Posłuchaj | Послухай "Pół na Pół | Пів-на-пів" >>>
Дивитися, але не бачити | Patrzeć, ale nie widzieć
«Можна на щось дивитися, але цього не бачити», — зауважує Міхал Шимко. Історик мистецтва, журналіст і філолог-славіст. Він викладає у Варшавському університеті історію української культури та мистецтва.
— Мені важливо, щоб ми говорили не лише про війну. Показувати: Україна, попри те, що воює, постійно творить. Українські митці сьогодні можуть дуже багато сказати не тільки про свою країну, а й про Європу загалом, — наголошує викладач.
Одним із прикладів маловідомих сторінок української історії він називає жіночий рух кінця XIX століття. У 1884 році Наталія Кобринська заснувала в Станіславові Товариство руських жінок, а через три роки разом з Оленою Пчілкою видала альманах «Перший вінок».
— Чому в контексті гендерних студій ми майже не говоримо про Олену Пчілку, Наталію Кобринську, Лесю Українку? Про «Перший вінок» усі мали б знати, — переконаний Шимко.
„Możemy na coś patrzeć, ale nie widzieć” – podkreśla Michał Szymko. Historyk sztuki, dziennikarz i filolog wschodniosłowiański, który wykłada na Uniwersytecie Warszawskim historię ukraińskiej kultury i sztuki.
– Zależy mi na tym, żeby to nie było tylko o wojnie. Żeby pokazać, że Ukraina, choć walczy, cały czas tworzy. Że ukraińscy twórcy dzisiaj mają bardzo dużo do powiedzenia. Nie tylko o swoim kraju, ale też o Europie w ogóle – podkreśla wykładowca.
Jako przykład mało znanych kart ukraińskiej historii przywołuje ruch kobiecy końca XIX wieku. W 1884 roku Natalia Kobryńska założyła w Stanisławowie Towarzystwo Kobiet Ruskich, a trzy lata później wspólnie z Ołeną Pcziłką wydała almanach „Perszyj winok” („Pierwszy wianek”).
– Dlaczego w kontekście gender studies nie mamy ani słowa o Ołenie Pcziłce, Natalii Kobryńskiej, Łesi Ukraince? A „Perszyj winok”? O tym powinniśmy się wszyscy uczyć – przekonuje Szymko.
Українська мова, почута по радіо | Ukraiński usłyszany w radiu
Шлях Міхала Шимка до україністики почався несподівано — під час стажування у Варшаві. У Польському радіо він почув новини українською мовою.
— Я тоді почув звучання української мови, але в дуже інтимний спосіб. Адже радіо створює певну інтимність. І щось у мені відкрилося, — згадує він.
Згодом за перші зароблені гроші поїхав до Львова. Повернувшись, вирішив замість чеської філології обрати україністику та історію мистецтва.
Droga Michała Szymki do ukrainistyki zaczęła się nieoczekiwanie – podczas stażu w Warszawie. W Polskim Radiu usłyszał wiadomości po ukraińsku.
– Wtedy usłyszałem brzmienie języka ukraińskiego, ale w sposób bardzo intymny, bo jednak radio wprowadza pewną intymność. I coś się we mnie otworzyło – wspomina.
Niedługo później za pierwsze zarobione pieniądze pojechał do Lwowa. Po powrocie postanowił zamiast filologii czeskiej wybrać ukrainistykę i historię sztuki.
Україна в медіа | Ukraina w mediach
«Україна в медіа» — цикл практичних занять для студентів української філології з англійською мовою у Варшавському університеті. Учасники вчаться шукати теми, працювати з інформацією та розповідати про Україну без стереотипів.
Вони зустрічаються з українськими журналістами, зокрема з Олею Русіною. Шимко цитує Олю: «страх — це подарунок тим, хто хоче нас знищити». Тому навіть під час війни важливо не відмовлятися від повсякденного життя, культури та радості.
