«Польська мова без кордонів» – це цикл передач, в якому намагаємося наблизити нашим слухачам польську мову. У попередніх передачах ми розповідали про джерела польської мови, питали про її складність, пізнавали польські прислів’я, застерігали перед міжмовними омонімами. Цього разу поговоримо про зміни в польській мові. Дізнаємося, що означає «sztos» і як правильно говорити про жінку на керівній посаді – «dyrektorka» чи «pani dyrektor».
У студії Польського радіо – кандидатка філологічних наук Варшавського університету Аґата Гонця.
Одна з найяскравіших змін у польській мові пов’язана зі зміною не стільки стилю життя, скільки поділу суспільних ролей. Маємо на увазі фемінітиви, фемінізацію професій. Наприклад, коли про жінку на керівній посаді говоримо «dyrektorka», «prezeska». Але у польській мові досі немає якихось чітких засад – адже як назвати міністерку – «ministerka», «ministra»?
Аґата Гонця: ...чи може «pani minister» - як досі говорилося? Тут немає однозначної відповіді, й ніхто вам не скаже, як повинно бути. Зрештою, я не впевнена, чи слово «повинно бути» в цьому контексті пасує. Роками ми думали, нас так вчили, а ми вчили цього інших, що польська мова вирішила говорити про жінок на підставі чоловічих назв. Тобто «pan minister» і «pani minister». Різниця між цими двома лексемами проявлялися у відмінюванні – наприклад, «idziemy z panem ministrem» але «idziemy z panią minister», у другому випадку, коли говоримо про жінок, слово «minister» не відмінюється. Так само вживалися та відмінювалися слова на кшталт: «dyrektor» і «pani dyrektor», «prezes» і «pani prezes», «profesor» і «pani profesor». Але, якщо ми глибше покопаємо в історії польської мови, то зауважимо, що перед війною фемінітиви були популярними і вживаними: «dyrektorka», «magisterka», «lekarka», «nauczycielka», «profesorka» та ще багато інших слів, які використовувалися у щоденному мовленні. Ці форми зникли з польської мови після Другої світової війни.
Тобто із приходом Польської народної республіки, комуністичної Польщі, жінок відсувають в тінь чоловічих назв…
Аґата Гонця: Після війни з’явилася рекомендація, щоби використовувати чоловічі назви, перед війною ці жіночі назви, фемінітиви, були поширені. Отже, те, з чим маємо справу останніми роками, тобто трендом виразного називання жінок з огляду на їхню професію або функцію, - це не нове явище у польській мові. Дехто з мовознавців каже, що це спроба повернутися до довоєнних часів. Натомість, на мою думку, тривожним є «подавання» цього мовного явища з ідеологічним соусом. На моє переконання, не потрібно додавати до мовних питань питання світоглядні. Це шкодить мові. Якщо хочемо сказати про жінку, яка виконує функцію міністра, що вона «ministra» або «ministerka», то граматично обидві форми є правильні і можемо вживати ці дві форми. Мені особисто більше подобається форма «ministerka», але це мій вибір, мій, Аґати Гонці. Іншим жінками більше до вподоби форма «ministra» - це теж їхній особистий вибір. Але чомусь використання одної чи другої форми, або ще третьої, «pani minister», сприймається як маніфестація своїх поглядів, ідеологічних переконань. На моє переконання, так не повинно бути, оскільки мову не можна втягувати в ідеологічні чи політичні спори.
Тепер поляки «лайкають», «пишуть твітти», «роблять селфі», «обливають одне одного гейтом». І про це останнє ми хотіли Вас запитати. Складається таке враження, що мова дискусій, не тільки політичних, радикалізується, щораз частіше в ній використовуються слова, які вважаємо вульгарними, з-поза мовної норми. Це, безперечно пов’язано, із суспільними змінами.
Аґата Гонця: Якийсь час тому було проведено дослідження мовленнєвих звичаїв польських підлітків, а також - молодих жінок та чоловіків. Виявляється, що сучасна польська молодь більш толерантна не тільки до мовної свободи, але мовного хамства, використання у мовленні ненормативної лексики. Багатьом опитаним не заважає вживання у публічному просторі, тобто на вулиці, в ширшому ґроні людей слів, які вважаються образливими та дошкульними. Молодь не бачить нічого поганого в тому, щоби такі слова вживати. На моє переконання, це свідчить про суспільні зміни, не найкращі зміни.
