можна тільки вибрати, що цікаво і не набридне нашим слухачам, сподіваюся, їх буде все більше і більше, те й обирається.
В передачі було використано фрагмент радіоп'єси «Fircyk w zalotach» Franciszek Zabłocki з архіву Польського радіо.
Запрошуємо слухати аудіоверсію розмови
Якуб Кукла, PR2/ Христина Срібняк