— Україна в медіа є. Крапка. І Україна в медіа буде. Крапка. Але якою вона буде? — запитує викладач.
„Ukraina w mediach” to cykl warsztatów dla studentów filologii ukraińskiej z językiem angielskim na Uniwersytecie Warszawskim. Uczestnicy uczą się wyszukiwania tematów, pracy z informacją i opowiadania o Ukrainie bez stereotypów.
Spotykają się z ukraińskimi dziennikarzami, między innymi z Olą Rusiną. Szymko przywołuje jej myśl: lęk jest prezentem dla tych, którzy chcą nas zniszczyć. Dlatego nawet podczas wojny warto pielęgnować codzienne życie, kulturę i radość.
– Ukraina w mediach jest. Kropka. I Ukraina w mediach będzie. Kropka. Jaka? – pyta wykładowca.
Чотири репортажі, чотири погляди | Cztery reportaże, cztery spojrzenia
Студенти, які завітали до студії Польського радіо для України, розповідають про свої журналістські проєкти.
Анна Романчук написала про пісню «Велетні» гурту «Рогата Жаба». Слухаючи її, студентка записувала власні асоціації та емоції.
— З одного боку, там можна побачити казковий світ, якісь ритуали, загадковий темний ліс. А з іншого — темніший підтекст, який показує реальність сучасної України через таку казкову колискову, — розповідає Анна.
Максим Панкевич обрав тему туги за рідним Буськом на Львівщині.
Марія Глущенко захоплюється архітектурою. Її текст присвячений станції київського метро «Золоті ворота», відомій своїми мозаїками, колонами та бронзовими люстрами.
— Ти спускаєшся в метро, але потрапляєш у зовсім інший світ, освітлений цими люстрами, — розповідає Марія.
У майбутньому вона хотіла б також досліджувати гуцульську культуру, подорожувати Карпатами та записувати історії місцевих жителів.
Томаш Жак досліджує монументальні мозаїки радянського періоду в Києві. Його цікавить, як зберегти їхню мистецьку цінність і водночас осмислити складну історичну спадщину.
Studenci, którzy odwiedzili studio Polskiego Radia dla Ukrainy, opowiadają o swoich projektach dziennikarskich.
Anna Romanczuk pisze o piosence „Wełetni” zespołu Rohata Żaba. Słuchając utworu, notowała własne skojarzenia i emocje.
– Z jednej strony można tam zobaczyć baśniowy świat, jakieś rytuały, tajemniczy ciemny las. A z drugiej – mroczniejszy podtekst, który pokazuje rzeczywistość dzisiejszej Ukrainy poprzez baśniową kołysankę – opowiada Anna.
Maksym Pankewycz wybrał temat tęsknoty za rodzinnym Buskiem w obwodzie lwowskim.
Marija Hłuszczenko pasjonuje się architekturą. Jej tekst poświęcony jest kijowskiej stacji metra Zołoti Worota, znanej z mozaik, kolumn i brązowych żyrandoli.
– Schodzisz do metra, ale trafiasz do zupełnie innego świata, oświetlonego tymi żyrandolami – opowiada Marija.
W przyszłości chciałaby także badać kulturę huculską, podróżować po Karpatach i zapisywać historie mieszkańców.
Tomasz Żak zajmuje się monumentalnymi mozaikami z okresu radzieckiego w Kijowie. Interesuje go, jak zachować ich wartość artystyczną, a jednocześnie zmierzyć się ze skomplikowanym dziedzictwem historycznym.
Posłuchaj | Послухай "Pół na Pół | Пів-на-пів" >>>
***
Tytuł audycji / Назва програми: Pół na Pół | Пів-на-Пів
Przygotowanie i prowadzenie / Автори та ведучі: Яна Стемпнєвич, Marcin Gaczkowski
Gościnie / Гості: Michał Szymko, Tomasz Żak, Марія Глущенко, Максим Панкевич, Анна Романчук
Data emisji / Дата ефіру: 22.10.2026 12.05