Який вплив на мову має таблоїдизація журналістики?
Аґата Гонця: Безперечно, це має великий вплив на мовлення. З одного боку, ми хочемо, щоби було просто, легко і приємно. Щоби було або так як у казці, або так, як у фільмі жахів. Таблоїдизація пов’язана зі спрощеним сприйняттям світу, пласким і неповним, а це проявляється у спрощенні мови. Таблоїдизація – це впадання у крайнощі: адже в простому, пласкому світі може бути або чорне, або біле, добро або зло, верх або низ. Тут немає жодних відтінків кольорів, жодних нюансів, тут немає нічого посередині. Натомість справжній світ так не виглядає, там є напівтіні. Отже, таблоїдизований світ є несправжній, а мова таблоїдів, якою описуємо світ, створює хибну, фальшиву дійсність. А це небезпечно.
Що Ви думаєте про емотікони? З одного боку, вони підказують намір автора тексту, але з другого, особливо, коли їх в цьому ж тексті забагато – заважають і навіть дратують.
Аґата Гонця: Емотікони – це крайній випадок конденсації змісту, стремління до скорочення, спрощення. З чого це випливає? З того, що ми постійно поспішаємо і хочемо, щоби все було вже, тепер, зараз. Нетерплячість притаманна молодим, адже молодь не любить чекати, не вміє розтягувати в часі ані своїх думок, ані емоцій, ні дій. Якщо ці тенденції минають, якщо людина виростає з, умовно кажучи, емотіконів - це добре. Але якщо ми не позбудемося з віком такого прагнення до скорочення і спрощення - це вже клопіт, тому що ми не зауважуємо ані смаку мови, нюансів мови, ані тим паче – смаку та нюансів життя. І виходить, що на все реагуємо «wow», «łoł», «xd» - говорячи молодіжним сленгом. Звісно, те, що молодь створює свою мову – нічого поганого в цьому немає, це нормально. Кожне покоління має свою мову. Але вже гірше, коли таке скорочене, емотіконне сприйняття дійсності «просочується» до загального мовлення.
Щороку Наукове видавництво PWN публікує рейтинг найпопулярніших молодіжних слів. Цьогорічне слово поки що невідоме, але, наприклад, 2018-го року молодіжним словом року був «dzban», а два роки перед ним – «sztos». Яна вирішила дізнатися, що ж ці слова означають. Запитуємо носія польської мови Пьотра.
«sztos» – це щось позитивне, вдале, класне. Найчастіше це слово вживається, коли ми говоримо про музику, наприклад, «ten kawałek - sztos!»
«mieć bekę z czegoś albo kogoś» – сміятися з чогось або когось.
«ale przypał!» – ми говоримо тоді, коли нам щось не вдалося або коли хтось щось погано вчинив.
«nieogar» – це людина, яка повільно думає і розуміє. Це слово етимологічно пов'язане з:
«ogarniać» - тобто добре розуміти дану ситуацію.
«dzban» - так говоримо про людину не надто розумну, яка робить дурні вчинки.
«melanż» - цим словом називаємо вечірку, паті. Якщо була вдала вечірка, то про неї скажемо:
«to był gruby melanż» або «to był tłusty melanż». Взагалі, слова «grubo», «tłusto» мають позитивне значення.
Які прогнози мовознавців – в якому напрямку буде розвиватися польська мова? Запитую мовознавицю Аґату Гонцю.
Аґата Гонця: Не відомо. Ніхто з мовознавців не є пророком ані віщуном, і жоден з мовознавців, яких я знаю, не наважився б пророкувати, як у майбутньому розвиватиметься польська мова. Я знаю, що в минулому такі спроби були, але жоден з прогнозів не здійснився. Мовою керують дві протилежні тенденції. З одного боку, є тенденція до скорочування, а у зв’язку з цим – до спрощення. А з другого – є тенденція до уточнювання, а це пов’язано із роз’яснюванням і розтягуванням тексту. Упродовж сотень років ці дві тенденції якось в мові вживаються і співіснують, а також – регулюють її розвиток.
Цикл передач «Польська мова без кордонів» співфінансує Фонд «Допомога полякам на Сході» в межах опіки Сенату Республіки Польщі над Полонією та поляками за кордоном.
Запрошуємо послухати передачу в доданому звуковому файлі
Яна Стемпнєвич та Андрій Рибалт